В сучасних умовах, війна стала соціально-психологічним явищем, тому що її цілі набувають і психологічного змісту. У зв’язку з великою поширеністю стресових розладів, негативними психодинамічними та психосоціальними тенденціями серед військовослужбовців, по-новому постало питання про місце і роль психологічної реабілітації, суттєво збільшилась кількість завдань, що стоять перед нею. Особливого значення набула участь психологів не тільки в діагностичному процесі, але і в проведенні психотерапевтичної та психокорекційної роботи, якій відводиться важлива роль в системі відновлювального лікування та подальшого комфорту життя кожного, хто потребує допомоги.
Сьогодні військово-психологічна наука – в центрі уваги, тому що реальний рівень психічного нездоров’я в суспільстві – катастрофічний. Разом з тим, військовослужбовці звертаються до психолога вкрай рідко, оскільки сприймають психолога, як психіатра; чи навіть бояться ділитися зі своїми проблемами. Також велике значення має підготовка кадрів та методики психологічної реабілітації з індивідуальним підходом до кожного випадку окремо.Часом не завжди досягається в психологічному діагнозі однозначність, визначеність, а також помилки вважаються наслідком недосконалості психодіагностичних методик. Тому варто вдосконалювати систему методик для визначення розладів та реабілітації УБД [1] .
Психологічна реабілітація – комплекс заходів, що здійснюються з метою збереження, відновлення або компенсації порушених психічних функцій, якостей, особистого та соціального статусу особи, сприяння психосоціальній адаптації до зміненої життєвої ситуації, осмислення досвіду, отриманого в екстремальній ситуації, та застосування його в житті;
Метою психологічної реабілітації є: збереження або відновлення фізичного та психологічного здоров’я, зниження частоти та тяжкості наслідків перенесених бойових психічних травм у формі гострих стресових реакцій, запобігання інвалідності, профілактика агресивної та саморуйнівної поведінки.
Реабілітація передбачає надання таких послуг: психологічна діагностика, психологічна просвіта та інформування, консультування, психологічна підтримка та супроводження, психотерапія, групова робота [2].
Сучасні програми психологічної реабілітації – це інтегративний вплив методів:
— Коліротерапія (підвищення адаптаційних можливостей організму− людини, регуляція психовегетативних процесів, підвищення стійкості до стресів).
— Музикотерапія (емоційне розвантаження, розвиток комунікативних− функцій, гармонізація загального стану).
— Ароматерапія (допомагає розслабленню, має антидепресивний− ефект, імуностимулюючий, знижує стомлюваність)[3, с. 123-124].
Основні компоненти моделі психологічної реабілітації - функції, принципи, психологічні завдання, організаційні умови психологічної реабілітації.
Функції моделі, спрямовані на проведення психологічної реабілітації УБД:
— діагностична – вивчення особистості: його вікових і психічних особливостей, здібностей, стану його фізичного й морального здоров'я;
— організаторська – організація професійної перепідготовки, входження в неї як активного суб'єкта;
— профілактична – використання всіх спеціально-правових, юридичних, психолого-педагогічних механізмів попередження й подолання негативних явищ, які можуть викликати безробіття;
— прогностична – прогнозування процесу професійного самовизначення особистості в період перепідготовки в навчальному закладі;
— функція психологічної підтримки – надання допомоги безробітним у вирішенні проблем особистісного характеру.
Принципи психологічної реабілітації: професійність, оперативність; системність; гнучкість; багатоступеневість, превентивність, партнерство.
Завдання ПР: В інтелектуальній сфері: формування в суб’єкта ПР обсягу, глибини, дієвості знань про принципи ПР. У мотиваційній сфері: співвідношення суспільних і особистих інтересів. В емоційній сфері: формування характеру моральних переживань, пов'язаних з нормами або відхиленнями від них і ідеалів. У вольовій сфері: формування вольових прагнень до реалізації життєвих планів: мужності, сміливості, принциповості. У сфері саморегулювання: формування свідомого обґрунтованого вибору, а саме: совісті, самооцінки, самокритичності, вміння співвідносити власну поведінку з поведінкою інших, добропорядності, самоконтролю.
Організаційні умови психологічної реабілітації: психологічна компетентність працівників служб соціально-психологічної реабілітації; психолого-педагогічна компетентність фахівців установ та закладів, де УБД проходять реабілітацію; нормативно-правове забезпечення; фінансове забезпечення ПР; мережа центрів ПР; наявність регіональних програм надання психологічної допомоги УБД [3].
ПТСР – це розлад, який може розвинутись частіше після того, як людина відчує небезпеку для власної життя. Упродовж життя ПТСР переживають 1% населення, а 15% можуть виникнути окремі симптоми ПТСР
ПТСР характеризується трьома типами симптомів:
a) уникнення будь-яких нагадувань про події з онімінням загальної емоційної чутливості.
b) компульсивний досвід випадкових повторюваних травматичних подій.
c) підвищена збудливість, що проявляється у комплексі гіпертрофованих психофізіологічних реакцій [4].
ВИСНОВОК
Війна, яку зараз переживає наше суспільство, у поєднанні з ситуацією постковіду є “ідеальним інкубатором” зростання тягаря для громадського здоров’я через психічні розлади. Тому варто приділити увагу питанням правильної та вчасної діагностики, лікування та реабілітації таких станів, особливо в УБД. Мета правильної психологічної реабілітації – відновлення психічного здоров’я та ефективної соціальної поведінки, повернення комфорту життя. Планується формування реабілітаційних заходів для створення протоколів психологічної допомоги учасників бойових дій, які мають різноманітні розлади, в тому числі і розлади сексуальної поведінки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Основи психологічних знань про психічні розлади для військового психолога. Методичний посібник 2018р. ст. 5-10.
2. Алещенко В. І. Посттравматичний стрес військовослужбовців – учасників бойових дій: психологічний аналіз. Вісник. Київ. Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. Військ.-спеціальні науки. К., 2015. Вип. 1(32). С. 5–10.
3. Кокун О.М., Агаєв Н.А, Пішко І.О. Особливості вияву негативних психічних станів у військовослужбовців внаслідок тривалої участі в бойових діях та перебування в зоні АТО. Вісник Національного університету оборони України. Вип. 3 (46). С. 123–129.
4. Концепція розвитку Державної прикордонної служби України на період до 2015 року. Держ. кордон України : зб. док. Київ. 1996. С. 29.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter