|
|
|
ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ВЕКСЕЛЬНИХ ОПЕРАЦІЙ
| |
| 19.05.2010 10:40 |
|
Author: Шевченко Світлана Сергіївна, студентка кафедри «Контроль і аудит» Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, Шевченко Лариса Сергіївна, студентка кафедри «Контроль і аудит» Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля
|
|
[Economy and enterprise. Management of enterprises and organizations] |
В сучасних умовах господарювання для більшості українських підприємств особливої актуальності набувають питання, пов’язані із зростанням сум дебіторської та кредиторської заборгованості. При цьому не має єдиного дієвого механізму розв’язання цієї проблеми.
Одним із альтернативних варіантів вирішення зазначеної проблеми є використання векселів. Вони можуть стати альтернативними джерелами залучення інвестиційних ресурсів та невід’ємним елементом в господарській діяльності підприємств різних форм власності. Тому вирішення питання щодо використання векселів в господарчому обігу підприємств при розрахунках з контрагентами потребують детального розгляду.
Основні теоретичні та практичні аспекти вексельного обігу в Україні висвітлено в працях таких вітчизняних науковців, як Барвенко С., Яроцький В., Демківський А., Вознюк Г., Загородній А. та інших. Але питання обліку отриманих та виданих векселів, яке б спростило здійснення внутрішнього контролю, в українській літературі розглянуто недостатньо.
Метою роботи є дослідження особливостей і проблем обліку вексельних операцій в умовах сучасних реалій та розробка рекомендацій щодо удосконалення обліку вексельних операцій на підприємствах України.
Вексель - важлива економічна категорія ринкової економіки. Він виник у 12-13 ст. в Італії в результаті розвитку міжнародної торгівлі. Спочатку вексель використовувався для здійснення валютообмінних операцій та подолання незручностей і небезпеки транспортування повноцінних грошей. Із вдосконаленням тексту векселя й розвитком вексельного права сфера використання векселя розширюється, він перетворюється в універсальний кредитний, платіжний та розрахунковий документ.
Згідно Закону України «Про цінні папери та фондову біржу» [1] під векселем розуміють цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Вексель як ринковий інструмент управління здатний сприяти підвищенню вартості фірми за рахунок зменшення обсягів простроченої та зростання оборотності дебіторсько-кредиторської заборгованості. Відповідно до потреб підприємства існує можливість пролонгації векселя. Цей фінансовий інструмент найбільш ліквідний, тому заборгованість за ним має більший ступінь надійності.
Інструкцією з використання Плану рахунків бухгалтерського обліку [2] передбачено для обліку векселів наступні субрахунки:
182 «Довгострокові векселі одержані»;
341 «Короткострокові векселі одержані в національній валюті»;
342 «Короткострокові векселі одержані в іноземній валюті»;
511 «Довгострокові векселі видані в національній валюті»;
512 «Довгострокові векселі видані в іноземній валюті»;
612 «Короткострокові векселі видані в національній валюті»;
622 «Короткострокові векселі видані в іноземній валюті».
Згідно з основним принципом бухгалтерського обліку превалювання сутності над формою інформація повинна обліковуватись відповідно до її сутності, а не лише виходячи з юридичної форми [3]. Але цьому принципу заперечує використання такої кількості синтетичних рахунків для обліку векселів та не сприяє економічності їх обліку. Це проявляється в тому, що за формою векселі є в іноземній та національній валюті, а за сутністю їх розподіляють на видані та отримані, і одночасно на короткострокові та довгострокові.
Дивлячись на те, що рахунок 182 «Довгострокові векселі одержанні» в чинному Плані рахунків наведений без визначення виду валюти, у якій вексель може бути отриманий підприємством, варто було б зауважити про застосування такого методу до інших рахунків. Тобто облік векселів економічніше вести за такими рахунками, як «Короткострокові векселі видані», «Довгострокові векселі видані», «Короткострокові векселі одержані», «Довгострокові векселі одержані». Якщо є необхідність обліку векселів за їх валютою, то це можна забезпечити шляхом ведення аналітичного обліку за всіма векселями, який ведеться у книзі № К-17. Цей реєстр аналітичного обліку забезпечує облік відповідних рахунків за їх дебетом і кредитом у сумовому виразі.
Підвищенню рівня аналітичності даних отриманих в системі внутрішнього контролю вексельних розрахунків по зобов’язанням та сприяє використання нижче наведеної відомості. Дана відомість дає змогу здійснювати ефективний оперативний контроль стосовно вексельних операцій на підприємстві.
Відомість обліку векселів отриманих повинна містити в собі такі графи: «дата отримання векселя», «дата погашення», «векселедавець», «сума векселя», «відмітка про оплату», «відсоток за векселем», «відмітка про оплату».
Таку ж відомість можна застосовувати для обліку виданих векселів, замінивши графу «дата отримання» на «дата видачі», а графу «векселедавць» на «векселеотримувач».
Таким чином, система обліку вексельних розрахунків визначає ефективність подальшого функціонування підприємства. У зв’язку з цим для вирішення питань, що стоять перед системою обліку операцій з використанням векселів, і стабілізації економічної ситуації підприємств України в умовах кризи запропоновано систематизувати вексельні рахунки та використовувати зазначену відомість їх оперативного обліку і сприятиме.
Список використаної літератури:
1. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 11.06.2009р. №49.
2. Інструкція про застосування Пплану рахунків бухгалтерського обліку від 05.03.2008 №353.
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996.
e-mail: lara_sls@mail.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter