Анотація
У статті розглянуто феномен культу здоров’я як соціокультурного явища сучасності, визначено наукові основи фізіології здоров’я та валеології, їх інтеграцію у практику медичної реабілітації та спорту. Проаналізовано статистичні дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Міністерства охорони здоров’я України та міжнародних спортивних організацій щодо рівня фізичної активності та стану здоров’я населення. Обґрунтовано, що поєднання фізіологічного та валеологічного підходів створює підґрунтя для формування нових моделей профілактики, відновлення та оптимізації функціональних резервів людини. Показано значення культури здорового способу життя як ключового елемента в підготовці майбутніх фахівців з фізичної терапії та спорту.
Ключові слова: здоров’я, фізіологія здоров’я, валеологія, реабілітація, спорт, культ здоров’я, фізична терапія, здоров’язбережуючі технології.
Вступ
Здоров’я є фундаментальною цінністю людського життя та суспільного розвитку. Упродовж останніх десятиліть у світі формується нова соціокультурна парадигма — культ здоров’я, який передбачає усвідомлення індивідуального й суспільного добробуту через збереження, підтримання та зміцнення фізичного, психічного й соціального здоров’я. Сучасні підходи до медичної реабілітації та спорту інтегрують здобутки фізіології, валеології, соціології, педагогіки та психології, формуючи цілісне бачення здоров’я як багатовимірного феномена.
Здоров’я є однією з провідних соціальних та індивідуальних цінностей, а його збереження й примноження – ключова умова життєдіяльності людини. Згідно з визначенням ВООЗ: «Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб чи фізичних вад». [1]
Це визначення підкреслює багатовимірність феномену здоров’я та вихід за межі суто медичної моделі і розглядає культ здоров’я як комплексний підхід до розуміння здоров'я, яке включає не тільки відсутність хвороби, але й позитивний добробут у всіх сферах життя людини.
Основні аспекти здоров'я за ВООЗ: Фізичне здоров'я (Стан, коли органи працюють належним чином і людина не має фізичних дефектів чи хвороб). Психічне здоров'я (Здатність людини реалізувати власний потенціал, справлятися з життєвими стресами, продуктивно працювати та робити внесок у суспільство). Соціальне здоров'я (Гармонійні стосунки з іншими людьми, здатність ефективно спілкуватися та будувати соціальні зв'язки). Ці три аспекти тісно взаємопов'язані, і для досягнення загального благополуччя необхідно підтримувати баланс між ними [2].
Сучасні науковці доповнюють його духовним, екологічним та адаптаційним компонентами, а також наголошують на динамічній рівновазі між організмом і навколишнім середовищем. Таким чином, здоров’я трактується не лише як індивідуальний стан, але і як соціальна цінність, що потребує комплексного підходу до збереження та зміцнення.
Актуальність теми зумовлена низкою факторів: глобальним поширенням неінфекційних хвороб (серцево-судинних, ендокринних, онкологічних), які становлять понад 70% причин смертності за даними ВООЗ; зниженням рівня фізичної активності населення; зростанням соціальної значущості спорту як інструмента формування здорового способу життя; потребою у вдосконаленні системи медичної реабілітації, орієнтованої на якість життя пацієнта, а не лише на лікування патологій.
Мета статті полягає у висвітленні взаємозв’язку між культом здоров’я, фізіологією здоров’я та валеологією, а також у визначенні їхнього місця в системі медичної реабілітації та спорту.
У сучасному суспільстві формується так званий «культ здоров’я», що виражається у прагненні людей до активного довголіття, гармонійного розвитку, профілактики захворювань та підвищення якості життя. Науковими підґрунтями цього феномену виступають фізіологія здоров’я та валеологія, які розглядають здоров’я як цілісний феномен, що поєднує біологічні, психологічні та соціальні аспекти.
У реабілітації та спорті ці напрями мають особливе значення, адже вони забезпечують науково обґрунтовані методи відновлення функцій органів та систем, саногенну перебудову організму на рівні патоморфології та патофізіології з максимально можливим поверненням до нормальної життєдіяльності після травм та інших патологічних станів , підвищення адаптаційних можливостей і досягнення високих результатів фізичної працездатності [3].
У другій половині ХХ століття та особливо на початку ХХІ ст. суспільство почало активно формувати ідею здоров’я як головної життєвої цінності. «Культ здоров’я» передбачає не лише медичне трактування здоров’я як відсутності хвороб, а й розуміння його як активного ресурсу розвитку особистості.
Основними характеристиками цього феномену є: орієнтація на здоровий спосіб життя; підвищена увага до харчування, фізичної активності, психоемоційної стабільності; поширення масових фітнес-культур, спортивної рекреації, медико-оздоровчих практик; посилення відповідальності особистості за власне здоров’я.
Таким чином, культ здоров’я виступає важливою ідеологією сучасного суспільства, що інтегрує медицину, спорт, освіту та соціальні практики та усвідомлює проблему гіподинамії в населення світу.
Фізіологія здоров’я є відносно новим науковим напрямом, який зосереджується на вивченні механізмів забезпечення нормальної життєдіяльності організму людини, його адаптаційних можливостей і резервів.
Основні положення фізіології здоров’я базуються на визначенні «нормального» та «оптимального» функціонального стану; дослідженні закономірностей реакцій серцево-судинної, дихальної, нервової систем на фізичне та психоемоційне навантаження; вивченні механізмів стресостійкості, відновлення та регенерації; використанні фізіологічних критеріїв для оцінки ефективності реабілітації та тренувань.
У спорті фізіологія здоров’я визначає межі працездатності та резерви організму, що дозволяє будувати індивідуальні програми підготовки. У медичній реабілітації вона лежить в основі функціональної діагностики та контролю за динамікою відновлення.
Валеологія – міждисциплінарна наука про формування, збереження та зміцнення здоров’я. Вона поєднує знання медицини, нормальної анатомії та фізіології органів та систем, патоморфології та патофізіології як варіантів відхилення від коридору норми, біології, психології, педагогіки та соціології, культу здорового способу життя, спорту та активного відпочинку.
Основні завдання валеології полягають у визначенні чинників, що впливають на здоров’я людини; розробці системи профілактичних заходів; формуванні валеологічної культури життєдіяльності, працездатності та активного відпочинку, створення методів моніторингу індивідуального здоров’я [4].
Валеологія виступає містком між медичною наукою та практикою здорового способу життя, забезпечуючи теоретичне та методичне підґрунтя для спортивної підготовки і медичної реабілітації.
Реабілітаційна медицина орієнтована не лише на лікування, а й на відновлення працездатності, профілактику ускладнень і підвищення якості життя пацієнтів. У цьому процесі валеологія виступаю містком між фізіологічними можливостями здорового організму в нормі та в оздоровчому спорті, а також як механізм саногенних перебудов організму після спортивних та побутових травм в повсякденному житті та в спорті, а також після перенесених захворювань. Тому фізіологія здоров’я та валеологія йдуть поруч в реабілітаційному процесі. Фізіологія здоров’я дозволяє оцінювати резерви організму, контролювати ефективність програм фізичної терапії та ерготерапії. Валеологія надає концептуальну базу для мотивації пацієнтів, їх залучення до здорового способу життя, формування у них відповідальності за власне здоров’я.
Таким чином, поєднання цих наук створює умови для комплексної реабілітації, що виходить за межі традиційної медицини.
Спортивна діяльність потребує постійного моніторингу стану здоров’я спортсменів та профілактики перенавантажень. Валеологічні принципи у спорті забезпечують: контроль адекватності тренувальних навантажень; своєчасну корекцію режиму відпочинку та харчування; психологічну підтримку та формування мотивації; профілактику спортивних травм і хронічних перевантажень.
У результаті валеологія допомагає не лише підвищити спортивні результати, а й забезпечити довготривалу спортивну кар’єру з розумним регулюванням фізичних навантажень та періодів відновлення [5].
Валеологія — це наука про збереження, зміцнення та розвиток здоров’я людини. Вона поєднує досягнення медицини, фізіології, психології, педагогіки та соціології, формуючи цілісне бачення здоров’я як фізичного, психічного і соціального ресурсу. На відміну від класичної медицини, яка орієнтована на лікування патологій, валеологія зосереджена на профілактиці захворювань та підтримці оптимального функціонального стану організму. Тому принципи здоров’язбереження є обов’язковими за замовчуванням як для спорту, так і для реабілітаційних сесій. Саме тут важливо дотримуватися головного принципу медицини: «Не нашкодь!».
Термін «валеологія» був запропонований І. Брехманом у 1980-х роках. У його концепції валеологія виступає як інтегративна наука, орієнтована на здорову людину, а не на хворобу. В Україні валеологія активно інтегрується у шкільну та університетську освіту, а також у програми медичної реабілітації та спорту.
Що стосується здоров’язбереження, то виділяють основні принципи валеології:
1. Превентивність — спрямованість на попередження розвитку хвороб.
2. Цілісність — комплексне сприйняття здоров’я, яке включає фізичний, психічний та соціальний компоненти.
3. Активність індивіда — усвідомлена участь людини у формуванні власного здоров’я.
4. Адаптивність — здатність організму до пристосування до умов середовища та стресових факторів.
Здоров’язберігаючі технології — це системи методів, програм та практик, що сприяють збереженню та підвищенню рівня здоров’я. Вони включають:
• Фізичні технології: систематична фізична активність, рухові практики, кінезіотерапія, фізіотерапевтичні процедури.
• Психологічні технології: психопрофілактика стресу, техніки релаксації, когнітивно-поведінкова підтримка.
• Педагогічні та освітні технології: валеологічне виховання у школі, університеті та на робочому місці.
• Соціальні технології: формування здоров’язберігаючого середовища у сім’ї, колективі, суспільстві.
Валеологічні програми застосовуються на практиці в різних аспектах нашого життя: Освіті: інтеграція валеології у навчальні дисципліни, формування культури здорового способу життя у студентів. Медичній реабілітації: зменшення термінів відновлення після травм та хвороб, профілактика ускладнень. Спорті та фізичній культурі: оптимізація тренувальних навантажень, профілактика перетренованості, розвиток витривалості та психофізіологічних резервів.
Згідно з дослідженнями останніх років, інтеграція валеології та здоров’язберігаючих технологій має позитивний вплив на формування культу здоровя, а саме підвищує обізнаність населення про здоровий спосіб життя на 25–30%; збільшує рівень регулярної фізичної активності на 20–25%; знижує ризик розвитку хронічних захворювань на 15–20%; покращує психоемоційний стан та рівень соціальної адаптації.
Валеологія та здоров’язберігаючі технології є ключовими інструментами формування культури здоров’я в сучасному суспільстві. Вони забезпечують профілактичний, адаптаційний та освітній ефекти, інтегруються у реабілітацію та спортивну підготовку, сприяють формуванню здорового способу життя та оптимізації функціональних резервів людини.
Культ здоров’я, фізіологія здоров’я та валеологія становлять триєдину основу сучасної науки про людину. Вони взаємодоповнюють одне одного, формуючи концепцію активного довголіття, гармонійного розвитку та збереження працездатності.
У медичній реабілітації їх поєднання дозволяє досягти більш високої ефективності відновлювальних програм, а в спорті – забезпечити оптимізацію тренувального процесу та профілактику перевантажень.
Таким чином, інтеграція валеології та фізіології здоров’я у практику охорони здоров’я, реабілітації й спорту є необхідною умовою розвитку сучасної медицини та фізичної культури. Культ здоров’я формує міждисциплінарний феномен. Фізіологія здоров’я забезпечує розуміння адаптацій та резервів організму. Валеологія формує цілісне бачення здоров’я. У реабілітації поєднання фізіології та валеології скорочує відновлення та знижує ускладнення. У спорті вони оптимізують тренувальні програми і профілактику травматизму.
Список літератури
1. Павлюк П. Валеологія, або замах на розум. Київ, 1999.
2. World Health Organization. Global status report on physical activity 2022. — Geneva: WHO, 2022.
3. Gregory Kolt & Mark Andersen Psychology in the Physical and Manual Therapies. Churchill Livingstone : 2004. ISBN-13: 978-0443073526.
4. Міністерство охорони здоров’я України. Звіт про стан здоров’я населення України, 2023. Київ: МОЗ, 2023.
5. Потапова Л. Філософсько-теоретичні аспекти валеології. Актуальні питання суспільних наук та історії медицини, 2014.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter