У світовій економіці сфера туризму та готельно-ресторанного бізнесу розвивається високими темпами і збільшує свій внесок у ВВП багатьох країн. Розуміння значущості цих послуг формується і в Україні, де є досить високий потенціал для туризму: природа, історичні місця і об'єкти, природньо-лікувальні ресурси, національна культура. Зараз цей потенціал у нашій країні не приведений у «високоякісну привабливу систему», тому і використовується з низьким коефіцієнтом корисності. На державному рівні поставлено завдання дати новий імпульс розвитку туристично-готельно-ресторанного сектора економіки, орієнтуючись на зарубіжний досвід і на прогнози фахівців, згідно з якими ця галузь показує значний економічний приріст на вкладені інвестиції. Проблем у розвитку ТГРК досить багато (ресурсні, стратегічні, управлінські, інституційні), але всі вони мають рішення при поліпшеному забезпечення, в т. ч. і у сфері наукових розробок [1].
В економічному відношенні туризм як специфічний сектор сфери послуг формує у ВВП свою частину вкладу та фінансового обороту. Зростання питомої ваги цієї частини свідчить про дві особливості: перша – галузь туризму, спільно з готельним та ресторанним господарством, зміцнює свою роль в структурі економіки у зв'язку зі зростаючою потребою суспільством цих послуг; друге – весь цей комплекс послуг економічно модернізується і вдосконалюється.
Внутрішня платформа туризму як системи послуг побудована на трьох базових потребах людського існування – переміщення по території, проживання у придатних (комфортних) умовах та харчування. У звичному розумінні ці функції реалізуються: транспортною системою, готельним комплексом та ресторанним господарством. Кожна з цих складових в організаційному і економічному відношенні може бути самостійною, але працюючи на одному ринку споживання туристичних послуг і з загальним масивом гостей, зазначені складові блоки вступають у певні інтеграційні відносини [2].
У цілому сфера послуг ТГРК має всередині себе досить змістовну виробничу базу (основні фонди, виробничі технології, кінцевий продукт виробничої діяльності). Наприклад, об'єкти проживання повинні бути побудовані і запущені в експлуатацію [3]. В результаті «нерухомість» забезпечує бізнес-процес у формі послуги. Система забезпечення харчуванням туристів (гостей) має не менш потужну виробничу частину, з власними оригінальними технологіями приготування їжі (кухня – це виробництво). Функція «переміщення» або транспортного обслуговування залежить від будівництва доріг, їх якості, транспортного парку, систем регулювання дорожнього руху, тобто ця послуга поєднана з істотним виробництвом всередині себе.
Але якщо у забезпеченні проживання і переміщення матеріально-виробнича база створюється як довготривала техніко-технологічна система, то в сфері харчування «виробництво» (виготовлення страв) має гранично стислий цикл обороту [4].
У світовій практиці держави і місцеві органи влади активно підтримують розвиток туризму і готельного бізнесу, отримуючи в кінцевому результаті значні кошти в бюджет на вкладений капітал у розвиток цього сектора економіки. Але прямі вкладення інвестицій відіграють далеко не головну роль у механізмі підтримки туризму та готельного бізнесу. Більш значущі і ефективні такі заходи, як пільги за кредитами, лізингові операції, податкові канікули, виділення земельних ділянок, розвиток інфраструктури. В ТГК за кордоном активно залучається і малий бізнес, у тому числі у сферах: агентурної роботи з клієнтами, рекламної діяльності, проведення культурно-масових і спортивних заходів. На вітчизняному ринку туристичних і готельних послуг ці малі форми та засоби їх підтримки на необхідний рівень ще не вийшли. Проте на регіональному рівні, особливо за умови, що в регіонах України поставлено завдання зміцнення позицій місцевого самоврядування та децентралізації, багато завдань розвитку ТГК можуть бути ефективно реалізовані. Тому готелі і повинні підвищити свою готовність і активність в частині створення нових форм господарювання, знаходження ділових контактів з місцевими органами влади, включення своїх програм розвитку у загальний концепт регіональної політики. А передумовою і підтримкою для цього слід розглядати наукові викладки, економічні аргументи, розрахунки, проекти і сучасні управлінські технології реалізації стратегічних планів розвитку ТГК.
Таким чином, світовий досвід та наші дослідження підтверджують зростаючу роль туристично-готельного та ресторанного в економіці країни, що і вимагає відповідної уваги з боку вчених і господарських практиків.
Список використаних джерел:
1. Баландіна І. C. Туризм і готельне господарство: розвиток разом з інфраструктурою / Проблеми і перспективи розвитку підприємництва: Збірник наукових праць Харківського національного автомобільно-дорожнього університету. – №2 (13), том 1 – 2016. – Харків: ХНАДУ, 2016 — 120 с. – С. 80-88.
2. Баландіна І. С. Формування змін в готельно-ресторанному комплексі / Вчені записки Харківського інституту управління: Науковий журнал: Випуск №40 — Харків; ХІУ, 2015. - 480 с. - С. 150-156.
3. Арашукова С.М. Формирование и оценка рыночной стоимости недвижимости, приносящей доход. / Автореф. Дис. По спец. 08.00.10, Москва. – 2013.
4. Шульгина Л., Потішук О. Роль деяких видів суміжників у створенні якісного туристичного продукту. Економіст №2. Послуги, 2005. – С. 64-67.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter