Клінічні лабораторії відіграють значну роль у системі охорони здоров’я, адже постановка клінічного діагнозу, спостереження за динамікою розвитку хвороби, контроль за ефективністю та безпекою лікування неможливо без якісних результатів лабораторних досліджень. Запорукою якісної, результативної та ефективної роботи лікарів є достовірна діагностика захворювання. Об’єктивні медичні дані, надані клінічними лабораторіями, підтверджують приблизно 60–70% клінічних рішень [1]. Лабораторні дослідження можуть проводитись в стаціонарних і амбулаторних установах, в закладах охорони здоров'я різного профілю і потужності, в умовах екстреної медичної допомоги, при скринінгових оглядах, при диспансерному нагляді, при наукових дослідженнях. Але результати клінічних лабораторних досліджень повинні задовольняти медичним вимогам аналітичної надійності, клінічної інформативності і своєчасності виконання незалежно від умов і форми організації лабораторного забезпечення [2]. Доступне й своєчасне обстеження в лабораторіях дає можливість попередити багато захворювань та значно поліпшити якість життя пацієнта.
Лабораторна діагностика є одним із пріоритетних напрямів медицини і стрімко розвивається, про що свідчить безліч наукових публікацій стосовно впровадження або удосконалення різних методів лабораторної діагностики. Так, наприклад, нещодавно винайдені біомаркери для діагностики та прогнозу інфаркту міокарда та серцевої недостатності, бактеріальний контроль при антибіотикотерапії сепсису, маркери черепно-мозкової травми, діагностика COVID-19 демонструють безпосередній вплив клінічних лабораторних досліджень на ефективність лікування пацієнтів. Для підтримки спрямованих досліджень, що оцінюють роль лабораторної медицини в клінічних результатах, нещодавно була створена Цільова група Міжнародної федерації клінічної хімії та лабораторної медицини (IFCC) з досліджень результатів у лабораторній медицині (TF-OSLM) [1].
Але прогалиною у наукових дослідженнях в галузі лабораторної справи є недостатнє вивчення організації системи лабораторної служби, брак аналізу її діяльності. Тому метою даного дослідження було визначення сучасного стану кадрового забезпечення та обсягів діяльності медичних лабораторій закладів МОЗ України.
За останні 10 років у зв’язку із значним скороченням числа медичних закладів майже на 40% скоротилось число штатних посад лікарів-лаборантів, а отже і медичних лабораторій. Значною мірою цей дефіцит був компенсований відкриттям великих мереж приватних медичних лабораторій по всій Україні. Традиційною проблемою медичних лабораторій є брак їх кадрового забезпечення, який частково був компенсований спеціалістами з базовою біологічною освітою (з 2009 р. їм дозволено працювати в медичній галузі). З 2011 року число фізичних осіб лікарів-лаборантів скоротилося на 20% а всього лаборантів – на 32% (у 2021 році їх кількість становила відповідно 1285 та 1747 осіб). Укомплектованість штатних посад фізичними особами становить 30,9% і є самою низькою серед усіх медичних спеціальностей, а проблема кадрового голоду вирішується виключно за рахунок сумісництва. Забезпеченість лікарями-лаборантами знизилась за цей період на 25% і становила у 2021 р. 0,43 лікарів на 10 тис.населення. У 2022 році цей показник іще скоротився до 0,41 і мав великі розбіжності по регіонах України (від 0,13 в Житомирській до 0,97 у Вінницькій області).
За досліджуваний період відповідно скоротилися і обсяги лабораторних досліджень: абсолютна кількість проведених аналізів на одного жителя зменшилась майже вдвічі - (із 777,6 млн. до 405,4 млн.), тобто на одного жителя – на 42% і становила у 2021 р. 9,9 (від 3,6 в Херсонській обл. до 18,8 в Рівненській). А кількість проведених аналізів на 1 особу, яка вибула із стаціонару, навіть зросла на 10%. Питома вага аналізів, зроблених в поліклініці, скоротилась до 44% (проти 52,3 у 2011 р.), адже тільки 23% лаборантів працюють в поліклініках. Також це пов’язано з тим, що приватні лабораторії мають договори з НСЗУ і частина пацієнтів робить там аналізи в межах програми медичних гарантій безкоштовно за направленням сімейних лікарів. Кількість проведених аналізів на 100 відвідувань в поліклініці збільшилась на 10%, що свідчить про їх затребуваність, в першу чергу, лікарями. Наразі цей показник становить 108,3 і має коливання від 54,2 в Запорізькій обл. до 185,9 в Рівненській.
Вирішення проблеми дефіциту кадрів в галузі лабораторної діагностики значною мірою пов’язане з підготовкою відповідних спеціалістів в медичних університетах. Низька зацікавленість з боку майбутніх лікарів роботиою в лабораторії була спричинена відсутністю в освітній програмі дисципліни, яка б знайомила їх із широкими можливостями сучасної лабораторної діагностики.
Головним кроком, який сприяв популяризації лабораторної діагностики серед абітурієнтів медичних факультетів, стало затвердження стандартів підготовки бакалаврів та магістрів зі спеціальності 224 «Технології медичної діагностики та лікування» галузі знань 22 «Охорона здоров’я» у 2018-2019 рр. В цьому навчальному році вперше для студентів 4 курсу спеціальності 222 «Медицина» Національного медичного університету імені О.О. Богомольця була введена нова дисципліна – «Лабораторна діагностика», що викладається на кафедрі сучасних технологій медичної діагностики та лікування Інституту післядипломної освіти. Також в університеті завершилася 1,5 річна підготовка та випуск перших 14 лікарів-інтернів за спеціальністю «Лабораторна діагностика, вірусологія, мікробіологія». Навчання лікарів-інтернів відбувалося на кафедрах сучасних технологій медичної діагностики та лікування, мікробіології та паразитології з основами імунології. Практична частина інтернатури проходила у закладах охорони здоров’я державного підпорядкування, клініко-діагностичній лабораторії Університетської клініки НМУ імені О.О. Богомольця, лабораторії імунології та молекулярної біології Науково-дослідного інституту експериментальної та клінічної медицини, а також в лабораторіях «Сінево», «Діла», «Ніколаб», «CSD», «Адоніс».
«Клінічне мислення», розуміння і обґрунту¬вання діагностичного алгоритму, що притаманні лікарю-лаборанту з базо¬вою медичною освітою, автоматично підвищують його особовий статус фахівця під час комунікації з колегами клінічних спе¬ціальностей [3].
Напередодні Міжнародного дня фахівця з лабораторної діагностики, який відзначається 15 квітня вже 28 років поспіль, хочеться сподіватися, що завдяки позитивним зрушенням в освітній підготовці лікарів-лаборантів, незабаром штати медичних лабораторій країни наповняться молодими мотивованими кваліфікованими кадрами.
Список літератури:
1. Olver, Pyper, Bohn, Mary Kathryn and Adeli, Khosrow. "Central role of laboratory medicine in public health and patient care" Clinical Chemistry and Laboratory Medicine (CCLM), vol. 61, no. 4, 2023, pp. 666-673. https://doi.org/10.1515/cclm-2022-1075
2. Дерев’янко Д.В. Створення концепції розвитку служби клінічної лабораторної діагностики на регіональному рівні / Матеріали X всеукраїнської практично-пізнавальної конференції «Наукова думка сучасності і майбутнього». https://naukam.triada.in.ua/index.php/konferentsiji/40-desyata-vseukrajinska-praktichno-piznavalna-internet-konferentsiya/148-stvorennya-kontseptsiji-rozvitku-sluzhbi-klinichnoji-laboratornoji-diagnostiki-na-regionalnomu-rivni
3. Натрус Л.В. Поступові кроки вирішення проблеми дефіциту медичних кадрів у галузі лабораторної діагностики України / українські медичні вісті. Т. 15. № 1-2 (94-95). 2023. DOI: https://doi.org/10.32782/umv-2023.1.7
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter