:: ECONOMY :: ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ :: ECONOMY :: ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ
:: ECONOMY :: ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 30

Термін подання матеріалів

24 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 19



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ОСНОВНІ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД ТА РЕАЛІЇ В УКРАЇНІ

 
08.06.2010 21:17
Автор: Повержук Наталія Вікторівна, студентка Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету, Шпарка Ірина Ігорівна студентка Чернівецького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету
[Податкова система. Бюджетна система. Державне регулювання економіки]
Інтеграція науки і виробництва є невід'ємним елементом сучасного інноваційного процесу. Використання інновацій суттєво впливає на економічний розвиток країни в напрямку прискорення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності та забезпечення фінансової безпеки країни в світовій еконоці. Активна взаємодія всіх суб'єктів господарювання з науково-дослідними організаціями різного типу створює умови для ефективної реалізації досягнень НТП та забезпечення конкурентоспроможності господарських організацій.
Нерозривний та ефективний зв’язок «наука-техніка-виробництво» набирають неабияких обертів у економіці ХХІ століття. Наслідком такого взаємозв’язку є поява різноманітних організаційних форм інноваційної діяльності, таких як технопарки, технополіси, інноваційні інкубатори, венчурні підприємства, тощо. Результативність та ефективність науки, техніки, виробництва вражає, ось чому розгляд даної проблеми є особливо актуальним на сьогодні, адже аналізуючи світовий досвід, потрібно зосередитись на створенні сприятливого клімату для функціонування таких форм інноваційної діяльності в Україні – ось у чому й полягає проблема даної роботи. Об’єктом дослідження даної статті виступають організаційні форми реалізації інноваційної діяльності як в Україні так і в світі загалом. Метою написання даної статті є аналіз, дослідження, порівняння та вивчення організаційних форм інноваційної діяльності України та світу. Теоретичні засади дослідження впливу інноваційних процесів на економічне зростання закладені в роботах іноземних вчених: М. Кондратьєва, Д. Кларка, Д. Норта, Б. Санто, Р. Нельсона, К. Фрімена, Й. Шумпетера, та вітчизняних, таких, як В. Александрова, Ю. Бажал,С. Валдайцев, А. Гальчинський, Н. Гончарова, А. Гріньов, М. Данько, тощо.
У світовій практиці набула розвитку особлива форма організації процесу «наукавиробництво-споживання» — науково-технічні парки. Технопарк - це науково-виробничий територіальний комплекс, до якого входять дослідні інститути, лабораторії, експериментальні заводи, створювані навколо великих університетів з розвиненою інфраструктурою, до якої належать: лабораторні корпуси, інформаційно-обчислювальні центри, системи транспортних комунікацій, житлово-побутові приміщення, сервісні та виставкові комплекси. Основна мета технопарків — досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою та людським компонентом наукового потенціалу країни. В основі технопарків покладене співробітництво науки, вищої школи, державного сектору виробництва, приватних компаній і регіональних міських органів управління; прискорення процесів передавання науково-технічних знань у виробництво; розвиток інноваційного підприємництва. В умовах технопарку потрібно 3—5 років на створення і просування на ринок нового продукту і ще близько 2—3 років, щоб повернути кошти, витрачені на його розробку [1; 80c.].
Найпершим і найуспішнішим технопарком, є Стенфордський (США), на базі якого згодом виник технополіс «Силіконова долина», у ньому зосереджено 20 % світового виробництва ПК та електронних компонентів, розміщено 17 фірм електронної промисловості. Тут зосереджені такі корпорації, як «ІБМ», «Хьюлетт Паккард», «Ксерокс». У Європі серед технопарків відомі парк Університету Херіот-Уатт в Единбурзі, парк Триніті-коледжу в Кембриджі, Левенла-Нев у Бельгії, «Софія-Антиполіс» у Ніцці. Так в Кембріджському технопарку розмістилися 1600 високотехнологічних компаній, де працюють 45 тис. дос¬лідників. У Франції є понад 50 технопарків, де задіяно більше 5000 компаній, 60 університетів і 2000 науково-дослідних інститутів та їхніх підрозділів [4; 43c].
Одним із найбільш відомих у Китаї є технопарк у м. Шенчжень, що спеціалізується на проблемах інформатики, біотехнології, створенні нових матеріалів. У Гонкон-зі технопарки спеціалізуються на розробці нових поколінь електронної техніки. У Японії найбільший технопарк - «Цукуба», який об'єднує 47 науково-дослідних організацій, де працює 40 % вчених державного сектору Японії [2; c.132-133].
У країнах з розвиненою економікою відбувається масовий перехід до наукомістких
технологій, усвідомлення обмеженості природних ресурсів зумовило пошук ресурсозберігаючих технологій при глибокій переробці сировини. Один із найефективніших підходів до розв'язання названих завдань — організація мережі технополісів. Технополіси – організаційні форми об’єднання наукових установ, внз, інноваційних центрів та підприємств, технопарків, бізнес-інкубаторів. Останнім часом популярними є екологічні програми щодо технополісів. Ареал поширення технополісів досить масштабний — вони склалися в Західній Європі, Північній Америці, Північно-Східній Азії. Вони сприяють: підвищенню інноваційної економіки; фор-муванню інноваційної інфраструктури; структурній перебудові виробництва; ство-ренню нових робочих місць; підсиленню наукоємності розвитку промисловості.
Надзвичайної поширеності в світі зазнають інноваційні інкубатори — це складний
багатофункціональний комплекс, що забезпечує сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї. У центрах-інкубаторах надаються інноваційні послуги, до яких належать: оренда приміщень; прокат наукового і технологічного устаткування на певний час; фінансові послуги; консультації з економічних та юридичних питань; рекламне забе-зпечення. Лідерами серед бізнес-інкубаторів є Німеччина і Велика Британія.
Досвід зарубіжних країн свідчить, що інкубатори бувають трьох видів: неприбут-кові-це ті, що працюють залучаючи кошти місцевих органів влади; прибуткові ті, що не надають пільг, здаючи в оренду своє майно; інкубатори, які функціонують при академічних інститутах, ВНЗ.В Україні інноваційні бізнес-інкубатори діють при технічних університетах Львова, Дніпропетровська, Києва, Івано-Франківська.
Світовий досвід свідчить, що важливу роль у трансформації господарського механізму, інтенсивності його структурної перебудови відіграють венчурні фірми - це здебільшого малі підприємства у новітніх галузях виробництва (електроніка, біохі-мія, біоінженерія, виробництво споживчих товарів). Венчурні фірми утворюються або групою учених, інженерів, спеціалістів, винахідників, або науковими заклада-ми чи університетами. За оцінкою ОЕСР на частку таких фірм у розвинених краї-нах припадає 20-30 % усіх новацій. Венчурні фірми є генераторами нових ідей, на основі яких відбуваються великі науково-технічні прориви. Саме ці фірми винай-шли електрографію, вакуумні лампи, кольоровий фотопапір, мікропроцесор, ПК.
Важливими об’єктами інноваційної інфраструктури є інноваційні центри, які сприяють розвитку інноваційної діяльності на національному, регіональному, галузевому рівнях, налагодженню співробітництва і кооперації між навчальними закладами, фінансовими установами, приватними дослідниками, винахідниками, промисловими підприємствами шляхом надання послуг у сфері інноваційної діяльності інформаційно-довідкового, експертно-консалтингового характеру тощо. Їх мета - з’єднувати ідеї і винаходи з підприємцями, забезпечуючи новим впровадницьким компаніям стартовий капітал. Найбільші інноваційні центри входять у Європейську мережу, що об’єднує близько 40 інноваційних центрів.
Для України іноземний досвід організації взаємодії науки і виробництва має важливе значення. Значення технопарків в Україні полягає в тому, що: вони є формою зближення науки і виробництва, де зосереджуються високо-кваліфіковані кадри та унікальне устаткування, обчислювальні центри, лабораторії. В Україні існує 24 технопарки, що працюють у найперспективніших напрямах, серед яких: виробництво компресорної техніки, розробка наукоємних приладів, нових матеріалів, лікарських препаратів для охорони здоров'я, нано- та біотехнології, електроніка, радіаційне приладобудування, енергозберігаючі технології, охорона природи та ін. Найбільшу віддачу дають технопарки "Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона" (Київ),"Інститут монокристалів"(Харків). У Києві та Київській області діють 12 бізнес-інкубаторів, в Одеській області - 9; 18 з 27 регіонів країни мають по 1-2 БІ. З 255 існуючих інноваційних фондів 175 працюють у Києві. Проте на сьогодні все ж таки недостатньо реалізується освітній та науковий потенціал, адже Україна займаючи 4-ту позицію в світі за кількістю сертифікованих програмістів, наповну не реалізовує даний інтелектуальний ресурс в національних інтересах [3].
В Україні є ряд факторів, що сприяють розвитку підприємницьких структур інноваційної діяльності: наявність дешевої, висококваліфікованої робочої сили; великі запаси сировинних ресурсів; зручне географічне положення. Проте існують й такі негативні фактори: приватні інвестори віддають перевагу вкладанню коштів у менш ризикові й більш дохідні сфери капіталовкладення; недосконалість нормативно-законодавчої бази; недостатня ефективність податкової політики, недостатня кількість проектів з високим економічним потенціалом, привабливих для інвесторів; недостатня надійність механізмів захисту прав інвесторів, тощо.
На сьогодні, як на мене, перед Україною постають важливі завдання, вирішення яких потребує значної уваги з боку як місцевих так і державних органів влади, адже потрібно перш за все: розробити науково-методичне та нормативно-правове забезпечення для розвитку інноваційних структур; створювати технопарки на базі внз, наукових установ та венчурні, інноваційні фонди; активізувати інвестиційну діяльність; підготувати кадри для успішної роботи, пов’язаної з просування інновацій у виробництво; КМУ необхідно створити Венчурний інноваційний фонд, кошти якого були призначені б для пайових вкладень у венчурні фірми; Державному агентству України з інвестицій та інновацій потрібно затвердити в КМУ „План заходів на 2010-2012 рр. зі стимулювання інновацій і венчурного інвестування” та ін.
Досвід економічного розвитку країн підтверджує, що еволюційний процес в економіці здійснюється саме через інновації, які тягнуть за собою модернізацію, структурну перебудову та розвиток всієї економіки. Тому сьогодні активізація інноваційної діяльності та створення передових форм її реалізації є основною передумовою успішного здійснення глобальної структурної трансформації економіки України та її рівноправного входження у світовий економічний простір.

Список використаних джерел:
1. Бажал Ю. М., Одотюк І. В., Данько М. С., та ін.. Інноваційний розвиток економіки та напрямки його прискорення: Наук. доп. – К.: Ін–т економічного прогнозування, 2002. – 280 с.
2.Йохна М. А., Стадник В. В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посіб. – К. : Вид. центр «Академія», 2005. – 400 с.
3. Ніколаєнко С.М. Пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в
Україні. – http://studentam.net.ua/content/view/3506/97
4. Шира Т.Б. Вплив інноваційно-технологічного потенціалу підприємства на конкурентоспроможність інноваційного продукту // Фінанси України. -№ 1. -2006. - 73 c.

e-mail:natysik_glam@mail.ru

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ДЕМОКРАТИЧНІ РЕФОРМУВАННЯ УКРАЇНИ, ЇХ ОЦІНКА ТА НАСЛІДКИ
22.06.2010 10:34
ПДВ У ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ
15.06.2010 12:57




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.201 сек. / Mysql: 1396 (0.158 сек.)