Кость Левицький видатний український державний діяч, вчений, один з творців Західно -Української Народної Республіки (ЗУНР). 18 листопада 2024 року виповниться 165 років від дня народження відомого галицького політика, громадського діяча, першого голови уряду Західно-Української Народної Республіки Костя Левицького. Його роль у суспільно-політичному житті Галичини зокрема та України в цілому кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. є досить вагомою. Уже з юнацьких років Кость Левицький стає на шлях боротьби за кращу долю рідного народу і цій ідеї залишається вірним упродовж всього життя. За моральними якостями і відданістю українській справі його, поряд із митрополитом Андреєм Шептицьким, називають «апостолом Галичини».
І не дарма, бо серед українського громадянства Галичини не було жодної сфери (політичної, економічної, освітньо-культурної тощо), у якій би не брав участі Кость Левицький, який залишив по собі значний доробок як з дослідження політичних процесів, що мали місце на теренах краю, так і в справі розвитку українського правництва[1]. Зокрема, під час навчання у Львівському університеті ми бачимо його серед активних членів студентських товариств, він є учасником перших студентських віч у Коломиї (1880, 1884рр.), які сприяли активізації студентського життя в Галичині.
Закінчивши Віденський та Львівський університети, Кость Левицький пройшов шлях від рядового службовця до відомого адвоката, Президента українських адвокатів у Галичині. Завдяки йому в Галичині в 90-х роках ХІХ ст. вперше побачили світ українською мовою «Часопис правничий» та «Словник правничий»[5]. Поза своєю адвокатською діяльністю, Кость Левицький активно співпрацює з товариством «Просвітою», стає керівником її економічної секції. Саме при його активному сприянні «Просвіта» на початку 90-x років із культурно-просвітнього товариства перетворюються в просвітньо-економічне.
Окрім того, він був співзасновником та провідним діячем перших на західноукраїнських землях економічних об'єднань: Товариства ремісників «Зоря», споживчого Кооперативу «Народова торгівля» (1883), Товариства взаємних забезпечень «Дністер» (1891), «Краєвого союзу кредитового» (1898), «Краєвого союзу ревізійного» (1904), «Земельного банку гіпотетичного» (1910) та інших[3]. Цим був покладений початок активній розбудові економічного життя галицьких українців.
З середини 80-х років Кость Левицький розпочинає активне політичне життя краю. Він стає співзасновником перших політичних організацій Галичини «Народної Ради» (1885) та Національно-демократичної партії (1899), у проводі яких відігравав одну з головних ролей упродовж усього часу їх існування, як голова Народного Комітету Партії[2].
Вже у 80-х роках Кость Левицький бере участь у передвиборній боротьбі до австрійського парламенту і галицького сейму. У 1907 році він був обраний послом до парламенту, а 1905 рроку – і до сейму. 1910 року Кость Левицький стає керівником українських депутатських фракцій в парламенті та сеймі, що свідчило про його високий авторитет серед українських політиків[5].
Кость Левицький був не лише політиком, а й публіцистом і ученим, залишив нам вагому наукову спадщину. Його популярні праці з правової та економічної тематики мали велику популярність серед населення Галичини.
Особливої уваги заслуговує цикл праць з історії політичної думки і визвольних змагань галицьких українців 1848-1920 рр., які й сьогодні є основним джерелом для вивчення національно-визвольної боротьби за державну самостійність на теренах Галичини. Однак, через відомі причини оцінка діяльності і сама постать Костя Левицького у радянський час подавалась лише негативно. Його праці зберігалися у спецфондах і не були доступними для широкого кола дослідників.
Як зазначає дослідник життєвого шляху цього видатного діяча Ігор Андрухів, Кость Левицький це ціла епоха у національному відродженні української нації. Заставши народ «русинами», він залишив його «українцями» з високою національною свідомістю і досвідом політичної боротьби[1].
Це був політичний діяч, вихований у вузьких рамках народницької специфічної галицької «руськости», але завдяки великій працездатності постійно розширював свій світогляд і завжди був там, де вирішувалася доля рідного народу.
Як політичний діяч, Кость Левицький був співтворцем нового етапу національного відродження в галицько-українській політиці. Це була так звана адвокатська доба (бере свій початок з середини 80-х років ХІХ ст. і тривала до початку 20-х років ХХ ст.). Зачинателями цієї доби були адвокати В.Барвінський, Є. Олесницький, К.Левицький, Л.Бачинський та ін. Вона не тільки пробудила у галичан національну свідомість, але й залучила їх до свідомого розуміння й виконання своїх громадянських обов'язків. Наслідком адвокатської доби було те, що із племені «русинів» сформувалася нація свідомих українців, які зі зброєю в руках протягом 1914-1921 рр. виборювали державну незалежність України[6].
У період становлення і розвитку ЗУНР проявився державний талант Костя Левицького як першого голови уряду цієї держави. Він зумів не тільки зберегти завоювання Листопадового зриву 1918 року, але й підготувати грунт для подальшого розвитку молодої Української держави. Окрім того, Кость Левицький не терпів кар'єризму, єхидства й віроломства. Головним кредом його життя було підпорядкування власних інтересів інтересам загальнонародним.
Одна політична кар'єра Костя Левицького закінчилася з ліквідацією еміграційного уряду ЗУНР. У 1925 р. він повертається з Відня до Львова і не бере вже активної участі у політичному житті Галичини. Але Кость Левицький і далі тісно співпрацював з громадськими організаціями, зокрема з «Просвітою». До 1929 р. він очолював «Центробанк», активно цікавився розвитком української кооперації, редагував журнал «Життя і право»[4].
З приходом більшовицької влади в Галичину (1939 р.) К.Левицький був заарештований НКВД. Після майже двох років перебування на Луб'янці в Москві він був випущений на волю. Це була остання політична перемога К.Левицького.
Кость Левицький вітав Акт 30 червня 1941 р., який проголошував відродження самостійної Української держави у Львові. Він стає головою Української Національної Ради, але згодом розчарувався у німецькій політиці щодо України[5]. Похилий вік, перебування у в'язниці, моральні стреси, які довелося знову пережити через окупацію Галичини радянськими та німецькими військами, остаточно підірвали здоров'я Костя Левицького. 8 листопада він раптово захворів «на запалення сліпої кишки». Оскільки в цей воєнний час не було відповідних ліків, він помер 12 листопада 1941 року у Львові на 82 році життя. Похований у присутності вищого духовенства та численної громадськості Львова на Янівському меморіальному цвинтарі поруч з національним героєм Галичини генералом Мироном Тарнавським. У надгробному слові владика Йосиф Сліпий, відзначаючи величезні заслуги Костя Левицького перед українським суспільством, іменував його як "керманича політичного життя народу до останньої хвилини".
Так закінчився довгий і тернистий життєвий шлях видатного політика і громадського діяча Галичини Костя Левицького, для якого місяць листопад став «зоряним і одночасно днем вічного спочинку». Його життя – шлях боротьби, неспокою і вболівання за Україну, за український народ.
Заради цих своїх цілей Кость Левицький пожертвував своїм життям, своїм благополуччям, своєю сім'єю.
Ґрунтовну оцінку діяльності Левицького подав Михайло Залізницький у 1929 році, який зазначив: «Здається, що др. К.Левицький належить уже до історії, хоч і живої, що пройшов уже шлях своєї великої різноманітної діяльності»[5].
Нести тягар заступництва самовизначення великої частини українців та політичного співіснування справді нелегко. Але історія початку ХХ століття розпорядилася, що цю важку і доленосну роботу виконає саме галичанин – Кость Левицький. І він з честю проніс свій хрест до кінця.
Список літератури:
1. Андрухів І. Знакові листопади Костя Левицького/ І.Андрухів // Вперед. 2009. – 20 листопада. – №46. – С.7.
2. Арсенич П. На всі часи заповідав єднання/ П.Арсенич // Галичина. – 1999. – 30 жовтня. – С. 7.
3. Литвин М. Прем'єр Кость Левицький/ М.Литвин // Львівська Газета. — 2008. — 30 жовтня. — №159. – С.2.
4. Литвин М. Прем'єр Кость Левицький/ М.Литвин // Львівська Газета. - 2008. – 31 жовтня. №160. - С.4.
5. Нагірняк О. Життєве кредо Костя Левицького – Інтереси української нації/ О.Нагірняк // Шлях перемоги. 2005.- 23 листопада. – С.12.
6. Якель Р. Більше ніж адвокат/ Р.Якель // Людина. – 2005. – 19-25 лютого. - № 6. – С.8.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter