У ансамблі музикант відчуває себе частиною згуртованого колективу. Це скеровує його виконавські зусилля в єдине русло, підкоряє колективне виконання загальному задуму. Практика занять дає велику кількість позитивних прикладів того, як позитивно впливає на музиканта гра в ансамблі.
Зміст та структура виконавського процесу в ансамблях різного складу є подібними. Специфіка ансамблю баяністів-акордеоністів, виявляється у наступних складових практичної діяльності музиканта-інструменталіста:
- специфіці трактування нотного тексту та формування виконавського задуму;
- роботою над правильною підпорядкованістю голосів у поліфонічній та гомофонно-гармонічній музиці;
- виконавськими завданнями, що віддзеркалюють взаємозв’язок та взаємодію оригінальних музичних виразових засобів;
- акустичних умовах виконавської діяльності.
М. Мойсеєва вважає, що: «Ансамблі складаються не більш ніж з 10–15 музикантів. В них, як правило, немає так званих «дублерів», які б виконували (дублювали) в унісон ті чи інші партії. На відміну від оркестру в ансамблі переважає принцип рівноправності. Проте необхідність узгодження виконавських намірів учасників ансамблю, об’єднання їх спільною думкою все ж таки існує. Керівник ансамблю, на відміну від диригента, здебільшого виступає у ролі одного з виконавців ансамблевої партії» [1, с. 37].
Заняття в ансамблевому класі сприяють закріпленню навичок, які набуті на уроках по спецінструмету. Почуття відповідальності перед партнерами за результати спільної роботи та якість публічного виступу повинні повсякчас культивуватися під час занять. Вміння музикувати із декількома партнерами або у складі великого колективу в подальшому є необхідною умовою для успішної практики як у різноманітних ансамблях так і для участі в художній самодіяльності.
Кожен виконавець, який має свою неповторну виконавську манеру, в процесі музикування взаємодіє зі своїми партнерами по ансамблю, які, в свою чергу, мають свої неповторні виконавські якості. В результаті цієї взаємодії відбувається своєрідне змішування індивідуальних навиків, підведення їх під спільний знаменник. Можна говорити про покращення функціонування виконавської майстерності музикантів у процесі ансамблевої роботи, як чинник, що стимулює розвиток прихованих особистих здібностей. Наприклад, музиканти із доволі опосередкованим виконавським обдаруванням можуть стати відмінними ансамблістами і показники їх індивідуальної майстерності якісно зростатимуть.
На слуховому рівні професійного становлення музиканта під час формування навичок ансамблевої гри відбувається сукупне поєднання слухових індивідуальних виконавських технік ансамблістів. Її основна функція ‒ це контроль та корегування звукових процесів в ансамблі. Структурними елементами слухового рівня можна вважати всі різновиди музичного слуху ‒ тембральний, динамічний, інтонаційний, звуковисотний, ритмічний, і як їх своєрідне поєднання ‒ слух виконавський.
Слухова складова ансамблевих навичок є відкритою системою, оскільки дія навколишнього середовища (різноманітні шуми, акустичні ефекти) має вплив на звукові процеси, що відбувається в колективі. Окрім того, на кожного виконавця впливає одразу кілька джерел звукової інформації: сприйняття себе зі сторони, сприйняття гри навколишніх колег як окремо так і в сукупності. Корегуюча функція тут буде залежати від здатності розпізнавати отриману інформацію та адекватно реагувати на неї.
В ансамблі можна зустріти музикантів із середніми професійними даними (з точки зору сольного виконавства), проте які мають всі необхідні якості для колективного виконавства та виступають на рівні з іншими ансамблістами. Це пояснюється тим, що в ансамблевій техніці важливість певних навичок, які є ключовими у сольній, послаблюється. Зокрема, віртуозні дані мають меншу вагомість аніж хороше відчуття ритму; артикуляційна різноманітність замінюється комплексними штрихами; виконання складних фактурних формул рівномірно розприділяється по партіям, а мистецтво емоційного вираження в ансамблевому виконавстві виявляється яскравіше.
Можна зауважити певні відмінності між фаховими навичками соліста та ансамбліста. Зокрема виконавська техніка індивідуального виконавця зорієнтована на максимальний розвиток моторики, що зумовлено віртуозним началом, потенційно закладеним у сольному виконавстві. Навички ж ансамблевої гри можуть бути самодостатніми і без яскравого, віртуозного потенціалу, чому є багато прикладів в історії виконавства. Окрім того, суттєву різницю складає субʼєктивне сприйняття звуку музикантами. Так в індивідуальному виконавстві все спрямовано на сприйняття власного звукового потоку. Це стає можливим завдяки домінуванню в музиканта концентрованої уваги. У ансамблі потрібно постійно сприймати та аналізувати звукові процеси, що протікають у колег по колективу та узгоджувати їх зі своїми. Таким чином, навичка розподіленої уваги в структурі ансамблевої техніки набуває ключового значення.
Звукова багатоплановість ансамблевої гри зумовлює розвиток особливого різновиду слуху ‒ ансамблевого слуху, який відрізняється від виконавського пріоритетом тембрально-динамічної його складової та більшою вагомістю метро-ритмічного начала. Саме ці навички потрібно вважати визначальними у ансамблевому виконавстві.
На психологічному рівні ансамблевого виконавства існують особисті відносини музикантів, на основі яких будується позитивний психологічний клімат у колективі. Це стає запорукою плідної та тривалої роботи ансамблю. У індивідуальній виконавській практиці цей чинник є відсутнім, оскільки соліст самостійно обирає засоби та шляхи для вирішення творчих завдань як у сценічних так і в репетиційних умовах.
Список використаних джерел:
1. Мойсєєва М. А. Теоретико-методичні основи навчання ансамблевої гри: навчально-методичний посібник. Житомир : 2002. 208 с.
2. Пляченко Т. М. Підготовка майбутнього вчителя музики до роботи з учнівськими оркестрами та інструментальними ансамблями : монографія. Кіровоград : «Імекс -ЛТД», 2010. 428 с.
3. Федоришин В. І. Формування виконавської майстерності майбутніх учителів музики в процесі колективного музикування. Наука і сучасність. Т. 46. 2004. С. 130‒138.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter