Введення К. Г. Юнгом екстраверсії-інтроверсії започаткувало не одну психологічну теорію. Багато відомих психологів, спираючись на ці поняття, написали наукові праці.
Айзенк переосмислив терміни екстраверт та інтроверт, введені К. Г. Юнгом. Свої дослідження базових ознак особистості Айзенк розпочав з аналізу результатів психіатричного обстеження контингенту солдатів – групи, яких є здорові та визнані невротиками. В результаті цього аналізу було виділено 39 змінних, за якими дані групи виявилися суттєво різними та факторний аналіз яких дозволив отримати чотири фактори, у тому числі фактори екстраверсії-інтроверсії. Як методологічної бази Айзенк орієнтувався на розуміння психодинамічних властивостей особистості як зумовлених генетично та детермінованих, зрештою, біохімічними процесами. Спочатку він інтерпретував екстраверсію-інтроверсію на основі співвідношення процесів збудження та гальмування:
- для екстравертів характерні повільне формування збудження, його слабкість і швидке формування реактивного гальмування, його сила і стійкість;
- для інтровертів – швидке формування збудження, його сила (це пов'язано із кращим творенням умовних рефлексів та їх набуттям), і повільне формування реактивного гальмування, його слабкість і мала стійкість [1, c. 830].
У роботі «Біологічні основи індивідуальності» Айзенк запропонував наступну інтерпретацію цих двох особистісних чинників:
- високий ступінь інтроверсії відповідає зниженню порога активації ретикулярної формації, тому інтроверти зазнають вищого збудження у відповідь на екстероцептивні подразники;
- високий рівень нейротизму відповідає зниженню порога активації лімбічної системи, тому вони мають підвищену емоційну реактивність у відповідь на події у внутрішньому середовищі організму, зокрема коливання потреб [2, c. 64].
Внаслідок подальших досліджень із застосуванням факторного аналізу Айзенк сформулював «трьохфакторну теорію особистості».
Також, введення терміну інтроверсії-екстраверсії допомогло у створенні теорії особистості «Велика п'ятірка (OCEAN)».
Велика п'ятірка (OCEAN) – модель особистості людини. Продовжує лінію досліджень, започатковану Г. Айзенком і Р. Кеттелом, які передбачали, що особистість характеризує міру індивідуальних відмінностей людини у ступені та формі адаптації до соціального середовища з урахуванням біологічних властивостей індивіда.
Відповідно до назви, модель передбачає, що особистість людини включає п'ять загальних і відносно незалежних рис (диспозицій): Openness – відкритість досвіду; Conscientiousness – сумлінність; Extraversion – екстраверсія; Agreeableness – приємність; Neuroticism – нейротизм.
Модель виводиться емпірично, з використанням даних самозвітів (запитання, шкали прикметників), експертних оцінок (зовнішніх спостерігачів за поведінкою) та даних поведінкових, які отримуються в рамках досліджень.
Таким чином, в емпіричних дослідженнях 5 характеристик найчастіше постають у вигляді порівняно автономних факторів.
Список використаних джерел:
1. Романець В.А. Історія психології XIX – початок XX століття : [навч.посіб.]. К.: Либідь, 2006. 1000 с.
2. Фурман А.В. Психодіагностика особистісної адаптованості : [наукове видання]. Тернопіль, 2000. 197 с.
_________________
Науковий керівник: Голярдик Наталія Анатоліївна, кандидат психологічних наук, доцент, Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, м. Хмельницький
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter