:: ECONOMY :: ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СФЕРІ ЕНЕРГОКОНВЕРСІЇ ТА НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ :: ECONOMY :: ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СФЕРІ ЕНЕРГОКОНВЕРСІЇ ТА НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ
:: ECONOMY :: ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СФЕРІ ЕНЕРГОКОНВЕРСІЇ ТА НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 30

Термін подання матеріалів

24 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 22



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ПРОБЛЕМИ УКРАЇНИ В СФЕРІ ЕНЕРГОКОНВЕРСІЇ ТА НИЗЬКОВУГЛЕЦЕВОГО РОЗВИТКУ

 
27.01.2017 11:20
Автор: Гайдуцький Іван Павлович, кандидат економічних наук
[Секція 7. Інвестиційно-інноваційні процеси в економіці;]

Україна отримала в спадщину від СРСР дуже енерговитратну економіку. У 1991 р. енергоємність економіки України була в 6 разів вища, ніж Італії або Іспанії. Це було зумовлено деструктивною політикою державного ціноутворення на енергоносії та командно-адміністративною системою розподілу і використання енергоресурсів. Тому після отримання незалежності і розбудови ринкових відносин державна політика почала спрямовуватись на послаблення енергетичної залежності економіки. Основну увагу було акцентовано на зниженні енергоємності економіки та її залежності від імпорту енергоносіїв. З цією метою за роки незалежності в Україні було прийнято близько 10 законів та понад 150 інших нормативно-правових актів, низку концепцій, програм і стратегій. Однак ґрунтовний аналіз цих законів та нормативно-правових актів свідчить, що переважна більшість їх положень носили декларативний характер, через що економіка України продовжує залишатись в найнижчих позиціях рейтингу енергоефективності економіки. Цим зумовлюється гостра необхідність переходу України до моделі сталого низьковуглецевого розвитку.
Важливою складовою концепції сталого розвитку є екологічна. На думку багатьох дослідників «серед найважливіших аспектів стратегії сталого розвитку є наповнення світової (в тому числі національної) економіки – екологічним змістом» [1]. Академік М. Хвесик теж вважає, що в стратегії сталого розвитку необхідно забезпечити органічне поєднання механізмів регулювання економічного та екологічного розвитку [2]. Вихідним постулатом необхідності екологізації економіки більшість дослідників [3; 4; 5] вбачають те, що економічна та екологічна системи органічно взаємопов’язані та взаємозалежні іїх необхідно розглядати як єдину еколого-економічну систему, тобто як низьковуглецеву економіку.
Перехід до низьковуглецевої економіки повинен дозволити, з одного боку, скоротити масштаби негативного впливу на навколишнє середовище за рахунок скорочення викидів, а з іншого – різко підвищити конкурентоспроможність економік за рахунок скорочення залежності від вуглецевої сировини та її частки у вартості кінцевого продукту [6].
Одним із найбільш пріоритетних напрямків забезпечення сталого низьковуглецевого розвитку є енергоконверсія. Однак в програмних документах розв’язання цієї проблеми по суті зводиться до переорієнтації вітчизняної економіки на власні, але теж вуглецеві енергоносії. Наприклад, збільшення частки вугілля з метою скорочення споживання імпортного природного газу тощо. Але це не розв’язує проблему зниження вуглецеємності української економіки. Крім того, це вимагає чималих капіталовкладень на розробку нових родовищ енергоносіїв, створення нової, розширення і перепланування існуючої транспортної інфраструктури.
З огляду на це, важливе значення має оцінка поточного стану рівня енергоємності економіки, а також реальних можливостей держави і суспільства щодо його зниження у найближчій перспективі. Проведені в цьому контексті дослідження показують, що Україна тривалий час має одну з найбільш енергоємних економік. Цей показник в Україні значно вищий, ніж в інших країнах Європи, а також в розвинених країнах ОЕСР та країнах, що розвиваються, особливо БРІКС, ЦСЄ і СНД [8].
Про низьку ефективність політики енергозбереження в Україні свідчить динаміка енергоємності економіки. Аналіз причинно-наслідкового характеру цієї динаміки свідчить, що у новітній історії України було кілька етапів істотних змін в енергоефективності економіки. Перший (1991-1996 рр.) – суттєве зростання енергоємності ВВП (майже на 40%). Це було зумовлено різким спадом ВВП та незначним скороченням споживання енергоносіїв. Другий (1996-1999 рр.) – незначне скорочення енергоємності ВВП, головним чином за рахунок продовження спаду економіки ВВП та істотного скорочення споживання енергоносіїв. На тому етапі тенденція зростання енергоємності економіки була зупинена і почалось її скорочення. Третій (2000-2008 рр.) – економіка країни (ВВП) швидко зростала, а споживання енергоносіїв стабілізувалось, через що енергоємність ВВП значно знизилась. Четвертий (2009-2013 рр.) – зростання економіки (ВВП) зупинилось, а споживання енергоносіїв стабілізувалось, тому проявилась кон’юнктурність показнику енергоємності економіки: то зростання, то зниження. Однак гострота проблеми енергоємності економіки в Україні залишилась. Трансформаційна криза зумовлювала ще більшу енерговитратність, бо економія енергії істотно відставала від скорочення виробництва. Ці проблеми мали як внутрішній, так і зовнішній характер.
Внутрішні проблеми - це ті, з якими Україна стикнулась ще на початку 90-х і з якими увійшла у ХХІ століття. Це надмірне споживання вуглецевих енергоносіїв і особливо природного газу. Парадоксальний факт, що в енергетичному балансі України найбільше споживається найдорожчих енергоносіїв, зокрема природного газу – більше 40%. Це вдвічі більше, ніж у ЄС, США та в середньому у світі. Тим часом частка споживання найдешевших гідроенергетичних ресурсів і особливо відновлювальних джерел в Україні у 4 рази менша, ніж у світі та у 3,5 раза нижча, ніж в ЄС [9].
Основні проблеми зовнішнього характеру - це надмірна імпортна залежність країни від постачання енергоносіїв; різке зростання нестабільності на зовнішніх ринках первинних енергоносіїв; посилення цивілізаційних вимог до скорочення викидів вуглецю. Імпортна енергетична залежність економіки України по газу і нафті перевищує три чверті, а по ядерному паливу - на всі сто відсотків. В Україні споживання природного газу втричі більше, ніж в Польщі, яка має втричі більше ВВП, ніж Україна [7].
Україна має великі можливості для зниження вуглецеємності економіки насамперед за рахунок енергоконверсії. Лише за рахунок енергоощадності вуглецеємність економіки можна знизити у 1,5-2 рази. За рахунок модернізації виробничих потужностей економіки вуглецеємність можна знизити ще на стільки ж. Нарешті за рахунок енергоінновацій – розвитку відновлювальної (безвуглецевої) енергетики до 2030 року можна домогтись заміщення третини вуглецевих енергоносіїв безвуглецевими, і на третину знизити вуглецеємність ВВП країни. Але для цього Україні необхідне створення системи мотивації для залучення достатніх обсягів інвестицій, особливо приватного капіталу.


Список використанних джерел:
1. Туниця Ю.Ю., Семенюк Е.П., Туниця Т.Ю. Екологізація економіки: теоретико-методологічний аспект / Ю.Ю. Туниця, Е.П. Семенюк, Т.Ю. Туниця // Економічна теорія №2, 2011. – с. 5-15.
2. Хвесик М. Сталий розвиток України: проблеми та перспективи / М. Хвесик // Економіст №4, 2011. – с. 8-9.
3. Шевчук В.Я. Гармонійний розвиток – вибір ХХІ століття / В.Я. Шевчук // Екологічний вісник. – 2002. – січень-лютий. – с. 24-25.
4. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії / Л.С. Гринів // Монографія. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2001. – 240 с.
5. Пашенцев О.І. Методологічні засади випереджального захисту довкілля від антропогенного впливу: монографія / О.І. Пашенцев. – Сімф.: ДІАЙПІ, 2009. – 613 с.
6. Регулирование выбросов парниковых газов как фактор повышения конкурентоспособности России / [Аверченков А.А., Галенович А.Ю., Сафонов Г.В., Федоров Ю.Н.] Москва: НОПППУ. 2013. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.wwf.ru/data/climate/2013/vybrosov-parnikovyh-gazov.pdf
7. Крістіне Розенбергер. Політика Українив галузіенергетики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.kas.de/wf/doc/kas_33444-1522-13-30.pdf?130206104926
8. Enerdata/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.enerdata.ru/
9. InternationalEnergyAgency (IEA) / [Електронний ресурс]/ Режим доступу: http://www.iea.org/

Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ІНВЕСТИЦІЙНА БЕЗПЕКА ТА ПРОБЛЕМИ ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ЦІЛІСНОСТІ УКРАЇНИ
27.02.2015 14:21
ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
24.02.2015 12:20




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.175 сек. / Mysql: 1396 (0.133 сек.)