Вивчення запозичень, як прояв взаємодії однієї мовної системи з іншими, є однією із найважливіших проблем сучасного мовознавства. Посилення процесів запозичення та інтерлінгвістичної взаємодії відображаються на змінах лексичного складу, перш за все, фізичної та технічної терміносистем.
Запозичення є результатом мовних і культурних контактів, що відбуваються внаслідок міграції населення або минулих військових походів. Ранні запозичення фізичних термінів у французькій лексиці пов’язані з латинською, рідше грецькою мовами: diffusion Ð лат. diffundere ‘поширюватись’, diffraction Ð лат. diffringere ‘розірвати на шматки’, absorption Ð лат. absorptionem ‘абсорбція’, impulsion Ð лат. impulsionem ‘штовхання’, inertie Ð лат. inhertie ‘відсутність руху’, atome Ð гр. átomos ‘неподільний’ та інші. Це пов’язано з тим, що, на той час (XIV–XVIII ст.), значна кількість наукових трактатів було записано латинню, саме вона слугувала джерелом для номінації багатьох нових понять. Більшість запозичень із латини і грецької асимільовано згідно з орфографічними та фонетичними нормами французької мови [2].
Протягом століть удосконалювалось уявлення людей про природу світу і разом з тим змінювалась семантика лексем, що номінують фізичні поняття. Наприклад, термін atome, із давньогрецької – неподільний, утратив первинне значення, оскільки в ХХ столітті встановлено, що атом складається з елементарних частинок, і доведено його подільність; лексема inertie, на відміну від етимологічного «відсутність руху», у фахових текстах означає «властивість матеріальних тіл зберігати вектор своєї швидкості в інерціальних системах відліку» [1, с. 129]. Отже, семантична еволюція фізичних термінів може приводити до «конфлікту» етимології з узуальною формою запозичення. Такі особливості терміноелементів властиві фізико-математичній та технічній лексиці, оскільки науково-технічний прогрес може радикально змінити семантику поняття, яке номінує термін.
Значна частина запозичень із грецької у фізичну та технічну терміносистеми французької мови представлена елементами: auto-, photo- , micro-, nano-, mono-: auto-émission ‘холодна (електронна) емісія’, photo-injection ‘фотоінжекція’, micro-ampère ‘мікроампер’, micro-onde ‘мікрохвиля’, nanofarad ‘нанофарад’, nanomètre ‘нанометр’, monodispersé ‘монодисперсний’. У сучасній фізичній та технічній терміносистемах французької мови існують слова, в яких поєднано грецький, латинський та французький елементи: superproton ‘гіперон’, radiophotoluminescence ‘радіофотолюмінесценція’, ultramicroscopie ‘ультрамікроскопія’, hypermicroscope ‘електронний мікроскоп’. Така комбінація лексемних одиниць створює слова-гібриди з модифікованою семантикою, що значно розширює сферу їхнього вживання у фахових текстах.
У ХІХ–ХХ століттях інтенсивність уведення повнозначних слів-запозичень безпосередньо з латини і старогрецької мов у фізичну та технічну лексику значно зменшилася. Одиничні приклади в дослідженні Макса Планка, який 1900 року в описі квантової теорії випромінювання безпосередньо з латинської увів термін quantum ‘як багато, безліч’. Пізніше, 1926 року, Гілберт Льюіс увів термін photon, що з грецької означає «світло». Фізичні та технічні терміни, запозичені з грецької або латини, часто стають інтернаціональними.
Отже, на етапах формування фізичної та технічної терміносистем запозичення мають латинське, рідше грецьке походження. Зауважимо, що починаючи з XIX століття у всі сфери життя (науки, культури, політики, економіки) франкомовного соціуму інтенсивно проникають запозичення з англійської мови.
Список використаних джерел:
1. Біленко І.І. Фізичний словник. К.: Вища школа, 1993. 319с.
2. Галян О.В. Формування та функціонування фізичних термінів у французькій мові: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук: спец. 10.02.05 «романські мови», 2018. 20с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter