У сучасних умовах з кожним роком усе частіше постає питання щодо впровадження ресурсозберігаючих технологій на підприємствах. При можливій кліматичній кризі у недалекому майбутньому, це питання стає все актуальнішим.
Впровадження новітніх технологій на підприємстві підвищує його конкурентоспроможність та виділяє серед інших. Також ресурсозберігаючі технології зменшують собівартість виробництва товарів, що має позитивний економічний ефект для підприємства. Зменшується вплив підприємства на навколишнє середовище, з’являється можливість виробляти якіснішу продукцію у більших обсягах та реалізовувати її на зарубіжних ринках, які стануть доступнішими, оскільки продукція більше відповідає стандартам іноземних країн.
Щоб забезпечити ресурсозбереження виділяють такі основні напрями розвитку маловідходних технологій та безвідходних виробництв:
• запровадження технологій для скорочення етапів переробки, де утворюється найбільша частка відходів;
• розробка та впровадження систем утилізації відходів виробництва, або забезпечення їхнього використання як вторинні матеріальні ресурси;
• створення територіально-виробничих комплексів із замкнутою структурою матеріальних потоків сировини та відходів усередині них [1].
За даними Державної служби статистики України у 2018-2020 роках інноваційно активними були 2281 підприємств, що складає 8,5% від загальної кількості підприємств, у 2016-2018 роках – 8173 підприємства, що складає 28,1% від загальної кількості підприємств. Витрати на інновації у 2020 році склали 23329,63 млн грн, що на 1698,31 млн грн менше, ніж у 2018 році. Якщо говорити про витрати на виконання наукових досліджень і розробок, то у 2020 році вони складали 17022,4 млн грн, коли у 2018 році – 16773,7 млн грн [2].
Як видно із статистики частка інноваційно активних підприємств незначна та зменшується у порівнянні з попередніми роками. Для введення нових технологій необхідні значні фінансові ресурси, яких, на жаль, недостатньо. Тому необхідно залучати кошти від інвесторів, щоб вносити помітні зміни на підприємствах.
Ще однією перешкодою впровадження ресурсозберігаючих технологій є недостатня розвиненість інфраструктури ринку ресурсозбереження. При співпраці даних структур з підприємствами, необхідно враховувати їхню специфіку та розміри бізнесу. Також у керівників та власників підприємств можуть виникнути труднощі щодо оцінки ефективності впровадження технологій. Також може мати негативний вплив низький рівень інформування про новинки на ринку ресурсозберігаючих технологій. Недосконалість законодавчої бази та відсутність механізмів стимулювання стримують процес впровадження новітніх технологій [3].
Впровадження ресурсозберігаючих технологій є важливою складовою стратегії підприємств, що дозволить в подальшому отримати більший прибуток та підвищити конкурентоспроможність.
Список використаних джерел:
1. Буга Н.Ю., Тарановська Ю.М. Роль ресурсозбереження у забезпеченні сталого розвитку підприємства. Приазовський економічний вісник. 2018. Випуск 6 (11). С. 308-312.
2. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 07.12.2021).
3. Шерстюкова К.Ю. Особливості ресурсозбереження в сучасних умовах функціонування підприємств. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. 2013. Том 2, № 1. С. 138-142.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter