Аудиторський ризик поділяють на ризик аудиторської діяльності та ризик аудиторської перевірки, пов’язаний із висловленням невірної думки аудитором в аудиторському висновку щодо фінансової звітності підприємства-клієнта.
Ризик аудиторської діяльності, по суті, є ризиком підприємницької аудиторської діяльності, пов’язаний із невиконанням підприємством-клієнтом своїх зобов’язань щодо оплати наданих послуг, пред’явленням претензій матеріального характеру замовником аудиту чи іншими зацікавленими сторонами. Відповідно, організація аудиторської діяльності вимагає розроблення моделі управління ризиком аудиторської діяльності з метою його мінімізації.
Така модель повинна базуватися на оцінюванні чинників, що можуть прямо чи опосередковано впливати на величину ризику. Реалізація моделі передбачає низку послідовних етапів:
– проведення чіткої ідентифікації виду ризику, ґрунтуючись на оцінюванні характерних особливостей виду діяльності;
– визначення основної мети, результатів, чинників, що на нього впливають;
– оцінювання ризику якісно і кількісно;
– обґрунтування оптимального рівня ризику та заходів з управління ризиком, які мають бути враховані у стратегії діяльності підприємства.
При якісному оцінюванні ризику необхідно дати ґрунтовну характеристику усім видам ризиків, які можуть виникнути в процесі діяльності аудиторської фірми і можуть бути ідентифіковані. Необхідним елементом якісного оцінювання ризиків є їх розподіл на ризики відомі, передбачувані та непередбачувані[1].
До відомих видів ризиків відносять: пред’явлення претензій замовником через низьку якість робіт при мінімальних строках проведення аудиту; відмову від оплати послуг замовником; високий ризик окремої аудиторської перевірки, який представляє собою ймовірність винесення аудитором невірного аудиторського висновку за результатами перевірки підприємства замовника. Це може призвести застосування заходів з боку Аудиторської палати неналежну якість проведення аудиту, втрату репутації на ринку аудиторських послуг [2].
Непередбачувані ризики представляють собою загрози, у яких не можна абсолютно точно спрогнозувати час виникнення, масштаби в наслідки: політичні зміни; вихід засновників із товариства; реорганізація підприємства; зміна умов кредитування; зміни у законодавстві, що визначають сферу дії аудиту; форс-мажорні обставини тощо.
Вибір методу оцінювання залежить від виду, до якого віднесено ризик. Найбільш доцільним є застосування методів математичної статистики та метод аналізу чутливості [3].
Таким чином, управління ризиком у підприємництві є невід’ємною частиною управлінської діяльності, спрямованої на досягнення визначених стратегічних цілей фірми. Забезпечення прибутковості в аудиторській діяльності вимагає системного підходу до виявлення, ідентифікації, оцінювання чинників, що впливають на роботу аудиторської фірми, а також реалізації моделі управління ризиком з метою мінімізації негативних впливів.
Список використаної літератури:
1. Клименюк М.М., Брижань І.А. Управління ризиками в економіці: навч. посіб. – К.: Просвіт, 2000. – 256 с.
2. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993 №3126-ХІІ.
3. Селезньов О.В., Ольховікова О.Л., Гик О.В. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики. – К.: «СТАТУС», 2006. – 1152 с.
e-mail: olga_iatskiv@ukr.net |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter