Аналіз наслідків впливу світової фінансової кризи на динаміку і струтуру ВВП за категоріями кінцевого використання і доходу показав, що реалізована модель соціально-економічного розвитку в Україні у 1991-2010 рр. з точки зору розширеного відтворення і макроекономічних пропорцій неефективна. Впродовж двадцятирічного економічного циклу загальний тренд її розвитку характеризувався скороченням національної економіки, переспоживанням за рахунок як поточного виробництва, так й створеного раніше національного багатства і кредитів, перевищенням імпорту над експортом, деградацією виробничого і науково-технологічного потенціалу. Кумулятивну динаміку складових ВВП у табл. 1 розраховано на даних у порівнянних цінах попереднього року. У 2009 р. ВВП становив 63,1%, валове нагромадження, зокрема, основного капіталу, відповідно, 18,8 і 23,4% 1990 р.
Становище на ринку інвестицій як складової кінцевого попиту визначено у системі національних рахунків (СНР) двома показниками: валовим (чистим) заощадженням і нагромадженням залежно від того, включено в показник чи виключено із нього амортизацію. Заощадження є балансуючим показником у рахунку використання валового наявного доходу в СНР, що близький за величиною до ВВП, але відрізняється від нього на сальдо первинних доходів, поточних трансфертів за операціями економіки зі зовнішнім світом [3].
У порівняльному аналізі використано частку валового заощадження і нагромадження, зокрема, його складових - основного капіталу і приріст запасів, що відповідає зміні матеріальних оборотних коштів. Купівельну спроможність інвестиційної гривні визначено як показник VNOK, що поділено на його дефлятор. Чисте кредитування відноситься до внутрішньої економіки, чисте запозичення – до зовнішнього світу (табл. 2).
Становище на ринку інвестиційних товарів характеризується такими тенденціями. Частка валового заощадження у ВВП спадала з 35,9% у 1990 р. до 24,6 у 2007 р. і 20,6% у 2008 р.; частка валового нагромадження також спадала з 27,4% у 1990 р. до 19,8% у 2000 р., надалі підвищувалася і у 2007-2008 рр. становила 28,2 – 27,9% ВВП. Аналогічна тенденція спостерігалася і для частки валового нагромадження основного капіталу. Якщо у 1995-2000 рр. зменшувалася частка запасів внаслідок дефіциту багатьох товарів, то у передкризовий період вона підвищилася, що означало існування певних труднощів у реалізації продукції у 2008 р. У 2000-2005 рр. мала місце тенденція нетривалого перевищення заощаджень порівняно з нагромадженням, тобто недовикористання фінансового потенціалу для інвестування коштів у структурну перебудову і модернізацію технологічної бази виробництва. Починаючи з 2006 р. для валового нагромадження інтенсивно залучалися кредити. Інвестиційний ринок, як і споживчий ставав незбалансованим. Реальний попит зростав вищими темпами, ніж виробництво інвестиційних товарів, розрив частково покривався імпортом, але основним інструментом збалансування залишалося зростання цін. Дефлятор валового нагромадження залишався вищим за такий для ВВП. Купівельна спроможність інвестиційної гривні для нагромадження основного капіталу знизилася до 15-12 коп. у 2007-2008 рр. порівняно з 1995 р.
У цей період тривала диференціація інвестицій, їх концентрація у добувній промисловості, торгівлі, банківській сфері, у домашніх господарствах з високими доходами при низькому їх прирості в обробній промисловості, сільському господарстві, бюджетних галузях соціальної сфери. Спостерігалися різноспрямовані потоки фінансових і кредитних ресурсів: в одних галузях і секторах їх вивозили за кордон, в інших – їх ввозили, нарощуючи свою заборгованість. У 2000-2005 рр. мало місце кредитування економікою України зовнішнього світу (4,9-2,0% ВВП), що обумовлено розрахунками за борги попереднього періоду, але вже у 2006-2008 рр. інтенсивно залучалися інвестиції і кредити, що деформували структуру економіки. Спрямування інвестицій в Україну та їх наслідки за видами економічної діяльності наведено у табл. 3.
Розподіл інвестицій за видами економічної діяльності не співпадав за останні роки з фінансовими результатами їх діяльності, зокрема, такі протиріччя посилилися у 2008-2009 рр. Вищі доходи і переваги мали менш капіталоємні галузі промисловості, торгівля, послуги, але кризові явища тут проявлялися гостріше. Відповідно, існувала необхідність перерозподілу фінансових ресурсів за видами економічної діяльності через бюджет і банківську систему для їх підтримки і забезпечення певної стабільності. Політика інноваційно-орієнтованого розвитку повинна базуватися на державних заходах мобілізації коштів, зокрема, від експорту продукції для здійснення пріоритетних програм по створенню і оновленню науково-технологічного рівня виробництва, забезпечуючи на цій основі структурні зрушення, зростання продуктивності праці. Механізм такого перерозподілу в Україні поки що не відпрацьовано [5].
Особливістю валютно-курсової політики є те, що ринковий курс дол. США в Україні у 2000–2010 рр. залишався вищим, ніж за паритетом купівельної спроможності (ПКС), що є нижчим при обміні товарів на зовнішніх ринках за світовими цінами. У високорозвинених країнах ринковий курс дол. США до національної валюти також відхилявся від ПКС, але такі відхилення залишалися відносно невеликими: у Німеччині, Франції, Великій Британії, Японії вони становили у 2008 р. 0,8–0,9 раза; для нових країн-членів ЄС: Польщі, Угорщини, Чеської Республіки, Словаччини – 1,27–1,25 раза, Румунії – 1,38, для Росії – 1,34 раза [6].
Ринковий курс дол. США і за ПКС в Україні становив у 2005 р., відповідно, 5,1 і 1,7 грн (тобто був вищим за ПКС у 3,1 раза), у 2007 р. – 5,1 і 2,2 грн (у 2,3 раза) і у 2008 р. - 5,3 і 2,8 грн (у 1,9 раза). Співвідношення між ринковим курсом дол. США і за ПКС в Україні зменшувалося, але залишатиметься набагато вищим, ніж у високорозвинених країнах і у нових країнах-членах ЄС. Розрив між ринковим курсом і за ПКС дол. США в Україні вказує на величину перерозподілу доходу на користь експортерів продукції і втрату його суб’єктами внутрішнього ринку (бізнесом, державою, домашніми господарствами). Завищена вартість іноземної валюти в Україні, з одного боку, стає способом ізоляції національних виробників від зарубіжних технологій, їх технологічного відставання внаслідок подорожчання імпорту; з другого – сприяє відсутності матеріалізованих в оплаті праці товарів і послуг на внутрішньому ринку. Економіка України у короткостроковому періоді залишатиметься не збалансованою; активність бізнесу зосереджуватиметься й надалі у видах діяльності з переважно низькою валовою доданою вартістю і у сферах перерозподілу доходу.
Існують значні ризики до посилення залежності економіки України від зовнішнього світу внаслідок як неефективної валютно-курсової політики, що спрямована на згортання національного виробництва і зменшення державного впливу у проведенні внутрішньої політики на своїй території, так й внаслідок низької продуктивності праці в Україні, зокрема, за паритетом купівельної спроможності, дефіциту висококваліфікованої робочої сили для розвитку національного виробництва для задоволення потреб внутрішнього ринку, боргових зобов’язань та інфляційних очікувань [7].
Ринок товарів інвестиційного призначення у короткостроковому періоді розвиватиметься настабільно внаслідок неможливості змінити структуру експортних та імпортних поставок, суттєво модернізувати економіку при відсутності стратегії модернізації, існування різноспрямованих тенденцій у зростанні продуктивності та оплати праці, зміни ринкового курсу провідних іноземних валют, очікувань до зростання цін.
Список використаної літератури
1. Національні рахунки України за 2005 рік. К.: Держкомстат України, 2007. – С. 21.
2. Національні рахунки України за 2008 рік. К.: Держкомстат України, 2010. – С. 21.
3. Плышевский Б. Экономика России между двумя кризисами (1998-2008 гг.) // Экономист. – 2010. - № 4. – С. 47-65.
4. Статистичний щорічник України за 2009 рік. – К.: Держкомстат України, ДП «Інформаційно-аналітичне агенство», 2010. - С. 59, 62-63, 206-209.
5. Кушлин В. Факторы экономического кризиса и базис его преодоления // Экономист. – 2009. - № 3. – С. 3-11.
6. Расков Н. Долговременные тенденции развития экономик // Экономист. – 2010. - № 5. – С. 27-39.
7. Соколик М.П. Тенденції у продуктивності та оплаті праці в Україні, високорозвинених країнах і нових країнах-членах ЄС. - Вісник Тернопільського національного університету. – 2010. - № 5.
e-mail: sokolyk@rambler.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter