Питання про причини мовних змін, взагалі, та про причини семантичних змін, зокрема, цікавлять не одне покоління лінгвістів. Існує декілька класифікацій причин семантичних змін, в основу яких покладено різні принципи упорядкування. Представники кожної з них намагаються дати відповідь відносно природи та законів цих змін. Однією з таких є теорія німецького вченого Р. Келлера, яку він називає “Das Wirken der unsichtbaren Hand”, тобто концепцією “невидимої руки”.
Р. Келлер, В.В. Левицький, О.О. Селіванова, В.Г. Таранець та інші науковці вважають, що мовні зміни виникають самі по собі в процесі комунікативного спілкування. При цьому, семантичні трансформації, тобто зміна семантики слова, є особливим видом мовного розвитку.
Зазвичай причини семантичних змін у мові розподіляють на екстралінгвістичні (об’єктивні) та інтралінгвістичні (суб’єктивні). До екстралінгвістичних відносяться: історичні, політичні, економічні, соціальні зміни, зміни в культурі нації, розвиток науки і техніки, зникнення з життя будь – яких предметів, назв або явищ, прагнення до мовної економії, вживання слів у спеціальному мовному середовищі (професіональна або термінологічна лексика) тощо. До інтралінгвістичних відносяться: синонімія, взаємовплив мовних одиниць, словотворення тощо.
Видозміною значення слова займались свого часу Аристотель і Цицерон, які стали засновниками логічної інтерпретації засобів зміни семантики мовних одиниць лексичної системи. Г. Паулю належить розвиток логічного направлення семантичних змін у ХІХ ст. У ХХ – ХХІ століттях послідовниками цієї теорії стали вітчизняні лінгвісти В.В. Левицький, В.Г. Таранець. Вони зазначають, що при розгляді природи семантичних змін необхідно брати до уваги історичні умови існування мови, бо саме історія народу стимулює розвиток лексики і виявляє напрям змін у словниковому складі мови.
Покращення або погіршення значення лексеми інакше називають якісною семантичною трансформацією (qualitative semantische Transformation), а звуження, поширення або перенесення значення, є, в свою чергу, кількісною семантичною трансформацією (quantitative semantische Transformation).
Метою данного дослідження є встановлення провідних тенденцій в еволюціонуванні сучасного німецького прислівника ступеню “sehr” (дуже).
Об’єктом дослідження стали стародавні форми сучасного німецького прислівника “sehr”, предметом – його історичні зміни.
Матеріалом дослідження слугували давні та сучасні словники німецької мови (R. Schützeichel, B. Hennig, K. Duden) та етимологічні словники (В.В. Левицький), загалом було досліджено 354 лексичних одиниці.
В роботі було використано дескриптивний та порівняльно – історичний методи дослідження.
Проведене дослідження показало, що протягом історичного розвитку від VIIІ ст. до ХХІ ст. німецький прислівник “sehr” зазнав чимало змін. Це були як фонетичні зміни, пов’язані з вокалізмом і консонантизмом, так і семантичні зміни, де відбувалася зміна значення слова. Німецька лексема “sehr” пройшла доволі довгий шлях до того часу, коли вона стала ступенем порівняння прислівника.
У давньоверхньонімецькій мові (двн.) існував германський іменник ser (seher, sere, seru, seer), який означав біль (Schmerz), рана (Wunde), горе (Leid), зло, шкода (Böses), зло (Übel), наприклад: - Ah ze sere (Ach, oh Unglück!); - mit seru (in Schmerz); - nein ze sere (leider nicht!).
Згодом у двн. періоді почав розвиватися прикметник ser (seer, seere, serag, sereg, seragemo), який означав сумний (betrübt, traurig), сповнений горя (leidvoll), страшний (schrecklich), болючий (schmerzlich).
У середньоверхньонімецькій мові (свн.) лексема ser (serde) могла бути як іменником і мати наступні значення: біль (Schmerz), горе (Leid), нужденність (Not), страждання (Qual), туга, смуток (Sehnsucht), поранення, пошкодження (Verletzung), страждання (Leiden), так і прикметником зі значеннями: поранений (verwundet), хворий (krank), стертий до крові (wund).
З кінця середньоверхньонімецького періоду та на початку ранньоверхньонімецького (рвн.) періоду лексема ser (sere) поступово почала вживатися в якості прислівника: важко (schwer), різко (heftig), гостро (scharf), суворо (streng), боляче (schmerzhaft), дуже (sehr).
Інколи зустрічалися також форми ступенів порівняння, такі як: serre (Komparativ) – більше (mehr), гірше (schlimmer) та sere (Superlativ) – найбільший (am meisten), найсильніший (am stärksten).
У нововерхньонімецькому (нвн.) періоді лексема ser переходить у форму sehr та має тільки одне значення – прислівника високого ступеню (Bezeichnung des hohen Grades) при дієсловах та прикметниках, наприклад: Sie schminkt sehr. Er hustet sehr. Sehr gut! Sehr schön! Sehr schlecht!
Дослідження також показало, що давня основа ser залишилася у сучасній німецькій мові в деяких застарілих лексемах, наприклад, дієслово versehren (verwunden – поранити, пошкодити), або в іменнику der/die Versehrte (der/die Verwundete – поранений/поранена, пошкоджений/пошкоджена).
Отже, в результаті дослідження розвитку німецького прислівника sehr, починаючи з VІІІ століття до сьогодення виявлено, що у давніх періодах розвитку німецької мови (двн., свн.) ця лексема мала негативне значення та вживалася як іменник або прикметник, а з кінця середньоверхньонімецького періоду та на початку ранньоверхньонімецького періоду поступово почала вживатися в якості прислівника. Починаючи з рвн. періоду та у нвн. періоді відбулося звуження називної функції лексеми sehr. Семантичні елементи цього слова надали обмежену сферу вживання лексеми. В результаті звуження вихідні семантичні елементи, що визначали семантичну структуру лексеми, були повністю втрачені. У сучасній німецькій мові лексема sehr є прислівником ступеню (Adverbien der Intensität, des Grades), який належить до групи підсилюючих часток, завжди вживається з прикметником і інколи з дієсловом (Sehr gut! Er hustet sehr.).
В даній статті було розглянуто причини і фактори, які викликають зміни значень мовних одиниць лексичної системи. На прикладі німецького прислівника sehr були проілюстровані конкретні види семантичних трансформацій, що відбувалися із зазначеною лексемою на протязі розвитку німецької мови. Вважаємо, що розглянутий процес є важливим для лексико – семантичної системи мови, в даному випадку – німецької, бо він є одним з найбільш вагомих та ефективних засобів якісного та кількісного збагачення словникового складу мови.
Список використаних джерел
1. Левицький В. В. Основи германістики. Вінниця: Нова книга, 2008, 520 с.
2. Левицкий В. В. Этимологический словарь германских языков / Виктор Васильевич Левицкий. – Винница : Нова Книга, 2010. - T. 1, 616 с., T. 2, 368 с.
3. Левицкий В. В. Семасиология, Винниця: Нова Книга, 2012, 512 с.
4. Селіванова О.О. Лінгвістична енциклопедія. Полтава, Довкілля - К, 2010, 843 с.
5. Таранець В.Г. Діахронія мови: Збірка статей, Одеса: Друкарський дім, 2008, 232с.
6. Duden. Das Herkunftswörterbuch. Etymologie der deutschen Sprache/Duden-Mannheim, Leipzig, Wien, Zürich: Dudenverlag, 2006.-B.7.4. Aufl., 960 S.
7. Hennig B. Kleines Mittelhochdeutsches Wörterbuch, Walter de Gruyter, 2007, 528 S.
8. Keller R. Sprachwandel. Von der unsichtbaren Hand in der Sprache. – Tübingen. Max Niemeyer Verlag, 2003, 307 S.
9. Schützeichel R. Althochdeutsches Wörterbuch. Tübingen: Max. Niemeyer Verlag, 1989, 4., erg. Aufl., 309 S.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter