Повномасштабна збройна агресія Російської Федерації проти України кардинально змінила вимоги до озброєння та підготовки особового складу Збройних Сил України (ЗСУ). Бойовий досвід поставив питання переходу на типові зразки сучасної стрілецької зброї, сумісні зі стандартами НАТО. Масові надходження іноземного озброєння ускладнюють логістику, технічне обслуговування та навчальний процес, породжуючи нагальну потребу в уніфікації та стандартизації озброєння на рівні підрозділів.
На міжнародному рівні ця проблема є предметом постійної уваги Ради Безпеки ООН. У доповіді Генерального секретаря ООН зазначається, що легке стрілецьке озброєння (ЛСО) залишається другою за поширеністю причиною втрат серед цивільного населення у збройних конфліктах, а незаконне переміщення і накопичення зброї продовжує підривати мир і безпеку на глобальному рівні [7, с. 2]. У науковому середовищі тривають дискусії щодо критеріїв оцінювання ефективності стрілецької зброї та методологічних підходів до підготовки стрільців, які б відповідали реаліям сучасного бою.
Мета – на основі аналізу наявних наукових джерел і бойового досвіду дослідити тенденції переходу ЗСУ на типові зразки сучасної стрілецької зброї, виявити ключові проблеми та окреслити шляхи їх вирішення з урахуванням вимог стандартизації та підготовки особового складу.
Почнемо зі стану озброєння та проблеми різнотипності. Збройні Сили України у ході бойових дій використовують широкий спектр зразків стрілецької зброї – як радянського спадку (АКМ, АК74, РПК, ПКМ, ДШКМ, НСВ), так і великої кількості закордонних зразків, наданих країнами-партнерами. Різнотипність породжує серйозні логістичні та навчальні труднощі: різні калібри боєприпасів, різні принципи обслуговування, різні прицільні системи. Дробан та Жогальський наголошують, що в умовах переоснащення ЗСУ сучасними зразками озброєння постає питання щодо з'ясування параметрів оцінки ефективності застосування перспективних зразків стрілецької зброї [3, с. 19], а визначення ефективності стрільби згідно з існуючими методиками вимагає проведення великих за обсягом математичних розрахунків і чисельних полігонних випробувань [3, с. 22]. Андрієнко зі співавторами констатують, що сучасна стрілецька зброя поєднує в собі інноваційні матеріали, складні електронні системи та вдосконалені принципи балістики, що вимагає від стрільця глибоких знань і досвіду роботи з цифровими технологіями, а також виявляють проблему формального характеру вогневої підготовки в підрозділах і необхідність підвищення кваліфікації інструкторів [2, с. 195-197].
Наочним прикладом того, наскільки різнотипність зброї ускладнює уніфіковану підготовку, є дослідження Сенаторова та співавторів щодо знищення дронів-камікадзе «Шахед-136» стрілецькою зброєю. Розраховані авторами значення випередження при фланговому русі цілі на дистанції 728 м для АКМ складають 32 фігури БпЛА, тоді як для НСВ – лише 16 фігур [5, с. 43]. Дворазова різниця унеможливлює єдину настанову для всіх типів зброї без чіткого розмежування, що підтверджує необхідність уніфікації як передумови ефективної підготовки.
Говорячи про тенденції переходу на типові зразки стандарту НАТО, то одним із ключових напрямів розвитку озброєння ЗСУ є поступовий перехід на патрон 5,56×45 мм та сумісні з ним зразки зброї. Цей процес обумовлений масовими поставками натовського озброєння від країн-партнерів, логістичними перевагами уніфікованого боєприпасу та тактичними перевагами зброї нового покоління. Андрієнко та співавтори зазначають, що сучасні штурмові гвинтівки, зокрема M4A1, оснащені модульними системами, що дозволяють швидко адаптувати зброю до різних бойових завдань – оптичних прицілів, глушників або підствольних гранатометів, – значно підвищуючи їх універсальність і ефективність [2, с. 196]. Паралельно відбувається переозброєння підрозділів пістолетами стандарту НАТО (9×19 мм). Зайцев І. П. та співавтори встановили, що у сучасних бойових умовах пістолет виконує функцію не лише резервного, а цілком повноцінного засобу ураження в траншеях і закритих приміщеннях [4, с. 54], а використання швидкоз'ємних кобур із магнітними замками скорочує час витягання зброї на 20 % [4, с. 59].
У глобальному вимірі уніфікація типів зброї серед армій-партнерів суттєво спрощує процедури відстеження та контролю. Доповідь ООН фіксує, що за 2016-2020 роки лише 28 % незаконно вилученої зброї вдалося успішно відстежити, що свідчить про недостатній рівень маркування й обліку [7, с. 4]. Рада Безпеки ООН рекомендує державам забезпечити належне маркування та ведення обліку зброї й боєприпасів відповідно до вимог Міжнародного інструменту відстеження [7, с. 15]. Стандартизовані зразки легше маркувати та ідентифікувати, що знижує ризик їх потрапляння у незаконний обіг після завершення конфлікту.
Перейдемо до системи підготовки стрільців в умовах переозброєння. Перехід на нові типи зброї невіддільний від перебудови системи вогневої підготовки. Андрієнко, Зіркевич та Баранов обґрунтовують необхідність впровадження інноваційних технологій, зокрема лазерних інтерактивних тирів, автотренажерів та комп'ютерних симуляторів, що дозволяють відпрацьовувати прицілювання й реакцію без ризику для здоров'я і водночас адаптують курсанта до умов, максимально наближених до бойових [1, с. 18]. Особливо це актуально для дій у місцях обмеженого руху стрільця – в патрульному автомобілі, тісному приміщенні чи на сходовому марші [1, с. 17]. Автори також наголошують на психологічному аспекті: стрілець-початківець, вперше стикаючись із новим типом зброї, демонструє підвищену тривожність, синдром «тремтячих рук» і частково ігнорує отримані рекомендації [2, с. 197]. Подолання цього психологічного бар'єру є передумовою ефективного освоєння будь-якого нового зразка.
Принципово новий підхід до оцінювання підготовки пропонують Біггс зі співавторами, доводячи, що традиційні бально-очкові системи, які існують понад 100 років, розроблялися для забезпечення спортивної доброчесності, а не для оцінки летальності [6, с. 70]. Запропонована авторами модель бойового моделювання малокаліберної зброї на основі методу Монте-Карло та ланцюга Маркова конвертує показники швидкості й точності стрільби у ймовірність перемоги в бойовому зіткненні [6, с. 72]. На практиці це означає перехід від оцінки «набрав 15 очок більше» до оцінки «виграє 70 % бойових зіткнень із заданим противником» [6, с. 69]. Особливо показово, що два підрозділи з однаковим середнім рейтингом за очковою системою (50-й перцентиль) показали дворазову різницю у симуляції бойового зіткнення – 67 % перемог проти 33 % – через перевагу в часі першого пострілу, точності та міжпострільному інтервалі, а не в швидкості перезарядки, яка виявилась тактично менш значущою [6, с. 78-79]. Застосування такого підходу дозволяє об'єктивно обґрунтувати вибір типового зразка для конкретних оперативних завдань.
Загалом можемо зазначити наступне. По-перше, різнотипність стрілецького озброєння в ЗСУ є серйозним операційним викликом, що ускладнює логістику, технічне обслуговування та вогневу підготовку. Уніфікація навколо типових зразків стандарту НАТО є об'єктивною необхідністю, продиктованою тактичними вимогами та перспективою інтеграції до Альянсу. По-друге, ефективне освоєння нових типів зброї потребує комплексного підходу, що поєднує технічну, тактичну та психологічну складові підготовки. Широке впровадження тренажерних систем є необхідною умовою скорочення часу переходу на нові зразки. По-третє, традиційні очкові системи оцінювання не відображають реальну бойову ефективність. Перехід до методів бойового моделювання дозволяє об'єктивно порівнювати різні типи зброї та підрозділи у термінах ймовірності перемоги. По-четверте, уніфікація озброєння слугує не лише тактичним, а й інструментом контролю над поширенням зброї: стандартизовані зразки легше маркувати, обліковувати та відстежувати, що відповідає рекомендаціям ООН. По-п’яте, тенденція переходу на типові зразки сучасної стрілецької зброї є незворотною. Успішна реалізація цього переходу потребує системного підходу, що включає не лише фізичне переозброєння, але й корінну перебудову системи підготовки стрільців і методологічних підходів до оцінювання їхньої ефективності.
Список літератури
1. Андрієнко А. М., Зіркевич В. М., Баранов Ю. М. Сучасні підходи до застосування стрілецької зброї для підвищення ефективності тренувань з вогневої підготовки. Збірник наукових праць Національної академії Національної гвардії України. 2025. Вип. 1 (45). С. 17-22.
2. Андрієнко А. М., Оліярник Б. О., Чорний М. В. Особливості підготовки стрільця до використання новітніх зразків стрілецької зброї. Військово-технічний збірник. 2025. Т. 33, № 2. С. 194-202. DOI: https://doi.org/10.33577/2312-4458.33.2025.194-202.
3. Дробан О. М., Жогальський Е. Ф. Підходи до оцінки ефективності стрільби зі стрілецької зброї. Військово-технічний збірник. 2018. № 19. С. 19-22.
4. Зайцев І. П., Єманов В. В., Заболотний О. А. Формати і умови використання короткоствольної зброї військовослужбовцями ЗСУ під час ведення бою. Збірник наукових праць Національної академії Національної гвардії України. 2025. Вип. 1 (45). С. 53-59.
5. Сенаторов В. М., Гурнович А. В., Мельник Б. О., Кучинський А. В. Застосування стрілецької зброї для знищення дрона-камікадзе «Шахед-136». Наука і оборона. 2023. № 4. С. 41-47. DOI: https://doi.org/10.33099/2618-1614-2023-23-4-41-47.
6. Biggs A., Huffman G., Hamilton J., Javes K., Brookfield J., Viggiani A., Costa J., Markwald R. R. Small arms combat modeling: a superior way to evaluate marksmanship data. Journal of Defense Analytics and Logistics. 2023. Vol. 7, No. 1. P. 69-87. DOI: https://doi.org/10.1108/JDAL-11-2022-0012.
7. Small arms and light weapons: report of the Secretary-General. United Nations Security Council. 2023. S/2023/823. 22 p. URL: https://undocs.org/S/2023/823 (дата звернення: 16.03.2026).
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter