|
|
|
ФІСКАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ВАЖЕЛІ ВПЛИВУ НА ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО БІЗНЕСУ
| |
| 19.09.2014 00:04 |
|
Автор: Клепанчук О. Ю., здобувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
В сучасних умовах ринкової економіки України серед різноманітних проблем, які пов`язані із забезпеченням ефективного розвитку малого бізнесу, однією із головних є не результативне державне регулювання діяльності підприємств через податкову систему. Податки виступають головним джерелом наповнення державного та місцевих бюджетів, а податкова система виступає потужним чинником формування ділової активності підприємств. Ми погоджуємось з точкою зору А. М. Соколовської, яка бачить сутність податкової політики у встановленні та зміні елементів податкової системи для забезпечення надходжень до бюджету, достатніх для виконання державою покладених на неї функцій і стимулювання економічного зростання [1]. Варто погодитись з точкою зору Ю. Б. Іванова, який зауважує, що між фіскальною та регулюючою функціями податків існує тісний взаємозв’язок, і цей зв'язок обумовлений сутнісними характеристиками податків як економічної категорії [2].
Що стосується інтересу до фіскальних методів втручання в фінансово-господарську діяльність суб’єктів малого бізнесу, то він викликаний необхідністю формування розвитку малих підприємств з метою реалізації стратегічних державних пріоритетів, які мають на меті оздоровлення соціального та фінансово-економічного стану в Україні.
Зазначимо, що мале підприємництво є рушійною силою ринкового господарства та значною мірою вирішує проблеми наповнення ринку товарами народного споживання, зайнятості населення, а також оперативно реагує на зміни в ринковій кон’юнктурі. На сучасному етапі мале підприємництво як самостійний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці регіону та країни, робить вагомий внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційної та високоефективної праці. Також мале підприємництво представляє собою найбільш гнучку, динамічну і масову форму організації господарської діяльності. Саме у цьому секторі створюється та знаходиться в обігу основна частина національних ресурсів, які є основним середовищем розвитку економіки будь-якої країни. Саме цей сектор економіки впливає на структуру економіки та розширює сферу свободи ринкового вибору, характеризується раціональними формами управління, забезпечує більш швидку реалізацію нових бізнес-ідей.
Що стосується активізації ролі суб’єктів малого бізнесу, то вона на нашу думку, повинна базуватися на відповідних правових та організаційно-економічних стимулах їх розвитку. Певні напрацювання у цьому напрямі вже зроблено, а саме: державною програмою розвитку малого підприємництва були задекларовані основні засади, шляхи і методи економічного та адміністративно-правового впливу держави на розвиток малого бізнесу з урахуванням загальнодержавних інтересів. До основних пріоритетів державної політики у сфері малого підприємництва слід віднести:
- реструктуризація малого бізнесу за організаційно-правовими формами господарювання;
- забезпечення зростання ВВП, особливо в частині прирощеної, новоствореної вартості – національного доходу;
- участь малих підприємств у вирішенні соціально-економічних проблем як на загальнодержавному рівні, так і в територіальному розрізі;
- заохочення кількісного зростання суб’єктів малого бізнесу та збільшення обсягів їх діяльності у сфері матеріального виробництва;
- підвищення технологічного рівня виробництва малих підприємств;
- сприяння зайнятості населення шляхом створення нових робочих місць;
- формування соціального прошарку власників і підприємців.
Своєю чергою, реалізація зазначених нами положень повинна здійснюватися у форматі наступних функціональних змін:
- удосконалення податкової та фінансово-кредитної політики;
- формування нормативно-правової бази;
- сприяння впровадженню технологій та інновацій;
- стимулювання зовнішньоекономічної діяльності;
- забезпечення інформацією;
- підготовка та перепідготовка кадрів.
Отже, можна зазначити, що пряма фінансова підтримка суб’єктів малого підприємництва на сьогодні домінує над іншими формами фінансового та організаційно-економічного стимулювання.
Виходячи з вищенаведеного випливає наступний висновок: держава не може бути єдиним джерелом стимулювання та фінансовим гарантом економічного розвитку і розширення обсягів діяльності суб’єктів малого бізнесу. А це в свою чергу вимагає пошуку альтернативних, опосередкованих шляхів підвищення ефективності та прибутковості господарювання.
Ще одним ефективним методом непрямого стимулювання підприємницької діяльності, а насамперед, малих форм господарювання, слід вважати політику прискореної амортизації, яка широко використовується в розвинених країнах для прискорення обороту капіталу, вкладеного в активну частину необоротних активів на засадах оперативнішого впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу.
В Німеччині диференційований підхід у формуванні політики оподаткування підприємців, виходячи із рівня отриманих прибутків. Надходження до федерального бюджету від податків, сплачених малими і середніми підприємствами, складають понад 80% від загальної суми доходів.
А в Японії податкові пільги малим і середнім суб’єктам підприємницької діяльності формуються залежно від можливостей їх функціонування в ринковому середовищі. Підтримка надається на засадах ретельних розрахунків її доцільності з орієнтацією на можливу віддачу в перспективі [4].
Проаналізуємо також вплив змін ПКУ на малий бізнес. Окрім того, що фізичні особи -підприємці, які працюють на спрощеній системі, змушені були перейти з квартальної звітності на щомісячну, перед «самозайнятими» постала інша перешкода: з 1 квітня 2011 року набрала чинності стаття ПКУ, згідно з якою підприємствам заборонено включати в собівартість витрати на оплату товарів, робіт і послуг осіб, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування. Тепер вони повинні включати їх в свій прибуток і, відповідно, платити податки, що робить роботу з фізичними особами-підприємцями, які працюють на спрощеній системі невигідною. Доцільно зазначити, що з моменту набуття чинності Податкового кодексу України було прийнято вже 5 Законів, які вносять зміни до головного документу країни з оподаткування. Останнім став Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення деяких норм Податкового кодексу України)» (законопроект № 8217).
Відмітимо і той факт, що поспіх, з яким готувався Податковий кодекс, не міг не спричинити цілої низки суперечностей, а саме юридичних помилок, які вносять неясність у податкове регулювання. Як показує практика, одним із основних недоліків ПКУ є відсутність роз`яснень їх застосування, зокрема відповідних роз`яснювальних листів ДПСУ. Відсутня також судової практика вирішення податкових спорів. Тому з вищенаведеного можна зробити висновок про те, що від цього, у першу чергу, страждає малий та середній бізнес, якому доводиться пристосовуватися до нових правових реалій. На нашу думку, сам факт проведення податкової реформи в країні є позитивним, але існує потреба його модернізації з урахуванням конкретної практики податкового регулювання.
Спираючись на проведені дослідження, які стосуються стану розвитку малого підприємництва, а також аналізуючи окреслені вище методи їх фінансової підтримки, можна зробити наступні висновки:
- фінансова підтримка малих підприємств повинна носити адресний характер;
- податкову систему доцільно формувати на засадах сприяння збільшенню внутрішніх джерел фінансування підприємницьких формувань малого бізнесу на стадії його становлення;
- фінансова підтримка з боку держави активною повинна бути лише на стадіях становлення як окремого підприємства, так і всього цього сектора економіки та розвитку ринкової інфраструктури;
- необхідна тісна взаємодія та взаємопроникнення програм фінансової підтримки малого підприємництва з програмами структурної перебудови національної економіки, адміністративно-територіальної реформи в контексті створення нових робочих місць, використання науково-технічного і кадрового потенціалу, що звільняється внаслідок здійснення зазначених програм.
Отже, можна зробити висновок стосовно того, що найбільш дієвим серед окреслених вище фінансових методів стимулювання розвитку малого бізнесу є податкові важелі.
Список використаних джерел:
1. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика становлення / А. М. Соколовська. – К. : НДФІ, 2001. – 372 с.
2. Іванов Ю. Функції податків та податкове регулювання / Ю. Іванов // Формування ринкової економіки в Україні. – 2009. - № 19. – С. 36-43.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter