В сучасному глобалізованому світі, світова економіка поступово перетворюється на складний і комплексний геоекономічний простір, що являє собою не лише сукупність торговельних і коопераційних зв’язків між країнами, а все більш нагадує єдиний економічний механізм, одним з основних елементів якого є так звані кластери – окремі регіони, що є політично інтегральною частиною певних держав, але економічно вже давно перетворилися на елементи глобальної світової економіки. Подібні регіони, або кластери, являють собою локомотиви економічного зростання, не лише в межах своєї країни, але й глобальної економіки. Найбільш відомим з таких кластерів є Силіконова Долина в Сполучених Штатах Америки, але таких територій, обмежених за розмірами, але не обмежуючих себе за рівнем економічного та технологічного розвитку стає все більше, особливо в Європі та Південно-Східній Азії.
Дослідженню ролі регіонів в сучасній економічній світовій системі присвячені дослідження багатьох сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених, серед яких В. Барнз, І. Валлерстайн, П. Герст, І. Гладій, Б. Данилишин, Дж. Даннінг, М. Жук, А. Мокій, В.Нордгауз, К. Омае, А. Ругман, Дж. Сакс, Т. Сисоєва, В. Третяк, А. Філіпенко Т. Фрідмен, Ю. Ширяєв, та інші.
Спираючись на теоретичні наробки цих авторів, а також бажаючи оцінити, які з українських регіонів мають реальний шанс перетворитися на подібні кластери, острівки і локомотиви економічного зростання, фінансової міцності і технологічних інновацій, ми спробували провести рейтингування українських регіонів за ступенем їхньої інтегрованості до світової економічної системи.
В силу структурних особливостей економіки, регіони України в різному ступіні можуть використовувати можливості інтеграції національної економіки в світове господарство. В зв’язку з цим можна говорити про різний рівень економічної відкритості регіонів до міжнародного співробітництва.
Так, лідери за обсягами внутрішнього регіонального продукту – м. Київ, Дніпропетровська і Донецька області, водночас мають найбільший зовнішньоекономічний оборот серед українських регіонів. Так, столиця України реалізовує 31,7% зовнішньоторговельного обороту держави, два східних промислових регіони – 12% (Донецька область) і 9,6% (Дніпропетровська) [1; c. 50-60; 2, c.220-230]. Разом на ці регіони припадає понад 50% зовнішньоторговельного обігу країни [3; c.15-20]. Активним використанням свого економічного потенціалу задля прискорення інтеграції в світове господарство характеризуються також Запорізька, Київська, Одеська області. В усіх названих регіонах рівень відкритості економіки (співвідношення зовнішньоторговельного обороту і валового регіонального продукту) перевищує 70%, і є високим, навіть за світовими стандартами [4, p.259].
Для визначення рейтингу українських регіонів за глибиною інтеграції до світового господарства, проведемо відбір показників, які характеризують глибину залучення регіону до світовогосподарської системи. Оскільки інтегральні рівні інтеграції регіонів до світової економіки не повинні залежати від чисельності населення та розмірів території регіонів [5, c.18], до таких показників можна прийняти відношення експорту та валового регіонального продукту, відношення імпорту та ВРП, відношення зовнішньоторговельного обороту та ВРП (економічна відкритість регіону), співвідношення обсягу прямих іноземних інвестицій і валового регіонального продукту (ефективність інвестицій), а також рівень експорту, імпорту та прямих іноземних інвестицій на душу населення регіону [6, c.50-51; 7, c.65; 8, c.75-76; 9, c.58-62]. Проводимо кластеризацію регіонів за кожним показником в автоматичному режимі у ПП Statistica у блоці Cluster Analysis (Multivariate Exploratory Techniques Menu) [10, c. 283]. З врахуванням значень кожного кластеру формуємо таблицю розподілу регіонів за кожним показником (див. таблицю 2).
Аналізуючи рейтинги регіонів за окремими показниками зовнішньоекономічної інтеграції, можна відзначити. По-перше, найбільший експортний потенціал, як по відношенню до обсягів регіонального виробництва, так і на душу населення, мають промислово розвинені регіони Сходу України – Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, Луганська області. Експортною базою цих регіонів є потужний металургійний та хімічний комплекси, які характеризуються вираженою експортною спрямованістю виробництва. За обсягами експорту на душу населення, до цієї групи також входить місто Київ, спираючись на потужну фінансову, наукову та промислову інфраструктуру.
Водночас, ці ж регіони є найбільшими імпортерами, завдяки відносно високому рівню доходів населення, у порівнянні з іншими областями України, а також величезною залежністю вітчизняної промисловості від імпортних машин та обладнання, про яку свідчить аналіз, проведений в другому розділі роботи.
Загалом, до переліку регіонів з високим рівнем відкритості економіки (понад 70%) відносяться: столичний регіон (м. Київ, з рівнем відкритості 147,9%), східні промислові регіони – Дніпропетровська (80,0%), Донецька (91.0%), Запорізька (87,7%), ряд прикордонних та приморських регіонів – Закарпатська (128,9%), Миколаївська (97,5%), Одеська (88,3%) області.
Найнижчим рівнем зовнішньоекономічної активності і відкритості економіки характеризуються слабко індустріалізовані регіони Центру, Заходу (в першу чергу ті, що не межують з країнами Європейського Союзу) та Півдня (Херсонська область, Автономна Республіка Крим) України. В цих регіонах рівень відкритості економіки не перевищує 40%.
До найбільш інвестиційно привабливих регіонів, як за обсягом прямих іноземних інвестицій на душу населення, так і за рівнем ефективності використання іноземного інвестування, можна віднести в першу чергу, м. Київ, що, з величезним відривом, обіймає перше місце серед українських регіонів за цими показниками, спираючись на потужну фінансову, наукову і промислову базу. Своєрідним магнітом для іноземних інвестицій слугують також промислові центри країни – Дніпропетровська, Запорізька, Харківська області, а також ряд прикордонних областей – Волинська, Закарпатська, які ефективно використовують географічну наближеність до країн Європейського Союзу, розвиваючи міжрегіональні коопераційні зв’язки з польськими, угорськими, словацькими, румунськими регіонами.
Використовуючи ПП Statistica, розрахуємо інтегральний рейтинг регіонів України за глибиною інтеграції до світового господарства та розподілимо регіони за шістьма рівнями глибини інтеграції до світового господарства:
1 – червона зона – найвищий рівень;
2 –помаранчева зона – високий рівень;
3 – жовта зона – середній рівень;
4 – зелена зона – помірний (задовільний) рівень;
5 – синя зона – низький рівень;
6 – сіра зона – найнижчий рівень.
Отже, локомотивом інтеграції української економіки до світового господарства є три основні групи регіонів:
1) столичний регіон, м. Київ. Використовуючи статус адміністративного, політичного, фінансового центра країни, а також розвинену інфраструктуру, Київ, є безперечним лідером серед українських регіонів за ступенем інтегрованості до світогосподарських зв’язків
2) східні промислові регіони. На інтенсивність їхніх зовнішньоекономічних зв’язків набагато більший вплив здійснює експортно-промисловий потенціал регіону, місткість ринку, інвестиційний клімат. Це в першу чергу промислово розвинені східні області України – Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Харківська.
3) прикордонні регіони. Вигідне економіко-географічне розташування надає цим суб’єктам додаткові конкурентні переваги у зовнішньоторговельному обороті з зарубіжжям. До таких регіонів можна віднести Закарпатську, Волинську, Львівську, Івано-Франківську та Одеську області.
В той же час, центральні, північні та цілий ряд західних областей характеризуються вкрай низьким рівнем залученості до зовнішньоекономічних операцій. Це пояснюється відсутністю в цих регіонах потужної промисловості, корисних копалин, фінансових ресурсів, їхньою віддаленістю від кордонів та основних транспортних артерій.
Всі ці фактори визначають різну швидкість інтеграції українських регіонів до світового господарства. Можна говорити про формування в Україні декількох регіональних центрів, які, акумулюючи фінансові, економічні, промислові ресурси, формують міцні містки, за якими в майбутньому буде відбуватися інтеграція української економіки до європейської та світової економічної системи.
Список використаної літератури:
1. Статистичний збірник „Регіони України 2009”. Ч.1. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 824 с.
2. Статистичний збірник „Регіони України 2009”. Ч.1. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 824 с.
3. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Державний комітет статистики України. − К.: Консультант. − 2010. − 571 С.
4. Статистичний щорічник України за 2009 рік / Державний комітет статистики України. − К.: Консультант. − 2010. − 571 С.
5. Статистичний збірник „Зовнішня торгівля України товарами та послугами у 2009 році”. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 180 с
6. WTO Trade Profiles 2009. – New York: World Trade Organization, 2010. – 454 p.
7. Адамов Б.И., Королев В.Ю. Информационно-экономические аспекты программно-целевого управления развитием региона / НАН Украины. Ин-т экономики пром-ти. – Донецк, 1998. – 18 с.
8. Аскаров Н.И., Исахов Б.А., Кудратов И.Э., Методические вопросы оценки уровня развития экспортного потенциала регионов // Вопросы статистики. − 2001. − № 2. − С. 48−59
9. Блудова С.Н. К вопросу о методике оценки региональной внешнеэкономической деятельности // Вопросы статистики. − 2002. − № 11. − С. 65−66
10. Єрiна А.М., Вацаєв С.С. Статистичні аспекти визначення рейтингів // Статистика України. – 2000. - №4.- С. 74-79
11. Україна у цифрах у 2009 р.: Коротк. стат. довід. / Держкомстат України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за вип. В.А. Головко. – К.: Вид-во „Консультант”, 2010. – 258 с.
12. Боровиков В.П., Боровиков И.П. Statistica. Статистический анализ и обработка данных в среде Windows. – М.: Филинъ, 1997. – 608 с.
e-mail: vladsav@yandex.ru |
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter