|
|
|
ФОРМУВАННЯ І ВІДОБРАЖЕННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ У БУХГАЛТЕРСЬКОМУ ОБЛІКУ
| |
| 20.04.2011 21:17 |
|
Автор: Норинчак Ніна Іванівна, здобувач кафедри бухгалтерського обліку Житомирського національного агроекологічного університету
|
|
[Облік, аналіз і аудит] |
Постановка проблеми. Формування резерву сумнівних боргів на підставі платоспроможності дебіторів є проблематичним, адже воно вимагає даних про їх фінансове становище. Через певні причини частина боргів залишається часто неповерненою. Тому підприємство завжди має сумніви щодо повного погашення його дебіторської заборгованості.
Аналіз останніх досліджень та публікацій. Тема формування і відображення резерву сумнівних боргів розглядалась провідними вітчизняними науковцями з бухгалтерського обліку, зокрема О.В. Топорковою, М.С. Пушкарем, В.В. Сопком, Р.Л. Хом’яком, Н.В. Чабановою та іншими. Проте ряд питань досі залишаються недостатньо вивченими, що зумовило актуальність даного дослідження.
Метою дослідження є дослідження механізму формування і відображення резерву сумнівних боргів, порядку списання боргів, визнаних безнадійними в поточному звітному періоді.
Основний матеріал. Хтось винен більше, хтось - менше, хтось винен уже давно, хтось - дуже давно. Якщо раніше заборгованість можна було відносити на збитки щойно після закінчення строку позовної давності (три роки), то тепер підприємство може прогнозувати ці збитки, створюючи резерв сумнівних боргів як частину загальної суми такої заборгованості.
Для різних видів дебіторської заборгованості (за однорідними її групами) можуть застосовуватися різні методи розрахунку резерву сумнівних боргів передбачені П(С)БО 10 [1]. До таких методів відносяться: визначення платоспроможності окремих дебіторів, визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг, метод на підставі класифікації дебіторської заборгованості з визначенням коефіцієнта сумнівності за кожною групою дебіторської заборгованості. Ці методи, до речі, відповідають і міжнародній практиці обліку резерву сумнівних боргів.
Резерв сумнівних боргів щодо дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги можна розраховувати за одним з названих трьох методів. При цьому достатньо трудомісткий розрахунок резерву, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, доцільно здійснювати лише при невеликій кількості дебіторів підприємства.
Для розрахунку резерву сумнівних боргів за іншими відповідними видами поточної дебіторської заборгованості звичайно аналізують платоспроможність окремих дебіторів, а при наявності достатньо великої кількості дебіторів та періодів спостереження можна використовувати метод на підставі класифікації дебіторської заборгованості.
Підставою для визнання в бухгалтерському обліку резерву сумнівних боргів на підприємстві буде складений первинний документ – розрахунок резерву (по кожній однорідній групі заборгованості).
Суми сумнівних боргів за розрахунками підприємства з іншими підприємствами та організаціями (включаючи іноземні), а також з окремими особами підлягають резервуванню і віднесенню в кінці звітного року на рахунок «Прибутки і збитки».
Сумнівний борг - це дебіторська заборгованість підприємства, що не погашена у зазначені строки і не забезпечена відповідними гарантіями [1].
Резерви за сумнівними боргами будуть створюватися на підставі результатів проведеної наприкінці звітного року інвентаризації дебіторської заборгованості підприємства. Резерв коригує дебіторську заборгованість до її чистої реалізаційної вартості, дозволяє підприємству показати, що відповідна сума не може бути стягнута з дебіторів. Таким чином, в умовах ризику неплатоспроможності покупців підприємство попереджає виникнення втрат від сумнівної дебіторської заборгованості.
Розмір резерву визначають окремо за кожним сумнівним боргом залежно від фінансового стану (платоспроможності) боржника та оцінки можливості погашення боргу в повній або частковій сумі. Якщо до кінця року (наступного за роком створення резерву по сумісному боргу) цей резерв в якій-небудь частині не буде використаний, то невитрачені суми додаються до прибутку відповідного року. Резерви за сумнівними боргами обліковують на спеціальному субрахунку, що відкривається до рахунка «Забезпечення майбутніх витрат і платежів».
Нагадаємо, що до сумнівних боргів П(С)БО 10 відносить ті суми дебіторської заборгованості, щодо яких існує непевність у тому, що вони будуть погашені. Правильне визначення суми резерву сумнівних боргів допоможе адекватно оцінити стан активів і фінансові результати діяльності підприємства. Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати в складі інших операційних витрат.
Сума нарахованого резерву сумнівних боргів відноситься на витрати поточного періоду і відображається в обліку: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 38 «Резерв сумнівних боргів». До рахунку 38 доцільно відкрити аналітичні рахунки другого порядку у розрізі статей заборгованості, за якими створюються резерви. Це викликано необхідністю розкривати інформацію про залишок резерву сумнівних боргів щодо кожної поточної дебіторської заборгованості, його створення та використання у примітках до фінансової звітності.
Списання боргів, визнаних безнадійними в поточному звітному періоді, здійснюється за рахунок раніше нарахованого резерву і відображається в обліку: Дт 38 (відповідні аналітичні рахунки) Кт 34, 36, 37 (відповідні субрахунки). Одночасно сума списаної дебіторської заборгованості відображається в позабалансовому обліку на рахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість», де обліковується протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового стану боржника. Сума погашення раніше списаної з балансу безнадійної дебіторської заборгованості відображається відновлюванням активів (грошових коштів) та визнанням інших операційних доходів: Дт 36,37 Кт 716; Дт 311 Кт 36,37; Кт 071.
Слід зазначити, що створення резерву сумнівних боргів не відображається в податковому обліку (не впливає на валові витрати підприємства). На даний час до валових витрат включаються суми безнадійної заборгованості в частині, яка не була віднесена до валових витрат, у випадку, коли відповідні заходи по стягненню таких боргів не призвели до позитивного результату [2].
На нашу думку, не рекомендовано застосовувати підхід, коли при наявності нарахованого резерву сумнівних боргів на практиці списувалася безнадійна дебіторська заборгованість в звітному році не за рахунок резерву, а шляхом списання на поточні витрати за датою їх виникнення.
Висновки. Таким чином, постійний контроль за станом дебіторської заборгованості та застосування відповідних заходів щодо стягнення боргів з боку керівництва і бухгалтерії підприємства дозволяють оптимізувати неплатежі дебіторів.
Список використаної літератури:
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: наказ М-ва фінансів України від 8 жовтня 1999 р. N 237. [Електронний ресурс] – Джерело доступу: http:www//zakon.rada.gov.ua
2. http://www.economy-confer.com.ua/full_article/681/
3. http://www.dtkt.com.ua/show/3cid01922.html
е-mail: n.i.norinchak@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter