«В умовах сучасної соціальної ситуації в Україні, спричиненої повномасштабною війною, відбувається істотне підвищення рівня хронічного стресу, тривожності, емоційного виснаження та невизначеності щодо майбутнього. Такі стани негативно впливають на емоційну регуляцію особистості та можуть виступати тригерами формування дезадаптивних моделей поведінки» [3, с.3980]. Особливо вразливою до таких впливів є підліткова молодь, тому особливого значення набувають психологічні ресурси, що забезпечують успішну адаптацію до життєвих труднощів і сприяють підтриманню психічного здоров’я. «Переосмислене молодими людьми ставлення до власного психічного здоров’я та піклування про нього є надзвичайно важливим питанням, що допоможе молоді під час повномасштабних воєнних дій зберігати стійкість та здатність до адаптації в складних умовах» [4, с.629]. «Воєнні дії призводять до втрат близьких, фізичних та психічних травм, руйнування майна, переміщення населення та інших негативних наслідків. Це все змінює умови життя людей, які повинні адаптуватися до реалій сьогодення. Ці травмуючі події призводять до серйозного психологічного стресу, включаючи посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), тривогу, депресію та порушення соціального та когнітивного розвитку. Психологічний стан та психічне здоров’я під час військових дій в умовах сьогодення є вкрай важливим» [5, с.133].
Мета статті – теоретичний аналіз підходів до розуміння взаємозв’язку емоційної регуляції та психологічної резильєнтності в підлітковому віці.
Психологічна резильєнтність розглядається як здатність ефективно долати несприятливі життєві обставини, зберігати психологічну стійкість, відновлюватися після стресових подій. Важливим механізмом, що забезпечує розвиток і підтримку резильєнтності, є емоційна регуляція – система внутрішніх процесів, спрямованих на усвідомлення, контроль і модифікацію емоційних переживань відповідно до вимог ситуації та особистісних цілей. У дослідженнях наявні дослідження ролі емоційної регуляції у формуванні адаптивної поведінки і психічного благополуччя підлітків. Однак, взаємозв’язок емоційної регуляції і резильєнтності в підлітковому віці потребує подальшого вивчення. Ефективні стратегії емоційної регуляції сприяють підвищенню рівня резильєнтності. А труднощі в саморегуляції емоційних станів можуть детермінувати ризик розвитку дезадаптивних реакцій і психологічної вразливості. Оскільки підлітки стикаються з порушеннями психічного здоров’я, і близько 50% усіх психічних розладів у дорослому віці беруть початок у віковому періоді до 14 років [8], ця проблема стала ще актуальнішою в контексті тривалої воєнної травматизації [1].
Проблема стійкості особистості в умовах кризових ситуацій розглядається у працях С. Д. Максименка, Т. М. Титаренко, О. М. Кокуна, Л. А. Карамушки та ін., де акцентується увага на механізмах адаптації, саморегуляції та збереженні психічної рівноваги в умовах стресу. Проблема резильєнтності висвітлюється у роботах Т. М. Титаренко, О. М. Кокуна, О. О. Шевченко та інших.
Важливою виступає процесуальна модель Дж. Гросса, яка виокремлює п’ять стадій регуляторного процесу: вибір ситуації, її модифікацію, спрямування уваги, когнітивне переоцінювання та модуляцію реакції [8]. Вона дозволяє диференціювати стратегії за їхнім проявом відносно емоційного відгуку. Найбільш адаптивною є стратегія когнітивного переоцінювання [8]. Підлітки, які застосовують адаптивні регуляторні стратегії, демонструють нижчу ситуативну тривожність і вищу соціальну адаптацію [2]. Психологічна резильєнтність визначається як динамічна здатність зберігати і відновлювати адаптивне функціонування в умовах стресу і несприятливих обставин [10]. Резильєнтність є результатом взаємодії між індивідуальними характеристиками та середовищними чинниками, який може цілеспрямовано розвиватися [10].
На основі аналізу досліджень виділено рівні взаємної детермінації емоційної регуляції та резильєнтності в підлітковому віці. Нейробіологічний рівень, згідно якому адаптивна регуляція емоцій активує префронтальні мережі когнітивного контролю та знижує реактивність амигдали – ті самі нейронні системи, що складають субстрат резильєнтності [9]. Підлітки, які систематично практикують когнітивне переоцінювання, демонструють значно вищу активацію латеральної префронтальної кори [9]. Когнітивно-поведінковий рівень, на якому підлітки з високою стійкістю легше справляються зі стресом, оскільки вміють змінювати ставлення до проблеми, ділитися переживаннями з іншими. Менш емоційно стійкі підлітки частіше зациклюються на негативних думках і намагаються приховати емоції [11]. Соціально-психологічний рівень. Міра прив’язаності до батьків визначає рівень розвитку емоційної регуляції та рівень сформованості резильєнтності у системі «батьки-дитина» [2].
Результати аналізу стратегій емоційної регуляції та їх впливу на резильєнтність підлітків подано у таблиці 1 (див.Табл.1).
Таблиця 1
Стратегії емоційної регуляції та їхній вплив на резильєнтність підлітків
Аналіз даних свідчить про наявність суттєвих відмінностей у впливі різних стратегій емоційної регуляції на формування психологічної резильєнтності підлітків. Адаптивність особистості значною мірою визначається здатністю ефективної саморегуляції емоційними станами.
Найбільш позитивний вплив на розвиток резильєнтності має когнітивне переоцінювання, що передбачає свідоме переосмислення ситуації ще до виникнення емоційної реакції. Це дозволяє підлітку змінити суб’єктивне сприйняття події і знизити інтенсивність негативних переживань. В результаті зменшується рівень тривожності, підвищується психологічна гнучкість, здатність конструктивно реагувати на труднощі.
Високий потенціал для розвитку резильєнтності має усвідомленість. Її механізм ґрунтується на здатності спостерігати за власними думками, емоціями та переживаннями без їх оцінювання чи пригнічення. Такий підхід дозволяє підліткам своєчасно усвідомлювати негативні автоматичні думки та запобігати їх перетворенню на стійкі дезадаптивні установки. Важливо, що вплив усвідомленості на резильєнтність опосередковується розвитком позитивної самооцінки, самоприйняття та внутрішнього відчуття контролю над життєвими обставинами. Усвідомленість сприяє зниженню рівня тривожності та зменшенню ризику розвитку депресивних проявів [6]. Завдяки здатності зосереджувати увагу на поточному моменті особистість менше схильна до автоматичних емоційних реакцій на стресові події [6]. Натомість формується позиція неупередженого спостереження за своїми думками та переживаннями, що забезпечує кращий емоційний контроль, зниження психоемоційного напруження та більш конструктивне осмислення проблемної ситуації [6].
Соціальне розділення емоційних переживань характеризується помірним позитивним впливом на резильєнтність. Обговорення емоційно значущих подій із друзями, батьками або іншими референтними особами сприяє отриманню соціальної підтримки, яка є одним із провідних захисних факторів психічного здоров’я підлітків. Завдяки соціальному розділенню формується відчуття приналежності, зменшується емоційна ізоляція та посилюється впевненість у можливості подолання складних життєвих ситуацій.
Румінація та супресія емоцій мають негативний вплив на психологічну резильєнтність. Постійне повторне прокручування негативних переживань або свідоме придушення емоційних реакцій перешкоджають ефективній переробці емоційного досвіду. У підлітковому віці такі стратегії можуть сприяти накопиченню психологічного напруження, посиленню тривожності, виникненню депресивних симптомів та зниженню адаптаційних можливостей особистості. Відсутність конструктивного способу емоційного реагування обмежує здатність підлітків успішно долати стресові ситуації та знижує рівень їхньої психологічної стійкості.
Таким чином, емоційна регуляція та психологічна резильєнтність є взаємопов’язаними психологічними феноменами, які відіграють важливу роль у забезпеченні адаптації підлітків до стресових та кризових життєвих обставин. Особливої актуальності ця проблема набуває в умовах воєнного стану, коли підлітки перебувають під впливом тривалих психотравмувальних чинників. Психологічна резильєнтність характеризує здатність особистості підтримувати або відновлювати ефективне функціонування в умовах несприятливих впливів, тоді як емоційна регуляція виступає одним із ключових механізмів її формування та розвитку.
Перспективним напрямом подальших досліджень є проведення емпіричного вивчення особливостей взаємозв’язку стратегій емоційної регуляції та рівня психологічної резильєнтності підлітків в умовах воєнного часу, а також розроблення та апробація психологічних програм, спрямованих на розвиток адаптивних способів емоційної регуляції як ресурсу підвищення психологічної стійкості молоді.
Список літератури:
1. Басенко О. М. Психосоціальні передумови розвитку життєстійкості у підлітків в умовах воєнного конфлікту. Український психологічний журнал. 2019. № 2. С. 27–48.
2. Кириленко Т. С. Психологія: емоційна сфера особистості : навч. посіб. Київ : Либідь, 2007. 256 с.
3. Панчук Н.П. Емоційні стани особистості як детермінанти розладів харчової поведінки у жінок. «Перспективи та інновації науки». Серія «Педагогіка», Серія «Психологія», Серія «Медицина». № 4(62). Київ, 2026. С. 3979-3991. DOI: https://doi.org/10.52058/2786-4952-2026-4(62)-3979-3991
4. Панчук Н.П. Збереження та підтримка психічного здоров’я особистості в умовах війни. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: збірник за підсумками звітної наукової конференції викладачів, докторантів і аспірантів. [Електронний ресурс]. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2025. Випуск 24. С.627-629. URL: http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/9057
5. Панчук Н.П. Роль психологічної підтримки у збереженні психологічного здоров’я в умовах воєнного стану. Взаємодія органів публічної влади та правоохоронних органів в контексті забезпечення публічної безпеки в умовах воєнного стану: матеріали круглого столу (м. Кам’янське, 20 листопада. 2024 р. Кам’янське: Громадська Організація «Молодіжна Організація Починаючих Лідерів «ГО МОПЛ», 2024. С. 133-137. URI: http://elar.kpnu.edu.ua/xmlui/handle/123456789/8864
6. Титаренко Т. М. Психологічне здоров’я особистості: засоби самодопомоги в умовах тривалої травматизації : монографія. Кропивницький : Імекс-ЛТД, 2018. 160 с.
7. World Health Organization. Mental health of adolescents. 2021. URL: https://www.who.int/news-room/fact-sheets/detail/adolescent-mental-health
8. Gross J. J. The emerging field of emotion regulation: an integrative review. Review of General Psychology. 1998. Vol. 2, № 3. P. 271–299.
9. McRae K., Gross J. J., Weber J. та ін. The development of emotion regulation: an fMRI study of cognitive reappraisal in children, adolescents and young adults. Social Cognitive and Affective Neuroscience. 2012. Vol. 7, № 1. P. 11–22.
10. Rutter M. Resilience as a dynamic concept. Development and Psychopathology. 2012. Vol. 24, № 2. P. 335–344. https://doi.org/10.1017/S0954579412000028
11. Surzykiewicz J., Skalski S. B., Sołbut A. та ін. Resilience and regulation of emotions in adolescents: serial mediation analysis through self-esteem and the perceived social support. International Journal of Environmental Research and Public Health. 2022. Vol. 19, № 13. P. 8007. https://doi.org/10.3390/ijerph19138007
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter