В умовах сучасної стресової економіки та розширення фінансово-економічних зв’язків особливого значення набуває податкова грамотність, яка має сприяти акумуляції бюджетних коштів та сталому розвитку держави. Формування податкової грамотності – це безперервний процес забезпечення розуміння сутності податкової системи, сприяння підвищенню культури сплати податків, розвитку малого та середнього бізнесу та забезпечення наповненості бюджетів. Податкова культура платників податків залежить від суспільної свідомості, освіти та знань чинного законодавства.
Відповідно ст. 16 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями, ПКУ), платник податків зобов’язаний стати на облік у контролюючих органах, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, а відповідно до ст. 36 податковим обов'язком платника податку визнається обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені Кодексом.
В окремих випадках здійснення підприємством не типових для нього господарсько-фінансових операцій, при зміні системи оподаткування суб’єктами господарювання або у випадках щойно розпочатої підприємницької діяльності як наслідки можуть виникати арифметичні або методологічні помилки і відповідно навмисні або ненавмисні порушення.
При цьому причиною ненавмисних порушень переважно є незнання податкового законодавства, відсутність аналізу діяльності підприємства, що дозволяло б робити обґрунтовані висновки стосовно дотримання вимог податкового законодавства, або про безвідповідальність виконавців. На жаль, фіскальна політика держави керується принципом: «Незнання закону не звільняє від відповідальності» і не відрізняє помилки допущені навмисно та не навмисно, що в свою чергу тягне за собою негативні наслідки, починаючи від штрафів до можливості притягнення до кримінальної відповідальності.
Відповідно ст. 54.1. ПКУ платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу (наприклад: розрахунок суми ПДВ з врахуванням податкового кредиту, розрахунок єдиного податку з врахуванням суми мінімальної заробітної плати або прожиткового мінімуму та інші), крім випадків, передбачених податковим законодавством. Відповідно до вимог ПКУ, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортний податок та плату за землю фізичні особи сплачують протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Якщо платник податків не подає в установлені строки податкову декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань; дані перевірок свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях, то згідно ст. 54.3. контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, а платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого грошового зобов'язання. Якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов’язання, то він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (56 ПКУ).
Скарга, подана протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення, зупиняє виконання грошових зобов’язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Крім того, протягом шести місяців з дати закінчення 10 денного строку, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску.
Узгоджені платником податків податкові зобов’язання свідчать про виникнення обов’язку сплатити такі зобов’язання у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов’язання стають податковим боргом.
У випадку не погашення податкового боргу платником податку, відповідно до ст.95 ПКУ, контролюючий орган здійснить за платника податків на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.
Таким чином, чітке усвідомлення об’єктів і баз оподаткування, діючих ставок, порядку обчислення і строків сплати податків, прав і обов’язків платників податків, порядку і термінів оскарження рішень контролюючих органів є необхідністю.
Отже, податкова грамотність має бути пріоритетом держави і робота податкових органів у цьому напрямку має бути націлена на недопущення порушень податкового законодавства, ведення роз’яснювальних заходів, надання довідок і консультацій, інформування про зміни в податковому законодавстві тощо.
Список використаних джерел:
1. Офіційний сайт Державної податкової служби України. URL: https://tax.gov.ua/nk/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter