:: ECONOMY :: НЕПРИБУТКОВА КООПЕРАТИВНА ПРИРОДА КРЕДИТНИХ СПІЛОК :: ECONOMY :: НЕПРИБУТКОВА КООПЕРАТИВНА ПРИРОДА КРЕДИТНИХ СПІЛОК
:: ECONOMY :: НЕПРИБУТКОВА КООПЕРАТИВНА ПРИРОДА КРЕДИТНИХ СПІЛОК
 
   
       

Світ економічної науки. Випуск 31

Термін подання матеріалів

27 травня 2021

До початку конференції залишилось днів 14



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Акція! 100 грн на мобільний
Календар конференцій
Наші збірники
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

НЕПРИБУТКОВА КООПЕРАТИВНА ПРИРОДА КРЕДИТНИХ СПІЛОК

 
17.05.2010 19:35
Автор: Ткачук Вікторія Юріївна, аспірант кафедри «Фінансові ринки» ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»
[Банківська справа. Фінанси і кредит. Фінансовий аналіз. Фінанси суб'єктів господарювання]
Кредитні спілки розвиваються в Україні понад 15 років і поступово займають своє місце серед суб’єктів фінансового ринку. Але незважаючи на це, серед переважної більшості населення України, представників державних органів, а часто навіть й працівників окремих кредитних спілок існує недостатнє розуміння соціально-економічної природи цих організацій. Окреслена проблема і визначає мету дослідження, яка полягає в тому, щоб визначити особливості та засади неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок.
Кредитні спілки в більшості країн світу мають статус фінансового кооперативу. А кооператив – це організація, що має крім економічної, ще й громадську природу. Кредитний кооператив для своїх членів є одночасно фінансовою установою та громадською організацією. І це визначає його неприбуткову соціально-економічну кооперативну природу.
Розуміння неприбутковості діяльності кредитних спілок в сучасних умовах є простим і складним одночасно. Простота полягає у тому, що ці організації відносяться до неприбуткових, бо не мають на меті отримання прибутку, а складність – у тому, що вони отримують прибуток. Ці, на перший погляд, взаємовиключні положення відображають особливості вказаних організацій, які в своїй основі мають унікальний фінансово-господарський механізм, що принципово відрізняє їх від інших суб’єктів господарювання і який в усьому світі надає їм право на отримання неприбуткового статусу. Але розуміння цього неприбуткового економічного механізму в Україні ускладнюється двома важливими факторами. Перший – неправильне, деформоване уявлення про кооператив як форму господарювання. Воно виникло в результаті відсутності протягом сімдесяти років в економічній системі держави справжніх кооперативних організацій, що мають неприбуткову економічну природу та дискредитації кооперативної ідеї в період «перестройки», коли під виглядом кооперативного руху почалось відродження приватного бізнесу.
Другим фактором, що ускладнює розуміння неприбуткової економічної природи кредитних спілок, є традиційне ототожнення понять «дохід» і «прибуток». У зв’язку з цим, для усунення «непорозумінь» стосовно неприбуткової природи кредитних спілок доцільно докладно зупинитись на особливостях термінології та понятійного апарату даної проблематики. Термінологічна концепція неприбуткової діяльності кредитних спілок та обслуговуючих кооперативів відображено далі.

НЕПРИБУТКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЦЕ НЕ:
-ЗБИТКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
-БЕЗПРИБУТКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ
-ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

ЦЕ:
-НАДАННЯ ПОСЛУГ ЗА СОБІВАРТІСТЮ
-НАДАННЯ ПОСЛУГ ВЛАСНИКАМ-КЛІЄНТАМ
- ЗДІЙСНЕННЯ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ КЛІЄНТАМИ-ВЛАСНИКАМИ

Неприбуткова діяльність – це не збиткова діяльність.
Дохід – це кошти, які отримує організація за свою діяльність, а прибуток – це перевищення суми доходів організації над її витратами. Таким чином, джерелом покриття витрат будь-якої організації є не прибуток, а дохід. Організація, що отримує дохід, може не мати прибутку. Але це не означає, що вона буде мати збитки. Неприбутковість – це не збитковість. Якщо доходу буде отримано рівно стільки, що його вистачить лише на покриття витрат - організація не буде мати ні прибутків, ні збитків. При цьому її діяльність в даному періоді буде неприбутковою, не збитковою і самоокупною.
Неприбуткова діяльність – це не безприбуткова діяльність.
Виникнення прибутку в процесі неприбуткової діяльності не переводить її у статус прибуткової, бо отриманий прибуток не є метою діяльності. Цей прибуток може бути використаний на компенсацію збитків, що можуть виникнути в інші періоди часу і забезпечить, таким чином, досягнення кінцевої мети неприбуткової діяльності (ні прибутків, ні збитків).
Неприбуткова діяльність – це не підприємницька діяльність.
Метою підприємницької діяльності є отримання винагороди на вкладений в організацію бізнесу капітал. При цьому важливо підкреслити, що прибуток отримується із клієнтів, а розподіляється між власниками. При цьому інший методологічний підхід має місце у здійсненні неприбуткової господарської діяльності, метою якої не є винагорода вкладеного в організацію даної діяльності капіталу, тому вона може здійснюватися й без отримання прибутку. При цьому, неприбуткова господарська діяльність має свій сенс, бо провадиться із принципово іншою метою, пов’язаною із отриманням не прибутку, а іншого результату. Таким чином, господарська діяльність може мати різну мету. В одних випадках це отримання прибутку на вкладений капітал (підприємницька діяльність), в інших – отримання ефекту, не пов’язаного із винагородою вкладеного капіталу (неприбуткова діяльність).
Неприбуткова діяльність – це надання послуг за собівартістю
Здійснення господарської діяльності, яка не приносить прибутку, є абсурдною лише в тому випадку, якщо ця діяльність за своєю природою є підприємницькою. В цьому випадку надання послуг за собівартістю, дійсно, є нелогічним, бо така господарська діяльність не досягає кінцевої мети – прибуток на вкладений капітал. Але якщо господарська діяльність організована з метою самозабезпечення необхідними послугами чи товарами – принцип обслуговування за собівартістю є найбільш логічним. Надання послуг на рівні, максимально наближеному до їх собівартості, для кооперативів не тільки не є абсурдним, а складає їх головне економічне завдання.
Неприбуткова діяльність – це надання послуг власникам-клієнтам.
Будь-який кооператив створюється та діє з метою забезпечення своїх членів необхідними послугами. Члени кооперативу є одночасно його рівноправними власниками і користувачами. Вони фінансують діяльність свого кооперативу і користуються його послугами. Тотожність власників і клієнтів кооперативу і спрямування господарської діяльності на надання послуг власникам принципово відрізняє кооператив від різноманітних організаційно-правових форм підприємницької діяльності.
Неприбуткова діяльність – це здійснення управління та контролю клієнтами-власниками.
Управління будь-якою формою підприємницької діяльності здійснюється власниками, які означають основні напрямки та методи ведення бізнесу. При цьому власників бізнесу цікавлять не потреби споживачів, а прибуток, який можна з цього отримати. Проте споживачі також можуть об’єднатись, невеликими внесками сформувати початковий капітал і створити господарську організацію, яка на неприбуткових засадах буде забезпечувати їх потреби, в якій вони будуть не тільки клієнтами, а й повноправними власниками, в якій вони будуть приймати рішення стосовно ціни та якості послуг, що має надавати їм їхня організація. Це і буде справжній кооператив, в якому всі важливі управлінські рішення приймаються клієнтами, в якому клієнти призначають керівників, в якому всі клієнти мають рівні права, незалежно від розміру їх пайового внеску чи терміну вступу.
Важливо акцентувати увагу на ще одному методологічному питанні – чи правомірно вважати прибутком суму перевищення доходів кооперативу над його витратами? Для підприємницької діяльності - це однозначно прибуток. Але в неприбутковій кооперативній діяльності кошти, що надходять кооперативу у вигляді плати за послуги понад їх собівартість, не можна вважати прибутком у традиційному розумінні цього слова, бо кооператив отримує ці кошти від обслуговування своїх членів, які є його власниками. Тому сумнівною є правомірність ототожнення цих коштів з доходом в його класичному розумінні. Доходом можна вважати лише кошти, що отримують від третіх осіб, а не від власників. Тому економічна природа коштів, що надходять від членів за користування послугами кооперативу, більш подібна до природи членських внесків чи цільового фінансування, ніж до природи доходу.
Завершуючи з’ясування сутності кооперативної неприбутковості, слід зупинитися ще на одному важливому аспекті. У спеціальній літературі про діяльність кооперативних організацій фігурують два важливі терміни – «неприбуткова природа» і «неприбутковий статус», які часто використовуються як синоніми. З метою уникнення термінологічної плутанини, слід розмежувати названі поняття. У ході дослідження встановлено, що неприбуткова природа кооперативу – це особливість економічної діяльності кооперативу, основною метою якої не є прагнення до отримання прибутку. Вона існує об’єктивно, незалежно від сприйняття її зовнішнім середовищем, у тому числі і державою. А неприбутковий статус кооперативу – це закріплений законодавством особливий статус, який є офіційним визнанням неприбуткової природи кооперативу. Він гарантує податкові пільги і сприяє у такий спосіб економічному зміцненню кооперативних організацій.
Таким чином, розуміння неприбуткової кооперативної природи кредитних спілок є надзвичайно важливим і актуальним для усвідомлення їх значення в економіці України, успішного розвитку і недопущення виникнення псевдо спілок, які можуть дискредитувати кооперативну ідею фінансової самодопомоги населення, яка, майже після 70 років забуття, почала відроджуватися в Україні.

Список використаної літератури:
1.Кредитні спілки в Україні: основні засади діяльності / За ред. Оленчика А.Я. – К.: УІРФРУ. - 2006, книга перша.
2. Неприбуткова економічна природа кредитних спілок та кооперативних банків: теорія і практика / В.Гончаренко // Вісник НБУ. – 2002. - №5. – С.31
3. Неприбуткова природа кооперативних організацій, А.О. Пантелеймоненко, електронний ресурс: http://ukrcoop-journal.com.ua/num/pantelejmonenko.htm.

e-mail: tka4ykv@mail.ru
допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ФІНАНСУВАННЯ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ
26.04.2010 18:52
ВАЛЮТНИЙ КУРС УКРАЇНИ В УМОВАХ СВІТОВОЇ КРИЗИ
24.04.2010 10:05
ФІНАНСОВИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ФРАНЧАЙЗИНГУ В УКРАЇНІ
24.04.2010 09:45
ПЕРСПЕКТИВИ СТВОРЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ МІЖ БАНКАМИ ТА СТРАХОВИМИ КОМПАНІЯМИ
19.05.2010 16:07
ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВІВ ПІД ЗНЕЦІНЕННЯ ВАРТОСТІ КРЕДИТНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ БАНКІВ
19.05.2010 11:51
УПРАВЛІННЯ ЛЮДСЬКИМИ РЕСУРСАМИ У КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ
19.05.2010 10:51
КЛІЄНТЕЛА ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ ВАРТОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
19.05.2010 10:26
РЕГІОНАЛЬНА КЛАСТЕРИЗАЦІЯ
17.05.2010 20:01
ПОВЕДІНКОВІ АСПЕКТИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ІНВЕСТОРАМИ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
17.05.2010 10:47
ІНДИКАТОРИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ БАНКІВ
16.05.2010 16:27




© 2010-2021 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.269 сек. / Mysql: 774 (0.216 сек.)