Завдання етики полягає в роздумах і описі моралі; поясненні моралі для критичного розуміння та визнання; пропонуванні власної моральної моделі. Мораль визначається як систематичне прагнення зрозуміти наш особистий та соціальний моральний досвід таким чином, щоб встановити правила, які повинні регулювати поведінку людини, розвивати цінності, яких слід дотримуватися, та виховувати особистість, яку люди можуть отримати від власного розвитку. Завдяки цим завданням етика розширила світогляд людей, з’ясувала значення моральних цінностей та проблем для окремих людей, сприяла розвитку культури мислення та надихнула їх на власні моральні пошуки для людей.
Існують певні особливості функціонування моралі: моральнісні судження є такими, що той, хто їх формулює, робить це для того, щоб вжити їх і до себе. Мораль охоплює все розмаїття людського буття, вона не є замкненою лише на певному аспекті та сфері життя людей. Мораль існує не як стан, а як вектор свідомого життя, що означає безперервність зусиль по її реалізації, мораль не може вміститися в певній змістовно конкретній, позитивній вимозі, або їх сукупності.
Професійна етика відображає особливості моральної свідомості, міжособистісних стосунків та поведінки людей, які зумовлені особливостями професійної діяльності. Однак з плином часу професійна етика повинна стати більш чіткою, що призводть до появи професійної етики. Професійна етика – це вже не фіксована спонтанно сформована етика, а професійно-етичні установки, свідомо сформовані в системі.
Як зазначає Бондар В., проблеми дотримання аудиторами принципів професійної етики в цілому спричиняють проблеми недовіри користувачів фінансової звітності до аудиторської професії та оприлюднених аудиторських висновків, що не сприяє створенню інвестиційно привабливого іміджу нашої держави та вітчизняних суб'єктівгосподарювання на зовнішніх ринках.
Становище професійних колективів у суспільстві та унікальність діяльності, деталі міжособистісних стосунків у професійній діяльності, етичні вимоги, особливо стрес, складність впровадження етики в певних професіях – це умови, що мають визначальне значення для професійної діяльності службовців. Так: службовці займають специфічне місце у суспільстві, вони реалізують державну управлінську діяльність; в професійній діяльності службовців складаються особливі відносини: відносини між службовцями і громадянами вибудовуються на засадах служіння державного апарату народові, його інтересам. Для побудови стосунків всередині професійної групи службовців кардинальне значення має принцип ієрархії. Підвищені моральні вимоги в державному управлінні обумовлені: розпорядженням великими матеріальними цінностями, людськими ресурсами; безпосереднім впливом на життя конкретних людей; існуванням ризику, непередбаченості у діяльності, сполученням формальнопроцедурних регламентацій діяльності з можливістю прийняття вольових суб’єктивних рішень, імовірним творчим характером праці.
Ці чинники призводять до виникнення особливих етичних проблем професійного життя працівників. Таким чином, адміністративна етика пред’являє специфічні вимоги до моральності працівників, які пов’язані з особливістю професії.
Для забезпечення своїх специфічних інтересів окремі групи повинні мати гарантовані державою можливості брати участь у прийнятті рішень, що торкаються безпосередніх проблем таких груп та у контролі за виконанням цих рішень. Права людини, якщо вона належить до тієї чи іншої меншини у відкритих соціумах оберігаються суспільством та державою особливо ретельно.
Спілкування є міжсуб’єктною взаємодією між людьми, умовою життєдіяльності та способом їхнього об’єднання, при якому здійснюється зв’язок моральної свідомості з моральною практикою, реалізуються світоглядні позиції людей та їхнє розуміння моральних принципів та засобів їх здійснення.
Якщо реалізувати три його основні функції, спілкування стане більш ефективним, завдяки передачі емоційних установок та взаємодії. Культура спілкування включає морально-психологічні компоненти, відповідні знання, необхідні для взаємодії, і здатність застосовувати їх у конкретних ситуаціях. Невід’ємною частиною культури спілкування є етична культура спілкування.
Етична культура спілкування – взаємозв'язок людської свідомості, поведінки та моральних цінностей, установок, норм та принципів. Будь-яке спілкування між державними службовцями та громадянами повинно сприяти встановленню контактів та взаємодії з метою плідного діалогу.
Представницька роль займає понад половину робочого часу. Саме тому від адміністратора потребується гармонійне поєднання навичок політика та адміністратора, висока комунікативна культура. Недовіра визначається як сумнів у вірності спільній справі, у готовності дотримуватися спільних інтересів або умов взаємного договору, у щирості мотивів дій людини. Недовіру можуть спричиняти певні причини, зокрема організаційні, технічні тощо.
Однак, довіра до службовців не забезпечується законами, наказами та кодексами. Довіру потрібно завойовувати. Її формування вимагає «тривалої та позитивної історії співробітництва і згоди» між адміністративним апаратом та працівниками.
Список використаних джерел:
1. Василевська Т. Е. Етика державних службовців і запобігання конфлікту
інтересів: навч.-метод. матеріали / Т. Е. Василевська ; уклад. О. М. Руденко. – К. : НАДУ, 2013. – 76 с.
_______________________
Науковий керівник: Стоволос Надія Борисівна, кандидат економічних наук, доцент, Сумський національний аграрний університет, м. Суми, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter