Людський капітал є основним чинником економічного розвитку, та визначає можливості економічного зростання, саме тому раніше він називався основним капітальним активом економіки. Останнє десятиріччя дозволило якісно збільшити людський капітал країни, стрімко розвивалась цифрова сфера, продовжувався ріст освіченості населення, стабільна ситуація на більшості територій України сприяла духовному та культурному розвитку, незважаючи на бойові дії 2014-2022рр.. Ситуація змінилась в 2022р., було нанесено критичну шкоду по всіх складових людського капіталу. Прямий чи опосередкований спад розвитку можемо спостерігати в усіх сферах, хоча, деякі позитивні зміни все ж можна виділити.
Людський капітал це рівень інтелекту, знань, навичок і досвіду людей, їх культури й мотивації, який формує продуктивні можливості населення, які в свою чергу використовуються в трудовій і підприємницькій діяльності та прямо впливають на виробництво національного доходу. Формування та примноження людського капіталу дозволяє збільшувати економічні темпи зростання та добробут країни в цілому, дає можливість гідно конкурувати серед інших країн у світовій економіці [1].
Українська держава характерна наявністю висококваліфікованого, освіченого, та вмотивованим до трудової діяльності людського капіталу. За оцінками міжнародного рейтингу конкурентоспроможності талантів (GTCI, 2021) Україна займає 61 позицію зі 155 країн. Важливим фактом є те, що країна має високі показники за значення глобальних знаннєвих навичок. Цей показник складає робоча сила з вищою освітою, науковці, професіонали та менеджери вищої ланки, а також вплив талантів на розвиток економіки: інновації, експорт високих технологій, нові продукти, наукові статті[7].
Однак найбільші ризики і загрози для формування людського капіталу несуть війни, які знищують населення, що є фізіологічною основою людського капіталу. Впродовж всієї історії свого існування українська нація неодноразово стикалася з цією загрозою та несла значні людські втрати.
Щоб визначити кількісну характеристику людського капіталу у довоєнний час використовуємо показники робочої сили. За даними Державної служби статистики України у 2021р. у віці від 15 років і старше кількість робочої сили дорівнювала 17,4 млн. осіб (54,6% від населення відповідного віку), у 2020р. дорівнювала 17,7 млн. осіб (55,1%), у 2019 р. – 18,2 млн. осіб (56,3%). За ці роки скорочення робочої сили становило майже 800 тис. осіб [4].
24 лютого 2022 р. росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України, що призвело до глибоких втрат людського капіталу. Ці втрати можна розділити на дві групи: прямі та непрямі.
До прямих втрат належать міграція, депортація населення України в росію, вбивство мирного населення та військових.
За сім років війни на Донбасі (з 2014 по 2021р.) загинули близько 14 тисяч українців, з них понад 3 тисячі були цивільними. Учасниками бойових дій стали ще 400 тисяч громадян. Через окупацію значної частини східних регіонів приблизно 3,5 мільйона людей вимушено стали переселенцями, а 1,4 мільйони осіб виїхали в інші регіони або країни (вважай на постійне місце проживання)з окупованих територій [8]. Анексія Криму та окупація частини Донбасу стали причиною значних втрати населення, особливо на перших етапах: якщо у 2014 р. населення України становило 45,4 млн. осіб, то в 2015 р. – 42,9 млн. [1].
На окупованих Росією територіях Донбасу та Криму ситуація з відновленням людського капіталу ще гірша. Точного підрахунку населення ОРДЛО ніхто не проводив, а ті відносні дані, що є - суттєво відрізняються. Український уряд оцінює кількість населення, що проживає на непідконтрольних територіях Донбасу в 1,6 млн. осіб. Перепис місцевого населення невизнаними республіками у 2019 р. показав 2,27 млн. населення у ОРДО та 1,5 млн. населення в ОРЛО. За приблизними підрахунками ООН провела приблизні підрахунки, з огляду на кількість споживання питної води на той самий 2019р., результат становив 2,8 млн. осіб [3].
Міжнародна організація міграції звітує про 13,7 млн. осіб, які були переміщені після повномасштабного вторгнення, з них 5,7 млн. осіб покинули Україну. Водночас серед непереміщених осіб, лише 4% розглядають можливість виїзду, ще 7% визначаться з виїздом залежно від ситуації [7].
Ще однією складовою втрати людського капіталу є примусова «евакуація» громадян України до росії. Головною проблемою тут є повна безправність «евакуйованого» росією населення. Щодо дітей і підлітків загрозою є примусове насадження мови, культури, що спрямовано на руйнування національної ідентичності та українського культурного коду.
До непрямих втрат доцільно віднести недоотримання бізнесового доходу підприємцями та заробітної плати працівниками, неможливість використовувати інтелектуальний, творчий потенціал людського капіталу внаслідок воєнних дій на території України.
За розрахунками фахівців з університету Гумбольдта, в період 2013-2017 рр., ВВП на душу населення в Україні зменшився в середньому на 15.1%, внаслідок війни [6].
Також, до непрямих втрат належать потенційні втрати в освітній сфері. Освітня складова формування людського капіталу є визначальною ланкою створення людського капіталу, розвитку людського потенціалу країни, забезпеченню інновацій, економічного розвитку. Повномасштабної війни, крім іншого, щодня руйнує освітню інфраструктуру. Складним завданням для національної системи освіти є навчальний процес на окупованих територіях, який, по суті, проходить по одному з трьох сценаріїв: повне припинення освітнього процесу, продовження освітнього процесу за українськими стандартами, здійснення освітнього процесу за стандартами окупанта. На території, яка підконтрольна Україні, ситуація краща, але труднощі в освітньому процесі також є (частий перехід на дистанційне навчання, багато перерв через оголошення повітряних тривог) [7].
Отже, війна призводить до дуже великих втрат людського капіталу країни. Основні ризики його відтворення пов’язані з такими наслідками воєнних дій: насильницькі смерті мирного та військового населення, втрата здоров’я, зменшення тривалості життя, руйнування економіки, масова міграція за кордон, потік біженців від війни та значний ризик неповернення частини людей, що емігрували. Свій відбиток війна нанесе на загальноприйняту статистику (населення, освіта, добробут), а також на речі, які помітити, а значить і відновити, важче (розлади психіки через участь у військових діях, евакуацію, перебування в полоні, стреси через повітряні тривоги та невідомість).
МИРУ всім та ПЕРЕМОГИ!
Список використаних джерел
1. В. П. Антонюк, Ризики і втрати людського капіталу внаслідок війни, Економічний вісник Донбасу №1 (67), 2022р., ст.110-116.
2. Десяте загальнонаціональне опитування: ідеологічні маркери війни, СГ «Рейтинг», 2022р., інтернет-ресурс.
3. https://www.radiosvoboda.org/a/donbas-ordlo-v-tsyfrakh/31151759.html
4. Робоча сила за статтю, типом місцевості та віковими групами [2019–2021], Держслужба статистики України, 2022р.
5. Що таке людський капітал і що таке проект людського капіталу?, інтернет-ресурс.
6. https://voxukraine.org/u-shho-obhodyatsya-gibridni-vijni-priklad-ukrayini
7. Ю. С. Залознова, Н. А. Азьмук, Людський капітал України в умовах війни: втрати та здобутки, Економіка та суспільство №38, 2022р.
8. https://freeradio.com.ua/7-rokiv-viiny-rf-proty-ukrainy-dani-tsyfry-naslidky-infohrafika
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter