Протягом останніх трьох років в Україні відбулися фундаментальні зміни системи місцевого самоврядування, особливо в частині формування місцевих бюджетів та утворення нового потужного суб’єкта місцевого самоврядування – об’єднаних територіальних громад. Нові спільноти – об’єднані територіальні громади (далі ОТГ) одержали чималі фінансові ресурси, їх бюджети стали пропорційні із бюджетами міст обласного значення, а державна підтримка дала такій общині стимул створювати особливо на сільських територіях нові можливості для одержання людьми послуг, яких раніше їм не вистачало.
Про те, проведення реформи бюджетної децентралізації та створення ОТГ в Україні породила багато не вирішених проблем щодо формування фінансово-спроможних громад, ефективності використання фінансових ресурсів та підвищення фінансового управління фінансами територіальних громад.
В процесі фіскальної та територіальної децентралізації новостворені центри місцевого самоврядування – об’єднані територіальні громади – в цілому отримали більшу фінансову спроможність і незалежність у формуванні та використанні бюджетних коштів. Проте, вони одержали й ширші повноваження та обов’язки щодо управління власною інфраструктурою, її утримання за кошти бюджету громади, кошти державної підтримки (субвенції, базові дотації), кошти державних та міжнародних фондів. Так, за останні чотири роки державна підтримка на розвиток громад та розбудову інфраструктури зросла в 39 разів (19,4 млрд. грн.), що є вагомим джерелом забезпечення фінансової спроможності бюджетів об’єднаних територіальних громад [1].
Важливим джерелом фінансового забезпечення розвитку місцевого самоврядування і потужним фінансовим інструментом, який сприяє ефективному вирішенню поточних й довготермінових проблем, пов’язаних з фінансуванням бюджетних видатків, є запозичення об’єднаних територіальних громад [2]. Вони забезпечують швидку мобілізацію ресурсів, гарантують відповідальність місцевої влади за цільове та ефективне використання коштів. Було встановлено, що ринок місцевих запозичень в Україні розвивається стихійно, не рівномірно за територіальними ознаками, що свідчить, з одного боку про певний перерозподіл джерел місцевих запозичень об’єднаних територіальних громад на користь інших інструментів, з іншого боку – про наявність відповідних проблем у можливості використання такого інструменту об’єднаними територіальними громадами та його низьку розвиненість у структурі фондового ринку країни в цілому.
Отже, в цілому процес формування фінансів об’єднаних територіальних громад знаходиться на початковому етапі розвитку (як з точки процесів, так і системи). Це пов’язано з тим, що й саме зазначене самоврядівне утворення в Україні є новим. Тому в системі його фінансів на рівні теоретичного аналізу можна розрізняти 2 види інститутів: сформовані і функціонуючі (місцевий бюджет, комунальна власність, місцеві податки і збори, фінансові ресурси комунальних підприємств та ін.); перспективні (позабюджетні та цільові фонди, комунальний кредит, комунальне страхування, тощо).
Список використаних джерел:
1. Фінансова децентралізація в дії. URL: http://despro.org.ua.
2. Щур Р.І. Фінанси об’єднаних територіальних громад в умовах децентралізації в Україні. Монографія. Тернопіль: Осавца Ю.В. 2019. 394 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter