Відомий дослідник Андерсон у 2008 році виділив чотири фактори, від яких залежить ефективність онлайн-освіта та взаємодія в навчальній групі: здобувачі, знання, оцінювання та навчальне середовище [1]. Коли особистий досвід, спілкування, мислення, усвідомлення та взаємодія тих, хто навчається, об’єднуються разом, то виникає знання. Тобто, при навчанні через віртуальне (цифрове) середовище здобуття та створення знань відбувається за керівним посередництвом спілкування та обговорення, що реалізуються за допомогою засобів зв'язку. З урахуванням поширення цифрових технологій комунікацій важливо, щоб здобувачі освіти вміли ними користуватися. У цьому контексті ключовими для успішності навчання в онлайн-середовищі більшість науковців вважають готовність до використання технологій та когнітивну присутність здобувачів.
В наукові літературі «готовність до технологій» трактується як бажання людини приймати і використовувати нові технології для досягнення своїх цілей у повсякденному житті та на роботі. У цьому аспекті важливою є емоційна реакція людини, що виникає в процесі опанування новою технологією. Згідно проведених емпіричних досліджень, найбільш суттєвим показником того, наскільки людина готова прийняти нову технологію, є баланс між позитивними і негативними емоційними реакціями. До позитивних почуттів віднесли оптимізм та інноваційність, до негативних - незручність та невпевненість. По-різному проявляючись у людини у процесі вивчення чогось нового, вони забезпечують успішність такої діяльності [2, 3].
Garrison et all. [1] розділили комунікацію між учасниками в онлайн-середовищі на чотири частини: подія, дослідження, інтеграція і вирішення. Зі збільшенням кількості цифрових онлайн-додатків вища освіта має широкий набір інструментів для забезпечення спільного спілкування, створення та обміну контентом, а також взаємодії для підтримки активного та соціального навчання. Загалом, комунікаційна взаємодія в онлайн-середовищі відбувається за допомогою технологічних інструментів синхронного та асинхронного спілкування [3, 4]. Google Мееt, Zoom, Skype є найбільш поширеними в українській практиці засобами синхронного спілкування, тоді як електронна пошта Google, Ukr.net, блоги, Вікі, онлайн-форуми та чати віртуального навчального середовища - засобами асинхронного спілкування. Крім того, для підтримки зв’язку у навчальному онлайн-середовищі можна використовувати соціальні мережі, такі як Facebook, Twitter, Instagram та подібні. Гарним досвідом у підтримці соціальної взаємодії та комунікації між учасниками при змішаному форматі навчання є використання застосунків для спільної роботи, зокрема Google Workspace (раніше G Suite) та Microsoft 365 (раніше Office 365). Компанія Google пропонує широкий набір таких онлайн-інструментів, які є у безкоштовному доступі: Google Docs, Google Sheets, Google Slides і Google Drive. Аналогом є онлайн-версії Microsoft Word, Excel, PowerPoint, працюючі у хмарному сховищі OneDrive. Значною популярністю для активізації навчальної діяльності користуються сервіси для обміну думок, рефлексії (наприклад, онлайн-дошки Miro, Padlet, Jamboard, Lino), для створення ментальних карт з метою узагальнення та систематизації матеріалу (MindMeister, Popplet, Draw.io), для опитування або актуалізації отриманих раніше знань (Kahoot!, Quizizz, Mentimeter, Socrative тощо). Їх спільною перевагою є можливість роботи в реальному часі. В організації студентських проектів, де можна створювати дошки, завдання та спостерігати за прогресом команди найбільш зручними сервісами є Trello, Asana і GitHub, які дозволяють створювати завдання, графіки проекту та відстежувати роботу команди. Всі вищеназвані інструменти можуть бути використані як під час синхронного онлайн-заняття, так і при асинхронних формах роботи чи в аудиторії. Суттєвим фактором, що визначає широке використання даних ресурсів при змішаному навчанні, є можливість їхньої імплементації у електронні системи управління навчанням, такі як Moodle, Google Classroom, Blackboard [4].
Іншою стороною швидкої цифровізації суспільства, що суттєво впливає на стратегії змішаного навчання є той факт, що після особистих комп'ютерів (PC) такі портативні цифрові гаджети як планшети та смартфони стали другим за важливістю навчальним пристроєм [5]. Наразі вони є не просто інструментами мобільного зв'язку, а й забезпечують доступ до інформації для студентів і викладачів. В літературі часто зазначається, що ці мобільні пристрої мають конкретні переваги для досягнення навчальних цілей, які роблять їх корисними інструментами в освітньому процесі. До їх числа можна віднести: а) портативність, зручність та наявність інтернет-звязку, що створюють можливість навчати і навчатися у будь-якому місці і в будь-який час; б) мультимедійні можливості, що дозволяють підтримувати різноманітні мультимедійні формати, такі як аудіо, відео та інтерактивні елементи, що забезпечує різноманітність методів навчання та взаємодії; в) спеціалізовані освітні додатки, які при встановленні на особистий гаджет допомагають у вивченні окремих дисциплін, тем, сприяють удосконаленню певних навичок, наприклад, мовленнєвих, математичних, когнітивних; г) можливість управління навчанням – смартфони дозволяють ефективно розподіляти час та навчатися у вільні години, а спеціальні програми для організації розкладу, створення заміток та завдань допомагають організовувати та ефективно управляти своїм часом і таким чином індивідуалізувати навчання. Отже, використання смартфонів у змішаному навчанні є сучасною тенденцією у вищій освіті, що сприяє забезпеченню вільного доступу до різноманітного навчального контенту, підвищує продуктивність і залученість до навчання, а також інтегрує всі можливості студента у створення єдиного навчального середовища.
Отже, використання цифрових інструментів та онлайн-ресурсів в змішаному форматі навчання має значний вплив на комунікацію та залученість студентів у навчальний процес. Ці технології надають можливість створювати динамічне та інтерактивне навчання, де студенти можуть отримувати доступ до різноманітних ресурсів, спілкуватися з викладачами та однокурсниками, а також активно взаємодіяти з контентом. Вони допомагають перетворити традиційні класи в простір для інновацій та особистого розвитку, забезпечуючи гнучкість та доступність навчання. Використання цифрових інструментів підтримує активну роль студента в навчальному процесі, сприяючи формуванню навичок критичного мислення, співпраці та самостійного вивчення. Такий підхід стає важливим кроком у напрямку створення сучасного освітнього середовища, де технології виступають ключовим елементом ефективного та спільного навчання.
Список літератури:
1.Abraham D. R. Technology Readiness as a Predictor of Cognitive Presence in Online Higher Education. PhD Th. URL: https://www.learntechlib.org/p/116092/.
2.Кобєлєва А. В. Оцінка креативності інноваційних технологій з використанням рівнів готовності. Сучасні підходи до креативного управління економічними процесами : ХІV Міжн. наук.-практ. конф., 13-14 квітня 2023 р. Київ, НАУ. 2023. С. 91-94.
3.Лозовицький Д. С. Про суть технології змішаного навчання. Технологія змішаного навчання в системі обмеженої освіти. Е-портфоліо / укл.: Горлова Г.Г. м. Біла Церква, 2020. С. 32-38.
4.Осадча К., Осадчий В., Спірін О., Круглий В. Аналіз досвіду змішаного навчання: огляд сучасної практики професійної підготовки майбутніх фахівців в Україні. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2022. № 2 (49). С. 111-117.
5.Антонюк Л., Михайлюк Г., Боднар О. Перспективи впровадження змішаного навчання у ЗВО. Актуальнi питання гуманiтарних наук. 2022. № 1(58). С. 216-221.
____________________________________________________________
Науковий керівник: Козлова Олена Григорівна, кандидат педагогічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту освіти та педагогіки вищої школи, Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter