Креативність з наукової точки зору розглядається, як складне, багатопланове, неоднорідне явище, що проявляється в різноманітті теоретичних і експериментальних напрямків її вивчення. За період від перших спроб вивчення творчих здібностей до теперішнього часу дослідниками створена велика детальна картина феноменології креативності, не зважаючи на те, що поняття креативності нині не можна назвати чітко визначеним і сталим як у зарубіжних, так і у вітчизняних дослідженнях.
У педагогічних дослідженнях, креативність, ми розуміємо як інтегральну стійку характеристику особи, що визначає її здібності до творчості, прийняття нового, нестандартного творчого мислення, генерування великої кількості оригінальних і корисних ідей. Основна мета креативного освітнього середовища – «розбудити» в людині творця й максимально розвинути в неї закладений творчий потенціал [3, С. 304].
Педагогічна креативність – це пошук і знаходження нового у сфері педагогічної діяльності. Перша сходинка креативності – відкриття нового для себе, винайдення нестандартних способів рішення педагогічних завдань. Ці способи уже відомі, змальовані, але лише частково використані педагогами. Мова йде про суб’єктивну новизну – це інновація. Друга сходинка – відкриття нового не тільки для себе, а й для інших, тобто новаторство. Окремим видом педагогічної творчості є імпровізація – знаходження несподіваного педагогічного рішення і його негайного втілення [1, С. 176].
Педагогічна креативність виявляється в уміннях сприймати й нестандартно розв’язувати професійні проблеми, використовуючи найбільш оптимальні засоби, успішно взаємодіяти з оточенням, особливо за нестандартних ситуацій, втілюваних у спроможності створювати оригінальні продукти, які мають особистісну й соціальну значущість; у здатності до створення нового, у нетрадиційному підході до організації навчально-виховного процесу, в умінні розвивати креативність дітей, що знаходила б свій вияв у їхній поведінці, яка ставала б для них нормою життя.
У психологічній літературі «креативність» вчені розуміють по різному: як інтелектуальну активність (Д. Богоявленська), здібність (загальну – О. Мороз, творчу інтелектуальну – М. Холодна, духовну – В. Шадріков), процес (П. Торренс, Г. Уоллес), особистісний розвиток (А. Маслоу, К. Роджерс), когнітивний процес (Д. Треффінджер), продукт (Г. Гарднер, Д. Перкінс). Деякі дослідники вбачають її у здатності особистості досягнути креативного результату в процесі напруженої діяльності у сприятливому середовищі (Р. Муні, М. Роудз, С. Ісаксен).
У психології виділено два основні напрями вивчення креативності: по-перше – за результатами, їх кількості і значущості; по-друге – креативність розглядається як здатність людини відмовлятися від стереотипних способів мислення.
Креативність як здібність до творчості розглядаємо за В. Шадріковим як духовну здібність – синтез інтелектуальних здібностей і духовного стану (розширення свідомості, активне включення у процес пізнання істини підсвідомості, гармонізація особистості, внутрішня рівновага, образне мислення, висока моральність та емоційність, висока продуктивність уяви, духовні цінності – любов до студентів і віра в них) [4, С. 304].
З’ясовано, що структура креативності студента-хореографа базується на динамічній взаємодії п’ятьох взаємопов’язаних компонентів: мотиваційного, емоційно-ціннісного, конативного, когнітивного та результативного. Мотиваційний компонент передбачає формування мотивації успіху та подолання боязні невдачі, когнітивний – оволодіння знаннями психолого-педагогічних основ креативності (процес, якості особистості та кінцевий продукт), конативний – застосування прийомів і методів генерування та аналізу ідей, емоційно-ціннісній – сприяння стану психофізіологічної когерентності та розвиток ціннісних орієнтацій шляхом «прийняття поняття культури», результативний – створення креативного навчального продукту – постановки хореографічного твору.
Теоретичний аналіз мистецької наукової літератури дав змогу з’ясувати сутність поняття «креативність». Отже, це – основа «креативне ядро», що зумовлює творчу активність людини для самоактуалізації та творчої самореалізації особистості у різних видах життєдіяльності. Креативність є характерною ознакою творчої особистості, спроможної реалізувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Її можна розглядати і як передумову для будь-якої творчої діяльності, мотивованої прагненням індивідуума до самовираження та самоствердження.
Результатом креативного процесу є нова цінність. Креативна діяльність є процесом створення матеріальних і інтелектуальних цінностей нетрадиційними способами і в незвичайній формі. Секрет креативності полягає в самій методології створення цінностей, яка і є інноваційною, знаходиться за межами існуючих технологій, суспільних норм і правил.
Розвиток творчих, креативних здібностей можливо за рахунок опанування технологій, знаходження нової проблеми в знайомій ситуації, виявлення нових функцій, пошук альтернативних способів рішення, комбінування раніше відомих способів вирішення завдань і створення нових, розвиток особових якостей людини: упевненість в свої сили, позитивний настрій, здібність до ризику, подолання страху бути дивним, відчуття гумору, потреба у фантазуванні; безпосередність і т.п. [2, С. 52].
Таким чином формувати креативність – означає розвивати потребу в самореалізації і саморозвитку. Новітні методи, адекватні сучасним вимогам і можливостям, безпосереднім чином зв’язані з використанням резервів людини.
В сучасній мистецькій освіті креативні технології виступають важливим фактором у процесі постійного духовно-творчого удосконалення особистості, формування інтелектуального і культурного потенціалу кожної людини.
Робота студента-хореографа, як постановника, досить складна, потребує високого професіоналізму, знань та креативності. Тому, у ВНЗ з хореографічним напрямом вивчається самостійна навчальна дисципліна з основ композиції та постановки танцю.
Список використаних джерел
1. Коджаспирова Г.М. Педагогический словарь. М. Академия. 2000. 176 с.
2. Ляудис В.Я. Инновационное обучение и наука. М. РАО. 1992. 52 с.
3. Смирнов С.Д. Педагогика и психология вісшего образования: от деятельности к личности. Учебное пособие для студентов ВУЗа. М. Академия. 2001. 304 с.
4. Шадриков В.Д. Избранные педагогические сочинения. М. Педагогика. 1980. 304 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter