|
|
|
МАРКЕТИНГОВА МОЖЛИВІСТЬ МОДЕРНІЗАЦІЇ ЛІФТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
| |
| 06.12.2012 17:55 |
|
Автор: Замлинська Ольга Володимирівна, Одеський державний аграрний університет
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Виявлення ринкових можливостей означає визначення безлічі абстрактно-перспективних ідей, гами потенційно привабливих напрямків маркетингу. Якщо виявлена ринкова можливість відповідає потенціалу підприємства, то в нього з'являється маркетингова можливість.
Маркетингова можливість підприємства – це привабливий напрямок маркетингу, що дозволяє підприємству отримати конкурентну перевагу. Тобто, після створення банку ринкових можливостей необхідна їхня оцінка на предмет відповідності можливостям фірми їх реального втілення. На рис.1. представлений механізм виявлення маркетингових можливостей підприємства.
Рис.1. Механізм появи маркетингових можливостей підприємства
Україна має значні виробничі потужності підприємств виробників підйомно-транспортного обладнання. Для яких не сформований організаційно-економічний інструментарій повноцінного завантаження виробництва, при цьому ліфтове господарство країни має високий рівень фізичного і морального зносу механічного та електрообладнання. При практичній відсутності заходів по заміні або модернізації ліфтів збільшується кількість ліфтів, технічний стан яких не дозволяє їх подальшу експлуатацію. Ліфти відносяться до вертикального транспорту підвищеної небезпеки і, відповідно до вимог Державних стандартів № 22011-95, їх експлуатація після закінчення 25 років призначеного терміну заборонена без проведення експертної оцінки.
Контролюючими органами (територіальні відділення Держгірпромнагляду) у процесі планових перевірок призупинено роботу на невизначений термін 3,6 тис. ліфтів, або 4%, з яких більше року не працює 3 тис. ліфтів. Незадовільний стан ліфтового господарства через вимушену зупинку підйомників зафіксовано практично у всіх регіонах країни. Найбільший відсоток непрацюючих ліфтів — в Луганській (29,3%), Закарпатської (12%), Херсонській (9,8%), Дніпропетровської (6,9%), Донецькій (60%) областях [1].
За оперативними даними, капітального ремонту потребують 12,5 тис. одиниць ліфтів (середня вартість — 50-70 тис. грн. / ліфт), в модернізації — 12,8 тис. (середня вартість — 200-250 тис.грн. / ліфт), заміні підлягають 6 тис. одиниць ліфтів (середня вартість — 300-350 тис. грн. / ліфт). Потенційнй обсяг фінансування зазначених заходів на рік складає близько 5,5 млрд. грн.
За останні чотири роки за рахунок коштів державного бюджету, спрямованих на вирішення зазначених питань, освоєно 116,8 млн. грн. У 2011 р. було заплановано направити з державного бюджету на відновлення ліфтового господарства понад 20 млн. грн., проте за два останні роки було виділено лише 1,5 мільйона гривень. Якщо тенденція з моральним старінням і фізичним зносом буде зберігатися, то, за оцінками фахівців, до 2016 року до 85 тис. ліфтів (не менше 75% ліфтового парку країни) «постаріє» остаточно [2].
Джерелом модернізації і ремонту ліфтового господарства могли б стати платежі населення, проте згідно з чинним законодавством України, жителі покривають витрати лише на технічне обслуговування ліфтів, структурою тарифу не передбачено акумулювання коштів на проведення капітальних ремонтів та заміни ліфтів. Це в такий час, коли на заміну і модернізацію ліфтового обладнання по Україні до 2016 р. необхідно близько 18 млрд. грн.
За експертними оцінками, щоб вкладення коштів було вигідним і користувачам, і інвесторам в процесі експлуатації ліфтового господарство потрібно скоротити витрати енергії та знос обладнання на 40-50%.
Джерелом такої економії та методом залучення додаткових коштів могло б стати впровадження карткової системи користування ліфтом. У будинках, обладнаних такими пристроями, люди, економлячи гроші, користуються ліфтом набагато менше. На один ліфт припадає приблизно 80 поїздок в день (при відсутності карток — в середньому 425 поїздок). Як результат — меншим є знос ліфтового обладнання, триразове скорочення витрат електроенергії [3].
Карткова система користування ліфтом вже функціонує в ряді міст: в Херсоні майже 10 років, більше 5 років — у Житомирі, 7 років — у Керчі, у 2010 році була введена у Дніпрорудному (Запорізька область), у грудні 2011 року — в Ужгороді, також карткова система сплачування за ліфт існує в Луганську, Івано-Франківську, Кіровограді. Досвід цих міст показує, що система виправдовує себе: з’явилися кошти на ремонт и технічне обслуговування ліфтів, а також спостерігається значна економія електроенергії (50% і більше). У Херсоні з магнітною карткою працюють підйомники в 80-ти відсотках багатоповерхівок. Одна поїздка коштує 18 копійок [4].
Список використаної літератури:
1. Как восстановить лифтовое хозяйство Украины?// «Подъемные сооружения. Специальная техника», — № 11-12, 2011, режим доступу http://www.ptm.com.ua/node/505
2. Бойко. К. Евтушенко: Все одесские лифты неизбежно остановятся через десять лет// Комментарии Одесса, режим доступу http://odessa.comments.ua/article/2011/04/14/104145.html
3. В Одессе решали, как «продлить жизнь» лифтам// веб-ресурс Портал новин, режим доступу http://netnews.ua/odesskaya-oblast/odessa-news/321-novosti-jkh-odessa/
4. Петров. В. Плюсы и минусы платных лифтов в Житомире.// Журнал Житомира, режим доступа http://zhzh.info/publ/4-1-0-3061
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter