Тема виступу є актуальною, оскільки зумовлена зростанням поширеності алергічного риніту серед населення великих міст, що пов’язано зі змінами екологічних умов міського середовища та підвищенням впливу інгаляційних алергенів рослинного походження. Одним із ключових природних джерел алергенного навантаження у міських умовах є деревні насадження, які з одного боку, виконують важливі екологічні функції — покращують якість повітря, регулюють мікроклімат і формують комфортне міське середовище, а з іншого — можуть бути значним джерелом пилкових алергенів.
Солом’янський район міста Києва характеризується високою щільністю забудови, значним транспортним навантаженням та нерівномірним розподілом зелених зон, що створює специфічні умови для формування підвищеної концентрації алергенів.
Особливого значення набуває сезонність пилкування дерев, яка у весняно-літній, та частково осінній період призводить до одночасного надходження в повітря значної кількості інгаляційних алергенів. Це, у поєднанні з впливом міських забруднювачів повітря, може посилювати сенсибілізацію населення та підвищувати частоту клінічних проявів алергічного риніту.
У сучасних молекулярно-алергологічних дослідженнях, зокрема робота Asam C. та співавторів, показано, що пилок дерев є одним із головних джерел сезонних алергенів у міському середовищі. Автори підкреслюють, що саме білкові компоненти пилку дерев (зокрема Betv1 та інші паналергени) відіграють ключову роль у розвитку сенсибілізації та виникненні алергічного риніту. [ 6, с. 1201-1211]
Додаткову актуальність дослідження підтверджують результати аеропалінологічного моніторингу в Україні, зокрема робота Воробець Н.М. та Калинович Н.О. , у якій обґрунтовано необхідність системного спостереження за пилком алергенних рослин у міських екосистемах. Автори підкреслюють важливість створення регіональних пилкових календарів та моніторингових систем, що є особливо актуальним для оцінки аероалергенного навантаження в умовах урбанізованих територій, зокрема міста. [1,с.12-18]
Клінічні дослідження інших українських учених також підтверджують актуальність проблеми. Зокрема, у роботі Zubchenko S., Chopyak V., Yuriev S., Gubska O., Maruniak S. встановлено, що сезонний алергічний риніт в українців тісно пов’язаний із сенсибілізацією до пилку весняних дерев, насамперед берези, ясена та інших видів. [7, с.35-41]
Згідно з працею В. П Кучерявого, міські зелені насадження є складовою комплексної зеленої зони населеного пункту та виконують широкий спектр екологічних функцій, спрямованих на підтримання екологічної рівноваги урбанізованих територій [2, с. 243-280]. Автор підкреслює, що деревна рослинність відіграє важливу роль у поліпшенні санітарно-гігієнічного стану міського середовища, регуляції мікроклімату, зменшенні рівня запиленості та підвищенні комфортності проживання населення.[2,с. 290-350] У контексті дослідження алергологічного інгаляційного потенціалу деревних насаджень Солом’янського району міста Києва зазначені положення набувають особливої актуальності, оскільки ефективність озеленення визначається не лише екологічними характеристиками рослин, але й рівнем їхньої потенційної алергогенної активності
Таким чином, дослідження алергологічного інгаляційного потенціалу деревних насаджень Солом’янського району міста Києва є актуальним як з екологічної, так і з медичної точки зору, оскільки дозволяє оцінити вплив видового складу дерев на формування інгаляційного навантаження та поширення алергічного риніту серед населення.
Мета дослідження є проведення оцінки алергогенного потенціалу деревних насаджень Солом’янського району міста Києва на основі аналізу таксономічного складу, просторового розподілу та пилкової активності деревних видів і встановити їхній зв’язок із поширеністю алергічного риніту серед населення.
Основна частина. Міські зелені насадження є ключовим елементом екологічної інфраструктури міських територій, забезпечуючи широкий спектр екосистемних послуг, таких як очищення повітря, регуляція мікроклімату, зниження рівня шуму та підвищення якості життя населення. Водночас сучасні дослідження підкреслюють, що міські дерева можуть виступати також джерелом екологічних «дисфункцій», зокрема алергенного пилку, який впливає на здоров’я людини .
Як зазначають .Carinanos P.,Casares-Porcel,M. оцінка алергенності міських зелених зон є важливою складовою сучасного міського планування, оскільки дозволяє враховувати потенційний вплив пилкових алергенів на здоров’я населення. Також, в роботі зазначено, що неправильний підбір деревних видів у структурі міського озеленення може призводити до підвищення концентрації аероалергенів у приземному шарі атмосфери. [5, с. 123, 134-144].
Додатково, значення міських зелених насаджень як багатофункціональних екосистем підкреслюється у роботі Садегіана М.М. та Варданяна П., де автори зазначають, що міські парки виконують комплекс екологічних, соціальних та оздоровчих функцій, включаючи покращення якості повітря, зниження рівня забруднення та формування сприятливих умов для рекреації населення. Зокрема, підкреслюється, що міські зелені зони виступають важливими регуляторами мікроклімату та сприяють зниженню стресового навантаження на мешканців урбанізованих територій. Водночас автори наголошують, що ефективність функціонування міських парків безпосередньо залежить від їхньої просторової організації та видової структури насаджень, що є ключовим аспектом при плануванні сталого міського середовища. [3, с. 231-237]
Алергологічний потенціал деревних рослин міських насаджень визначається їх біологічними особливостями, типом запилення, інтенсивністю пилкоутворення та здатністю пилку до аерогенного перенесення в межах урбанізованого середовища. На основі цих критеріїв деревні види умовно поділимо на три групи: з високим, середнім та низьким рівнем алергенної активності.
До видів з високим алергологічним потенціалом належать переважно анемофільні рослини, які характеризуються інтенсивним утворенням легкого пилку та його здатністю до тривалого перебування в атмосферному повітрі. До цієї групи відносять березу білу (Betula alba), березу темну (Betula obscura), клен гостролистий (Acer platanoides), клен гостролистий Друмонд (Acer platanoides ‘Drummondii’), дуб звичайний (Quercus robur), ясен звичайний (Fraxinus excelsior), тополю білу (Populus alba) та вербу плакучу (Salix babylonica). Ці види формують значний внесок у загальний пилковий фон міських територій, а їх пилок є одним із основних тригерів сезонних алергічних реакцій у населення помірного кліматичного поясу.
До групи із середнім алергологічним потенціалом відносять види, які переважно є ентомофільними або характеризуються помірною пилковою активністю. До них належать липа дрібнолиста (Tilia cordata), липа широколиста (Tilia platyphyllos), сосна звичайна (Pinus sylvestris), гіркокаштан кінський (Aesculus hippocastanum), черемха звичайна (Padus avium), робінія звичайна (Robinia pseudoacacia), волоський горіх (Juglans regia) та сумах пухнастий (Rhus typhina). У природних умовах ці види не є основними джерелами аероалергенів, однак у міському середовищі їхній вплив може зростати внаслідок високої щільності насаджень та впливу антропогенних факторів.
До видів з низьким алергологічним потенціалом належать переважно ентомофільні декоративні та плодові рослини, пилок яких характеризується значною масою та низькою здатністю до повітряного перенесення. До цієї групи відносять ялину блакитну (Picea pungens), яблуню домашню (Malus domestica), сливу домашню (Prunus domestica), грушу домашню (Pyrus domestica), катальпу бігнонієвидну (Catalpa bignonioides) та вишню звичайну (Cerasus austera). Такі види вважаються відносно безпечними з точки зору інгаляційної алергологічної дії та можуть бути рекомендовані для використання в озелененні міських територій із підвищеним ризиком алергічних захворювань.
У контексті дослідження алергологічного інгаляційного потенціалу деревних насаджень Солом’янського району міста Києва встановлено, що навіть відносно невеликі зелені території, зокрема парк імені Сергія Параджанова, Парк Захисників України, парк «Нескорених» та парк імені Миколи Зерова, виконують важливу роль локальних екологічних осередків. Завдяки наявності на свої території анемофільних деревних рослин, таких як береза, клен, ясен і тополя , вони формують локальні осередки підвищеної концентрації пилку, що потенційно підсилює ризик виникнення та загострення сезонного алергічного риніту у населення району. Також, великі паркові масиви, зокрема парк «Відрадний», парк «Супутник», Політехнічний парк та Солом’янський ландшафтний парк, виступають ключовими елементами зеленої інфраструктури району, формуючи основний просторовий каркас деревних насаджень. Завдяки значній площі та різноманітному видовому складу вони визначають загальний рівень пилкового навантаження в атмосферному повітрі та створюють умови для сезонних піків концентрації аероалергенів у період масового цвітіння високоалергенних видів.
Як зазначають Паолетті, Е. та співавтори, міські парки чинять суттєвий вплив на якість атмосферного повітря, причому цей вплив змінюється в часі залежно від сезонності та стану рослинного покриву. Зокрема, зелені насадження здатні як покращувати повітряне середовище шляхом затримання пилових частинок і зниження концентрації забруднювачів, так і формувати додаткові біоаерозольні компоненти, включно з пилком деревних рослин. [4, с. 10-16].Отримані авторами результати підтверджують, що роль міських парків є багатофакторною та повинна враховуватися не лише з точки зору екологічної якості повітря, але й потенційного аеробіологічного та алергологічного впливу на населення.
Висновоки. У результаті проведеного аналізу встановлено, що деревні насадження Солом’янського району міста Києва характеризуються неоднорідним алергологічним інгаляційним потенціалом, який визначається видовим складом, біологічними особливостями рослин та просторовою структурою зелених зон. Найбільший внесок у формування аероалергенного фону здійснюють анемофільні види дерев, зокрема береза, клен, ясен, дуб і тополя, пилок яких здатний формувати значні концентрації в атмосферному повітрі у період масового цвітіння. Міські зелені насадження виконують подвійну функцію: з одного боку, покращують якість повітря та мікроклімат, а з іншого — можуть бути джерелом інгаляційних алергенів. Результати дослідження підтверджують необхідність врахування алергологічних характеристик деревних видів при плануванні та реконструкції міських зелених насаджень. Оптимізація видового складу зелених зон Солом’янського району з урахуванням їхнього алергологічного потенціалу є важливим напрямом профілактики сезонних алергічних захворювань та покращення якості життя міського населення.
Список використаних джерел
1. Воробець,Н.М. та Калинович Н.О. 2010, 'Напрямки та перспективи аеропалінологічного моніторингу в Україні', Український медичний часопис, С. 12 – 18,
2. Кучерявий В.П. Озеленення населених місць. – Львів: Світ, 2005. – “с. 112–350”.
3. Садегіан, М.М.; Варданян, З. Переваги міських парків, огляд міських досліджень. Журнал прикладних наук, 2013 , 2 , 231–237.
4. Паолетті, Е.; Барделлі, Т.; Джованніні, Г.; Pecchioli, L. Вплив міського парку на якість повітря з часом. Procedia Environ. Sci. 2011 , 4 , 10–16с.
5.CarinanosP.,Casares-Porcel,M.(2014)Estimating the allergenic potential of urban green spaces: A case-study in Granada, Spain ,Landscape and Urban Planning, 123, 134–144.
6. Asam C., Hofer H., Wolf M., Aglas L., Wallner M. Tree pollen allergens – an update from a molecular perspective // Allergy. – 2015. – Vol. 70(10). – P. 1201–1211.
7. Zubchenko S., Chopyak V., Yuriev S., Gubska O., Maruniak S., Аналіз ефективності алергоімунотерапії у пацієнтів з алергією на пилок весняних дерев, ScienceRise: Medical Science. 2017. № 8(16). С. 35–41.,
_________________________
Науковий керівник: Подорожний Сергій Миколайович, кандидат біологічних наук, доцент, Мелітопольский державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter