Анотація
З 2014 року, з початку збройної агресії Російської Федерації проти України, питання тактичної медицини стало одним з ключових у забезпеченні виживання військовослужбовців. Одним із найефективніших засобів зупинки критичної кровотечі на полі бою є турнікет. Дана стаття присвячена аналізу процесу «конверсії турнікету», приведено статистику поранень та смертності внаслідок кровотеч з 2014 до 2024 року, а також описано впровадження сучасних турнікетів у ЗСУ, їх роль у зниженні летальності та рекомендації щодо вдосконалення навчання і логістики.
Ключові слова
Тактична медицина, турнікет, ЗСУ, конверсія, кровотеча, летальність, TCCC, CAT, війна в Україні
Keywords:
Тactical medicine, tourniquet, Armed Forces of Ukraine (AFU), conversion, hemorrhage, lethality, TCCC, CAT, war in Ukraine.
Вступ
З моменту початку збройної агресії Російської Федерації проти України у 2014 році тактична медицина стала одним із найважливіших напрямків у системі військового медичного забезпечення.
Однією з головних причин смертності на полі бою є нестримна кровотеча, яку можна ефективно зупинити лише за допомогою правильних засобів, серед яких найпоширенішим і найдієвішим є турнікет. На початкових етапах конфлікту в Україні використовувалися переважно імпровізовані або несертифіковані турнікети, що не відповідали міжнародним стандартам і не гарантували достатньої безпеки та ефективності при екстреній допомозі. Згодом відбувся поступовий перехід до застосування стандартизованих, протестованих засобів, які відповідають вимогам НАТО. Цей процес отримав назву «конверсія турнікету» і став важливою складовою розвитку тактичної медицини в Збройних Силах України.
У статті розглядається еволюція цього процесу, проаналізовано статистичні дані щодо поранень та летальності від кровотеч за період з 2014 по 2024 роки. Особлива увага приділяється впровадженню сучасних турнікетів у військову практику, їх впливу на зниження смертності та покращенню результатів надання першої медичної допомоги. Також обговорюються рекомендації щодо підвищення рівня підготовки особового складу та оптимізації логістики для забезпечення постійної наявності якісних турнікетів на полі бою.
Впровадження сучасних стандартів у використанні турнікетів є важливим кроком для підвищення виживання військових у складних умовах сучасних бойових дій.
Основна частина
Досвід, який був отриманий у процесі ведення російсько-української війни, що триває з 2014 року, свідчить про наявність суттєвих проблем, які пов’язані з надмірною тривалістю евакуації поранених осіб, яким було накладено турнікет з метою зупинки критичної кровотечі, що, у свою чергу, значно ускладнює подальше лікування та реабілітацію. Оскільки в бойових умовах доставка пацієнта до спеціалізованого медичного закладу, де може бути проведено хірургічне втручання з відновленням кровопостачання ураженої кінцівки, часто займає більше ніж дві години, а іноді й понад шість, це призводить до того, що тривале застосування турнікета викликає розвиток ішемії, яка з певного моменту стає незворотною[1].
Враховуючи те, що ішемічне ураження тканин з кожною додатковою годиною без належного відновлення кровотоку поглиблюється, ризик ампутації значно зростає, що підтверджується як клінічними спостереженнями, так і статистичними даними з військово-медичної практики. Крім того, якщо своєчасно не проводити заміну турнікета або не здійснювати контрольовану конверсію гемостатичного засобу, виникає небезпека системних ускладнень, таких як гостре пошкодження нирок, розвиток поліорганної недостатності, а також летальні наслідки навіть у тих пацієнтів, у яких відсутні ознаки ампутаційного ушкодження, але які зазнали уражень магістральних судин чи перенесли значну крововтрату.
З огляду на вказані ризики, сучасні підходи до тактичної медицини передбачають необхідність обов’язкової повторної оцінки потреби у збереженні турнікета, щойно з’являються умови для безпечного проведення процедури його конверсії. Конверсія турнікета, яка полягає в його заміні на альтернативний, менш травматичний метод зупинки кровотечі (зокрема, тампонаду з тиснучою пов’язкою), повинна бути виконана не пізніше ніж через дві години з моменту первинного накладання[2]. Це рішення можуть приймати лише ті медичні працівники або військовослужбовці, які пройшли відповідну підготовку, що включає бойових медиків, старших бойових медиків, а також стрільців-санітарів, яких спеціально навчають у межах 40-годинного курсу, що офіційно затверджений наказом Міністерства оборони України № 436 від 29 червня 2024 року[5].
Оскільки в умовах розтягнутої лінії фронту бойовий медик не завжди має можливість одночасно надати допомогу великій кількості поранених, що може сягати тридцяти осіб, було вирішено делегувати частину навичок домедичної допомоги стрільцям-санітарам, основною задачею яких є стабілізація стану постраждалих до моменту їх евакуації до вищого рівня медичної допомоги. Саме реалізація механізму своєчасної конверсії турнікетів дозволяє не лише знизити частоту ампутацій, але й істотно покращити прогноз для збереження життя та функціональності кінцівок у зоні бойових дій.
Необхідність вдосконалення алгоритмів домедичної допомоги, зокрема впровадження механізму конверсії турнікетів, стала особливо актуальною з огляду на зміну характеру бойових травм, що спостерігається під час повномасштабної війни. Зростання частки вибухових поранень та уражень кінцівок вимагає оперативної адаптації підходів до надання допомоги безпосередньо на полі бою[6].
Фахівці Національного військово-медичного клінічного центру України провели аналіз характеру бойових травм, отриманих військовослужбовцями Збройних Сил України. Порівняльна оцінка з періодом бойових дій на сході України (2014–2021 роки) засвідчила, що у 2022 році частка вибухових поранень зросла на 16% і досягла 75%. У той самий час кількість кульових уражень та опіків зменшилася на 8%. Такі зміни пов’язані із впровадженням новітніх видів озброєння. Окрім того, розвиток індивідуального захисного спорядження вплинув на зміну частоти судинних поранень. Частота уражень кінцівок також суттєво зросла — до 65,7% порівняно з 42,6–51,9% у попередніх збройних конфліктах[4]. При цьому кровотечі з ураженням судин у зонах переходу — шиї, пахвовій ділянці та паху — реєструвалися у 8,9–22,2% випадків. Сучасні засоби ураження, зокрема ракети та дрони, здатні завдавати високоточних ударів, що суттєво ускладнює евакуацію поранених або взагалі робить її неможливою. У таких випадках джгути залишаються критично важливим засобом зупинки кровотечі та здатні врятувати життя щонайменше 25% поранених, тому застосування турнікетів при масивній кровотечі в зоні кінцівок стало ключовим елементом тактичної медицини на сучасному полі бою[3].
Висновки
Узагальнюючи результати аналізу, можна стверджувати, що сучасна тактична медицина в Україні зазнала суттєвих трансформацій у відповідь на виклики, зумовлені повномасштабною війною. Турнікет, як ключовий засіб зупинки масивної кровотечі, відіграє вирішальну роль у зниженні рівня смертності серед військовослужбовців. Однак його нераціональне або надто тривале застосування може призводити до тяжких ускладнень, включно з ампутаціями та летальними наслідками. У цьому контексті важливе значення має впровадження протоколу конверсії турнікета, який передбачає його заміну на менш травматичні методи зупинки кровотечі у перші дві години з моменту накладення.
Практична реалізація цього підходу стала можливою завдяки розширенню повноважень бойових медиків і підготовці стрільців-санітарів, а зміна характеру поранень ще більше актуалізує потребу в ефективному використанні турнікетів і відповідній підготовці персоналу. Високоточна зброя, ускладнена евакуація та специфіка сучасного бою вимагають постійного вдосконалення підходів до домедичної допомоги. Таким чином, стандартизація та навчання у сфері конверсії турнікетів є критично важливими для збереження життя і здоров’я бійців.
Список використаних джерел
1. Kopchak, L. (2025). Зупинка масивної кровотечі згідно з рекомендаціями ТССС Guidelines 2024. Практикуючий лікар, 14(1), 41–44. URL: https://plr.com.ua/index.php/journal/article/view/850 (дата звернення: 17.07.2025).
2. Методичні рекомендації Міністерства охорони здоров'я України щодо організації медичної допомоги постраждалим від бойових дій. URL: https://www.cvs.org.ua/index.php/ujcvs/article/view/475 (дата звернення: 17.07.2025).
3. Наказ МОЗ України від 04.03.2022 № 412 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо конверсії турнікета у травмованих в зонах тактичної екстреної медичної допомоги». URL: https://moz.gov.ua/uploads/7/36142-dn_412_04032022_dod.pdf (дата звернення: 17.07.2025).
4. Nie, S., & Zhi, K. (2024). Research progress of tourniquets and their application in the Russia-Ukraine Conflict. Digital Chinese Medicine. URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1008127524001159 (дата звернення: 17.07.2025).
5. Про затвердження Обсягів надання тактичної догоспітальної допомоги, які надаються під час ведення воєнних (бойових) дій та підготовки сил безпеки і сил оборони до застосування за призначенням. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0984-24#Text (дата звернення: 17.07.2025).
6. Тести кровоспинних турнікетів. URL: https://antytila.ua/testi-krovospinnikh-turniketiv/ (дата звернення: 17.07.2025).
_______________________
Науковий керівник: Напрасніков Сергій Миколайович, заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри, ДЗ «Луганський державний медичний університет»
|