У ХХІ столітті поширеність серцево-судинних захворювань, які пов’язані переважно із недостатнім обсягом та інтенсивністю рухів, набула характеру епідемії. Їх профілактика є загальнонаціональною проблемою у кожній економічно розвиненій країні [4].
В останній час з’явилося багато даних, які підтверджують, що здоров’я людини лише на 10% може бути гарантовано закладами охорони здоров’я в країні і на 90% залежить від досягнутого людиною рівня фізичної підготовленості і способу її життя [2].
Сьогодні бракує фундаментальних досліджень, які б вирішували проблему покращення стану здоров’я за допомогою методів комплексного впливу різних засобів фізичної культури. Швидкого вирішення потребує проблема наукового обґрунтування нових засобів і методів, які найбільшою мірою сприяли б підтриманню оптимального рівня функціонування всіх органів і систем організму, розвитку і збереженню фізичних якостей людини впродовж усього життя. Актуальність цієї проблеми посилюється тим, що середня тривалість життя в Україні знизилася до 59 років у чоловіків і до 72 років – у жінок, а фізичні кондиції і рівень здоров’я населення країни не відповідають вимогам, які висуває до людини сучасне виробництво, а також служба у Збройних силах [3].
Існує багато невирішених питань і в окремих аспектах означеної проблеми. Так, у дослідженнях, які присвячені оздоровчому тренуванню, не прослідковується чітка залежність між рівнем розвитку фізичних якостей і загальним станом здоров’я тих, які займаються. Роботи, у яких порушена ця проблема, обмежуються вивченням впливу рухових якостей на окремі органи і системи.
Сучасні науково-методичні рекомендації для тих, хто займається фізичною культурою, не відображають спрямованості на всебічний фізичний розвиток. Більшість програм з оздоровчих занять побудовані на основі якогось одного виду спорту і спрямовані на переважний розвиток одного, у кращому випадку двох фізичних якостей. При своїй перевазі, така односпрямованість навантажень не забезпечує всебічного фізичного розвитку людини. Тому першочерговим завданням є концентрація теоретичних розробок з обґрунтування засобів і методів підтримки оптимального функціонування окремих життєвоважливих органів і систем упродовж тривалого часу. Актуальність цієї проблеми посилюється у зв’язку з тим, що теперішні фізичні кондиції і рівень здоров’я населення України не відповідають вимогам, які висувають до людини сучасне виробництво, служба у збройних силах і швидкий ритм життя [1].
Рекомендована фахівцями «якісна» спрямованість процесу оздоровчого тренування не містить розподілу вправ на групи залежно від рівня їх впливу на розвиток тих чи інших фізичних якостей і тому має умовний характер. Сформована на сьогодні система контролю і планування оздоровчих тренувальних навантажень ґрунтується переважно на реєстрації часу використання основних засобів фізичної підготовки.
Відомо, що вправи силового і швидкісно-силового характеру в основному належать до навантажень анаеробної спрямованості, а вправи на витривалість – до навантажень аеробного характеру [5]. Однак самі по собі рухові завдання не мають «аеробної» чи «анаеробної» спрямованості. Будь-яка серія рухів, що виконується у максимальному темпі, висуває підвищені вимоги до механізму анаеробної енергопродукції, тоді як виконання вправ у помірному темпі (з низькою інтенсивністю) буде активувати переважно аеробні системи енергозабезпечення.
Поданий короткий огляд засвідчує недостатність сучасних методичних і наукових даних для обґрунтування теорії і методики оздоровчого тренування. З метою підвищення ефективності такого тренування необхідно ретельно розробити його принципи, які б опиралися на фундаментальні дослідження.
Список використаних джерел:
1. Новітні медико-педагогічні технології зміцнення та збереження здоров’я
учнівської молоді : навч-метод. посіб. для учителів фіз. культури. Львів :
Українські технології, 2003. 148 с.
2. Пильненький В.В., Леонова В.А. Методичні основи підвищення фізичної підготовленості і фізичного здоров’я студентів методом оздоровчого тренування. Миколаїв: АО «Деловая информация», 2014. 91 с.
3. Сущенко Л.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців фізичного виховання та спорту (теоретико-методологічний аспект). Монографія. Запоріжжя: ЗДУ, 2013. 442 с.
4. Ясінський С.А. Морфофункціональні закономірності серцево-судинної системи та фізичного стану студентів при різних напрямках навчального процесу з фізичного виховання: Автореф. дис. … канд. пед. наук. Харьків, 1991. 23 с.
5. Katz J. The All-American Aguatic Handbook your passport to lifetime lightness. – Aliened Bacon, Denver, IA, 2006. P. 17.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter