Сучасна економічна ситуація в Україні є одним із найвпливовіших факторів, які серйозно гальмують розвиток країни, — це зростання загрози боргового тягаря, подальшого залучення коштів у несприятливих умовах та нерозумного використання. Вони перешкоджають довгостроковому економічному зростанню та підривають фінансову безпеку. Тому вдосконалення управління боргом та надання послуг є актуальним питанням, оскільки політика лише ефективна боргова може покращити рівень боргової безпеки, зменшити розмір дефіциту національного бюджету та сприяти економічному зміцненню країни.
Отже, державний борг – це не просто засіб залучення коштів для фінансування державних потреб, а й важливий інструмент державної політики держави, неефективне використання якого, в якісному і кількісному контексті, створюватиме умови для порушення стабільного функціонування економіки.
На превеликий жаль, найбільшою звичкою сучасності є жити в борг. Причому йдеться не тільки про внутрішні позики приватними особами і бізнесу, а й зовнішнє фінансування на національному рівні. Отримуючи кошти ззовні, країна-позичальник ніби отримує вигоду: вона залучає інвестиції в економіку, вирішує бюджетні проблеми та проводить реформи. І, зрештою, здобуває підтримку авторитетних партнерів. Наприклад, таких структур, як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк або Європейський банк реконструкції та розвитку.
Однак у кожній медалі є дві сторони. Зворотний бік викликає загрозу фінансовій стабільності, яку звикло підтримувати свою життєдіяльність за рахунок позикових ресурсів.
Не так давно в Україні проводилися наукові дослідження, спрямовані на вивчення зростання державного боргу та його вплив на економічний розвиток та економічну стабільність. Україна – молода країна, і формування державного боргу почалося пізно. Але з плином часу проблема підвищення рівня боротьби стає все більш серйозною. Необхідно розділити загрозу та більше ресурсів для вирішення проблеми яка стосується його погашення.
Праця цих людей присвячена вивченню державного боргу. Науковці: Т. Вахненко, О. Воронич, А. Гальчинський, Б. Данилишин, А. Мних, А. Шаповалов, С. Юрій та ін. Вчені вивчають питання впливу гарантованого державного боргу для економічного зростання, національний рейтинг країни, економічну безпеку, обмінний курс.
Однією з необхідних умов можливої інтеграції до ЄС є відповідність правилам і стандартам ЄС. Один із таких важливих стандартів, запроваджених у ЄС, є обмеженням державного боргу країни до 60% ВВП.
Основною причиною виникнення та збільшення боргу є довгостроковий бюджетний дефіцит України. Динаміка державного бюджету України свідчить про постійне зростання цього показника.
Державний борг України останніми роками збільшується, що зумовлено високим валютним ризиком зовнішнього боргу, нестабільною ситуацією з рефінансування боргу в попередні роки та посиленням тиску на державні фінанси щодо погашення боргу.
Тенденція до прискорення зростання державного боргу України прискорюється протягом останніх років (рис. 1).
За аналізований період (2015-2020 рр.) довгострокові запозичення сектору державного управління зросли (з 117 668 млрд дол. США на 1 січня 2015 р. до 125 682 млн дол. США на 1 січня 2020 р.) (рис. 1).
Обсяг валового зовнішнього боргу України у 2020 році зріс на 3.9 млрд дол. США і на кінець року становив 125.7 млрд дол. США. Відносно ВВП обсяг боргу збільшився за рік із 78.5% до 81.21%.
Зовнішній борг державного сектору зріс на 2.9 млрд дол. США і становив 54.7 млрд дол. США (35.3% від ВВП).
Загалом структури зовнішнього боргу України на 1 січня 2015 р. найчастіше займають державні запозичення в секторі управління (30,9%), сумарна частка інших інституційних секторів становить 41,8%. Частка прямих інвестицій – 8,5%
В оцінці національної економіки та економічних загроз для суспільства важливим є не лише значення державного боргу, а й відсоток державного та гарантованого державою боргу до ВВП. Згідно з маастрихтськими домовленостями допустимим вважається державний борг що не перевищує 60% від ВВП.
Зовнішні зобов’язання сектору загального державного управління збільшилися на 3.2 млрд дол. США ‒ до 47.8 млрд дол. США (30.9% від ВВП) за рахунок:
• чистого залучення кредитів від міжнародних партнерів (1.5 млрд дол. США);
• чистого одержання зовнішнього фінансування від МВФ (1.6 млрд дол. США);
• чистого надходження коштів від випуску ОЗДП (0.9 млрд дол. США).
Зовнішній борг центрального банку скоротився на 0.4 млрд дол. США в результаті планових амортизаційних виплат за кредитами Stаnd-by (0.7 млрд дол. США) і на 31 грудня 2020 року становив 6.9 млрд дол. США (4.4% від ВВП). Водночас за рахунок зміни курсу СПЗ обсяг зовнішніх зобов’язань центрального банку зріс на 0.3 млрд дол. США.
Обсяг зовнішніх зобов’язань сектору інших депозитних корпорацій України зменшився на 1.1 млрд дол. США і на кінець 2020 року становив 3.7 млрд дол. США (2.4% від ВВП). Основними чинниками стали:
• чисте погашення зобов’язань банків за єврооблігаціями на 0.9 млрд дол. США;
• зменшення заборгованості за короткостроковими та довгостроковими кредитами на 0.1 млрд дол. США;
• зниження заборгованості за міжбанківськими кредитами на 0.1 млрд дол. США.
Зовнішній борг інших секторів економіки зменшився на 0.5 млрд дол. США до 54.2 млрд дол. США (35.0% від ВВП). Це зумовлювалося такими різноспрямованими чинниками:
• зменшенням заборгованості за кредитами та позиками на 2.2 млрд дол. США, в основному за рахунок переоформлення боргу в міжфірмовий;
• збільшенням заборгованості за торговими кредитами на 1.4 млрд дол. США;
• чистим залученням коштів від розміщення єврооблігацій (0.4 млрд дол. США).
Міжфірмовий борг підприємств, що перебувають у відносинах прямого інвестування, зріс за рік на 2.6 млрд дол. США (за рахунок курсових змін – на 0.3 млрд. дол. США) і становив 13.2 млрд дол. США (8.5% від ВВП). Загалом заборгованість інших секторів економіки (разом із міжфірмовим боргом) збільшилася за 2020 рік на 2.2 млрд дол. США ‒ до 67.3 млрд дол. США (43.5% від ВВП).
Не всі країни ЄС мають однакові стандарти. Наприклад, в Іспанії, Ірландії, Португалії та Греції державний борг значно перевищує 60%. Державний борг потужної країни, як Німеччина перевищує даний критерій. Проте в Україні це значення наближається до загрозливої величини 93% (рис. 2).
Враховуючи економічний рівень, рівень зростання та динаміку державного та гарантованого боргу, а також непередбачувану девальвацію місцевої валюти щодо долара США, можна вважати, що в середньостроковій перспективі очікується дефолт України (3-5 років).
Висновки. У результаті виконаної роботи можемо зробити теоретичні та практичні висновки та пропозиції:
1. Аналіз державного боргу України за 2013– 2015 рр. показав тенденцію до зростання державного боргу України упродовж останніх років. Це визначається високими валютними ризиками зовнішньої заборгованості, нестабільною ситуацією з рефінансуванням боргів попередніх років, а також тиск боргових виплат на державні фінанси.
2. Існують загрози фінансовій стабільності. Основними з них є: важка політична криза та військові конфлікти, глибока економічна рецесія, наявність соціальних зобов’язань держави, необхідність додаткових коштів для здійснення структурного реформування та стабілізації економічної ситуації, дефіцит країни.
3. Необхідними є такі заходи з управління державним боргом України:
- Перш за все це планування. Варто ідентифікувати – у формі директив, які щорічно затверджуються – цілі управління державним боргом;
- Оцінка операцій. Запровадити порядок, відповідно до якого систематично проводитиметься фінансово-економічна оцінка фактичних результатів проведення як кожної окремої операції у сфері залучення кредитів і управління боргом, так і стану боргового портфеля загалом;
- Підтримка контактів з кредиторами. Без постійного зв’язку з кредиторами та інвесторами, причому не на епізодичній, а на регулярній основі, у справі управління держборгом не обійтися. Кредитори та інвестори мають право розраховувати на правдиву інформацію про потреби країни в позикових коштах у контексті ухваленої стратегії розвитку.
- Активне управління боргом. Мається на увазі, що після того як визначено цілі та проведено аналіз стану фінансових ринків, мають застосовуватися методи цільового впливу на структуру, включаючи терміни боргового портфеля.
- Управління ризиками. Безперервний моніторинг кредитних ризиків – одна з обов’язкових умов успішного управління боргом. Розподіл відповідальності.
Список використаних джерел:
1. Вахненко Т.П. Особливості формування державного боргу та управління його складовими в період фінансової кризи / Т. П. Вахненко // Фінанси України. – 2009. – № 6. – С. 14-28.
2. Національний банк України - https://bank.gov.ua/ua/statistic/sector-external
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter