|
|
|
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ДОМОГОСПОДАРСТВ РЕГІОНУ
| |
| 15.04.2012 14:31 |
|
Автор: Маташ Олена Олександрівна, студентка Донецького університету економіки та права
|
|
[Секція 5. Банківська справа. Фінанси, грошовий обіг та кредит;] |
Фінанси домогосподарств є рушійною силою, яка забезпечує економічне зростання країни. Домогосподарства забезпечують економіку країни вільними грошовими ресурсами за рахунок своїх заощаджень в комерційних банках, накопичення коштів на пенсійних рахунках, інвестування коштів в паї інвестиційних фондів. Вони ж створюють основний попит на різноманітну продукцію, яка виробляється суб’єктами господарювання і самі беруть участь у задоволенні цього попиту, здійснюючи підприємницьку діяльність.
Домогосподарство – сукупність фізичних одиниць – резидентів, що мають спільні економічні інтереси, функції, поведінку і джерела фінансування. Головною метою домогосподарства можуть бути: розвиток будь-якого виду домогосподарської діяльності, організація індивідуального підприємництва, накопичення сімейних заощаджень, будівництво житла, купівля автотранспорту тощо. [1]
Основними завданнями домогосподарств в умовах економіки ринкового типу є такі: прогнозування на близьку та віддалену перспективи змін у потребах з урахуванням демографічних зрушень у складі сімей та домогосподарств, прогнозування змін у бюджеті домогосподарства, планування діяльності членів домогосподарства, планування і контроль за змінами у сімейному, відстежування економічної кон'юнктури у змінному навколишньому економічному середовищі, ведення обліку доходів і витрат.
Взаємозв'язок фінансів домогосподарств з державними фінансами виявляється перш за все у сплаті податків фізичними особами до бюджету та державних цільових фондів, а також у формі грошових виплат (пенсії, допомоги, фінансування послуг і пільг), що здійснюються з бюджету і відповідних фондів.
Джерелом фінансових ресурсів домогосподарств служить заробітна плата, доходи від продажу власного капіталу, доходи від реалізації продукції підсобних господарств, доходи від здачі майна в оренду, відсотки на грошовий капітал, доходи на вклади у цінні папери тощо. Витрати фінансових ресурсів домогосподарств зумовлені задоволенням власних потреб та накопиченнями, необхідними для здійснення інших заходів.
Соціально-економічний розвиток у будь-якому регіоні, на будь-якому рівні господарювання не повинні бути пущені „на самоплив” і регулюватися тільки так званою „невидимою рукою” ринку. Сказане повною мірою може бути віднесене й до об’єкта управління, яким є фінанси регіону. Його основною метою є мобілізація фінансових ресурсів регіону на забезпечення сталого економічного і соціального розвитку регіону в цілому.
Методи державного регулювання розрізняють за формами впливу і за сферою впливу. За формами впливу виділяють методи прямого регулювання, що чітко регламентують поведінку суб’єктів господарювання (державні замовлення, контракти, ліміти, обмеження, штрафи, дозволи, ліцензії, квоти, фінансування, надання дотацій з бюджету різним сферам діяльності та інші важелі адміністративного характеру), та методи опосередкованого регулювання, які впливають на створення ринкового середовища (податкове регулювання, політика прискореної амортизації тощо) [2, с. 43].
Правильно сформульовані цілі управління фінансовими ресурсами регіону насамперед мають відповідати таким вимогам: реальність і можливість, вимогливість, орієнтування на результат, успіх, а не на процес; наукова відокремленість, придатність до вимірювання, однозначність для сприйняття, ясність, гнучкість, прийнятність, відбиття змісту діяльності. Процес установлення цілей задає державним регіональним органам управління, а також органам місцевого самоврядування визначений зміст і порядок дій, що може сприяти досягненню цілі.
Мета механізму управління фінансами регіону – удосконалення і підвищення ефективності всіх видів діяльності підприємств і організацій, домогосподарств регіону. Основні завдання фінансового розвитку регіону формулюються з урахуванням державної, регіональної економічної політики.
Управління фінансовим розвитком підприємств регіону повинно будуватися з урахуванням таких етапів вирішення проблеми [3, с. 6]:
основною метою управління фінансовим розвитком визначається створення системи взаємодії всіх суб’єктів промислового комплексу регіону, що забезпечує реалізацію стратегії та досягнення пріоритетів власного та регіонального фінансового розвитку;
науково-технічні, соціально-економічні, організаційно-управлінські цілі розвитку формуються з урахуванням особливостей фінансів конкретних підприємств, організацій та їх об’єднань, домогосподарств;
застосовуються організаційно-управлінські, фінансово-економічні, етичні та інші принципи забезпечення фінансової діяльності;
завдання фінансового розвитку встановлюється координуючим органом;
формується механізм організаційного забезпечення фінансового розвитку підприємств і організацій, домогосподарств регіону;
визначаються способи ресурсного забезпечення фінансового розвитку суб’єктів господарювання регіону;
формується структура управління фінансовою діяльністю підприємств і організацій, домогосподарств регіону за основними функціями: планування (стратегічне, поточне, оперативне), облік, контроль, регулювання, мотивація і стимулювання з визначенням виконавців зазначених функцій.
Регіон – це не просто єдиний господарський комплекс, а сукупність господарських комплексів суб’єктів господарювання. Інтереси розвитку регіону об’єктивно не можуть одночасно збігатися з інтересами кожного суб’єкта, що входить до його складу. Це зумовлює потребу спрямування розвитку підприємств та установ, їх фінансових ресурсів в інтересах розвитку території в цілому і, відповідно, розробку відповідної узагальненої концепції, яка б інтегрувала спрямування ресурсів усіх учасників регіональних процесів.
Регіон повинен володіти самостійністю у формуванні та використанні фінансових ресурсів, обсяг яких знаходиться в безпосередній залежності від оптимального розподілу відповідальності між місцевими органами управління, масштабів та ефективності роботи господарського комплексу. У свою чергу, діяльність останнього значною мірою залежить від оптимального розподілу та використання фінансових ресурсів за допомогою механізму фінансового регулювання економіки регіону.
Список використаної літератури:
1. Бібліотека українських підручників: [Електронний ресурс] / Юрій С.І., Федосов В.М. // Фінанси – 2008. – Режим доступу до підр.: http://pidruchniki.ws/19991130/finansi/finansi
2. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики): монографія / О.М. Ковалюк – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. – 253с.
3. Монітор. Пальне чи хліб?// Урядовий кур’єр . – 2007.- № 182. - С.16.
4. Полевик Г.М. Вдосконалення механізму управління фінансовими ресурсами регіону: дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Полевик Геннадій Миколайович.-Херсон, 2009. – 196 с.
5. Бочан І. О. Домогосподарство – основний суб`єкт приватного сектора в перехідній економіці / І. О. Бочан // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – C. 193–199.
6. Клименко Т.В. Повышение эффективности формирования финансового потенциала региона: дис... канд. экон. наук: 08.10.01 / Т.В.Клименко – Донецк, 2003. – 217 с.
7. Вахович І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону: методологія формування та механізм реалізації: монографія / Ірина Михайлівна Вахович. – Луцьк: Надстир’я, 2007. – 496 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter