В структурі ушкоджень лицевих кісток переломи нижньої щелепи посідають окреме місце внаслідок найбільшої поширеності [1,2]. Незважаючи на досягнуті успіхи в лікуванні даної патології частота розвитку ускладнень залишається досить високою (11-31%) [2,3].
Поліпшення результатів лікування хворих з даною патологією може бути досягнуто шляхом прогнозування та активного попередження гнійно-запальних ускладнень [4,5]. Проте біохімічні та імунологічні тести, що використовуються з метою прогнозування, є досить складними [6,7]. У зв'язку з цим питання про пошук більш доступних для практичних лікарів показників, на підставі яких можна спрогнозувати перебіг посттравматичного періоду не втрачає своєї актуальності.
Метою нашого дослідження стало вивчення зміни окремих клініко-лабораторних показників та характеру перебігу посттравматичного періоду у хворих з переломами нижньої щелепи та можливостей використання отриманих даних для прогнозування гнійно-запальних ускладнень.
Матеріали і методи дослідження Було обстежено 50 хворих віком від 18 до 58 років з переломами нижньої щелепи. Клінічну оцінку пошкодження нижньої щелепи проводили використовуючи показник неблагополуччя перелому (ПНП) - 5 бальна шкала оцінки перелому з урахуванням його локалізації, наявності усунення уламків, відношення зуба до щілини перелому та стан тканин пародонту. Відбір лабораторних показників проводили з урахуванням літературних даних про їх прогностичну значимість а також доступність для практикуючих лікарів. Дані клініко-лабораторних показників заносили до облікової карти та піддали кореляційно-регресивному аналізу.
Результати дослідження Аналіз клінічних показників виявили, що у хворих, чий ПНП не перевищував 2 балів, запальних ускладнень не виявлено. Із 33 постраждалих, у яких цей показник склав 3-4 бали, у 6 (18,1%) розвинувся травматичний остеомієліт. Найбільший відсоток ускладнень - 48,5% виявили в групі, де ПНП склав 5 балів. Таким чином, чим вище ПНП, тим більше в посттравматичному періоді ймовірність розвитку ускладнень. Надалі проведений кореляційний аналіз підтвердив ці дані (коефіцієнт кореляції 0,51).
Також було відібрано та проаналізовано основні лабораторні показники. Добре відомо, що розвиток запального процесу в організмі супроводжується лейкоцитарною реакцією. Дослідження кількості лейкоцитів у хворих з ПНЧ показало, що у 14 постраждалих їх вміст у крові становив 5,0-7,5*109 г/л, при цьому відсоток ускладнень у цієї групи становив 21,4%. Найменшу кількість ускладнень спостерігали у групі хворих із вмістом лейкоцитів у межах 7,6 - 10,0*109 г/л. З 19 обстежених травматичний остеомієліт розвинувся лише у 1 хворого (5,3%). Надалі зі зростанням кількості лейкоцитів спостерігали і збільшення кількості ускладнень. Так у групі хворих із вмістом лейкоцитів у межах 10,1-12,5*109 г/л і вище – відсоток становив 37%. Таким чином, було виявлено, що ускладнений перебіг посттравматичного періоду у хворих з ПНЧ, найчастіше спостерігається у постраждалих зі зниженим чи різко підвищеним вмістом лейкоцитів у крові. Проте проведений аналіз виявив слабкий кореляційний зв'язок (коефіцієнт кореляції 0,002).
Враховуючи той факт, що при розвитку запального процесу в організмі на ушкодження, реакція з боку периферичної крові носить не тільки кількісний а й якісний характер нами був досліджений лейкоцитарний індекс інтоксикації(ЛІІ).
При його вивченні було виявлено, що у 34 хворих ЛІІ знаходився в межах норми (не перевищував 1,5 бала). Надалі лише у 2 хворих цієї групи розвинувся травматичний остеомієліт. У групі хворих, де ЛІІ становив від 1,6 до 2,0 балів ускладнення спостерігали у 50% обстежуваних. Однак, найбільший відсоток ускладнень (80%) припадає на групу, в якій даний показник склав більше 2,5 балів. Таким чином, проведені дослідження показали, що ймовірність розвитку травматичного остеомієліту у хворих з величиною лейкоцитарного індексу інтоксикації менше 1,5 балів не перевищує 6%. Однак, в подальшому, зі збільшенням цього показника, ймовірність виникнення гнійно-запальних ускладнень різко збільшується. Найгірший прогноз при цьому констатують, якщо лейкоцитарний індекс інтоксикації у хворих з переломами нижньої щелепи перевищує 2,5 бала. Коефіцієнт парної кореляції у разі склав 0,59.
Ще одним лабораторним показником, який ми вивчали, стало значення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Хоча ШОЕ не є специфічною ознакою патологічного процесу, проте цінність цього показника полягає в тому, що його визначення технічно просто і можливо навіть в амбулаторних умовах. При дослідженні показника ШОЕ було виявлено, що в тих випадках, коли його величина не перевищувала 10 мм/год ускладнень не спостерігали. При величині ШОЕ від 20 до 30 мм/год травматичний остеомієліт виник у 55,6% обстежуваних, а в тих випадках, коли цей показник перевищував 30 мм/год ускладнення спостерігали у 3 з 5 хворих. Таким чином, виявлено, що зі збільшенням показника ШОЕ збільшується ймовірність розвитку травматичного остеомієліту. При цьому отримано досить високий коефіцієнт парної кореляції - 0,56.
Поряд із переліченими показниками ми визначили вміст лімфоцитів у периферичній крові. Оскільки лімфоциту належить провідна роль в імунній системі, кількість лімфоцитів крові може розглядатися певною мірою як інтегральний показник функціонування цієї системи.
При дослідженні пацієнтів з ПНЧ нами було виявлено, що у 18 з них знижено вміст лімфоцитів у крові (менше 24). При цьому у 6 досліджуваних цієї групи згодом розвинувся травматичний остеомієліт. У 22 хворих лімфоцитарний показник перебував у межах норми (24-30%), проте і в цій групі у 3 хворих (13,6%) спостерігали розвиток гнійно-запальних ускладнень. У 10 досліджуваних спостерігали виражений лімфоцитоз (понад 30%), надалі в цій групі ускладнення в посттравматичному періоді спостерігали тільки в одного хворого (10%). Наші дослідження показали, що зі збільшенням вмісту лімфоцитів крові кількість ускладнень у посттравматичному періоді зменшується. Однак, проведений надалі аналіз виявив дуже низький коефіцієнт кореляції даних величин – 0,09.
Висновок В результаті проведених досліджень встановлено, що для прогнозування ускладнень у хворих з переломами нижньої щелепи найбільш інформативними виявились слідуючи клініко-лабораторні показники: показник неблагополуччя перелому –коефіцієнт кореляції 0,51, швидкості осідання еритроцитів - 0,56, лейкоцитарний індекс інтоксикації - 0,59. Слабка кореляція виявлена між абсолютною кількістю лейкоцитів та лімфоцитів - коефіцієнт кореляції цих величин склав відповідно 0,002 и 0,009.
Список літератури:
1. Частота та структура переломів нижньой щелепи / С.С.Поліщук, В.Я.Скиба, В.С.Поліщук [та ін.] //Вісник стоматології– 2020, № 4 (113), Т 38 - с.53-55
2. Рибалов О.В. Частота, локалізація, методи лікування та ускладнення
переломів нижньої щелепи (за матеріалами щелепно-лицьового відділення Полтавської обласної клінічної лікарні) / О.В. Рибалов, Е.П.Локе // Український стоматологічний альманах. – 2006 - № 6 - с. 40-42.
3. Переломи нижньої щелепи: аналіз частоти виникнення, локалізації та ускладнень / Д. С. Аветіков, К. П. Локес, С. О. Ставицький [та ін.] // Вісник проблем біології і медицини. – 2014. – Вип. 3(3). – с. 62–64.
4.Маланчук В.А. Оцінка тяжкості уламкових переломів нижньої щелепи і прогнозування їх клінічного перебігу / Маланчук В.А., Гусейнов А.Н., Маланчук Н.В. // Журнал вушних, носових і горлових хвороб -2016 -№5- с.64-68.
5. Шепель М.А. Методи прогнозування ризику розвитку травматичного остеомієліту нижньої щелепи:: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. мед. наук / .Шепель М.А. – 2004. – 27 с.
6. Берест Є.Л. Прогнозування гнійно-запальних ускладнень при переломах нижньої щелепи на підставі біохімічних показників / Є. Л. Берест, А. В. Нечепорчук // Здобутки клінічної i експериментальної медицини. - 2012. - № 2 - с. 161.
7. Маланчук В.А. Іммунологічні та біохімічні показники у хворих з переломами нижньої щелепи в рані сроки після травми/ Питання експерементальної та клінічної стоматології: збірник праць ХТМУ-Харків, 2001 - с.141-143
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter