:: ECONOMY :: ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ :: ECONOMY :: ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ
:: ECONOMY :: ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 30

Термін подання матеріалів

24 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 20



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ В УКРАЇНІ

 
22.04.2011 13:27
Автор: Криса Галина Петрівна, аспірант Львівської державної фінансової академії
[Податкова система. Бюджетна система. Правові відносини в економічній системі]
Економічна криза, яку нині переживає Україна, негативно впливає на функціонування сім'ї як окремого соціально-виховного інституту. Соціальна політика держави викликає підвищений інтерес у суспільства, перебуваючи в епіцентрі парламентських дискусій. Це є цілком виправданим, оскільки труднощі формування і реалізації державної політики у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, її недоліки спричиняють загострення  демографічної кризи, появу принципово нових чинників, які зумовлюють «відмежування» дитини від сім'ї, катастрофічне зростання кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.          
Актуальність досліджуваної теми пояснюється тим, що соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні є однією із важливих складових соціальної політики держави. Державна політика в сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування являє собою систему економічних, юридичних, фінансових та організаційних заходів щодо повного державного забезпечення відповідно до державних соціальних стандартів і отримання передбачених законодавством пільг для задоволення їх життєво необхідних потреб. Питаннями соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні науковці та практики працюють в декількох напрямках [1]:
- визначення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування в Україні сьогодні - І.І.Куцим, А.Зінченко, Т.В.Говрун, О.І.Карпенко;
- аналіз системи виховання дітей-сиріт – П.П. Середа; В.С.Яковенко.
Стабільність держави, її економічний розвиток значною мірою залежить від фізичного та духовного розвитку  дитини, ставлення держави до проблем дітей, їх інтересів та потреб. Державна політика у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування здійснюється державними органами виконавчої влади, на яких покладено обов’язок піклуватися про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, зокрема служби у справах дітей, управління освіти та науки, управління (відділи) у справах молоді та спорту, центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та інші [2].
Відповідно до Указу Президента України  від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» проведено реорганізацію ряду Міністерств та відомств України, в тому числі, які відповідають за соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Питання стосовно соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування знаходяться у віданні окремих державних органів: Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (до реорганізації Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерство освіти та науки України) , Міністерства соціальної політики України (до реорганізації Міністерство управління праці та соціальної політики України), Міністерства внутрішніх справ України тощо. [3,4]. Система державних органів включає в себе організацію і діяльність центральних і обласних органів виконавчої влади.
Центральним органом виконавчої влади у сфері соціального захисту є Міністерство соціальної політики України. Основними завданнями Міністерства є участь у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики у сфері захисту дітей-сиріт та забезпечення через систему підпорядкованих йому органів реалізації права громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної підтримки. Міністерство соціальної політики України: організовує та проводить роботу щодо соціальної підтримки молодих сімей, сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та багатодітних сімей; здійснює управління у сфері соціальної роботи з сім'ями та дітьми, визначає порядок та умови здійснення соціального інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми; забезпечує ведення єдиної обліково-інформаційної системи соціального захисту населення, централізованого банку даних з проблем інвалідності та банку даних про дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також про сім'ї потенційних усиновителів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів; проводить роботу з соціально-правового захисту дітей, запобігання бездоглядності та правопорушенням серед них, із соціально-психологічної реабілітації найбільш уразливих категорій дітей, контролює та координує діяльність служб у справах дітей; здійснює координацію та методологічне забезпечення діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування стосовно соціального захисту дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб із їх числа, а також забезпечує додержання законодавства щодо встановлення опіки і піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, їх усиновлення, застосування інших передбачених законодавством форм влаштування дітей; сприяє розвитку різних форм виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також створенню дитячих будинків сімейного типу; організовує оздоровлення та відпочинок дітей;забезпечує координацію заходів центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на організацію оздоровлення та відпочинку дітей; веде Державний реєстр дитячих закладів оздоровлення та відпочинку, сприяє розвитку мережі дитячих закладів оздоровлення і відпочинку тощо[ 5].
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики з питань сім’ї, дітей та молоді, демографічних процесів, основними завданнями України якого є формування та забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти і науки, інновацій та інформатизації, інтелектуальної власності, молоді, фізичної культури та спорту.
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: бере участь у розробленні норм і нормативів утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює заходи, спрямовані на творчий розвиток особистості, виявлення та підтримку обдарованих дітей, талановитої молоді; забезпечує формування оптимальної мережі дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, у тому числі спеціальних, загальноосвітніх шкіл і професійно-технічних навчальних закладів соціальної реабілітації, шкіл-інтернатів та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти для задоволення освітніх потреб населення, експериментальних навчальних закладів з урахуванням потреб особистості й регіональної специфіки; створює належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, яка навчається, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів [6].
Міністерство охорони здоров’я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів і виробів медичного призначення. Міністерство охорони здоров’я України відповідно до покладених на нього завдань у сфері соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування: здійснює міжвідомчу координацію щодо боротьби із захворюванням на СНІД; здійснює координацію діяльності закладів охорони здоров’я, органів, установ і закладів державної санітарно-епідеміологічної служби, науково-дослідних установ незалежно від їх підпорядкування і форми власності щодо питань діагностики, лікування і профілактики захворювань тощо.
Великий обсяг управлінської роботи виконують виконавчі органи АР Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації. Повноваження державних адміністрацій у галузі соціального забезпечення і соціального захисту населення визначені у ст. 23 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 р. та Законі України «Про місцеве самоврядування» від 21 травня 1997 р.
Важливу роль щодо соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, відіграють органи опіки і піклування – державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.
Одним із головних важелів державної політики у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є правове та фінансове забезпечення даної категорії дітей. Нормативно-правову базу з соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування складають положення Конституції України, Сімейного, Житлового, Цивільного, Кримінального, Адміністративного кодексів України, а також норми Законів України «Про освіту», «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» та «Про охорону дитинства». Останніми роками прийнято цілу низку Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України, а саме: Закон України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей. – ВВР, 2005, №26, ст.354; Закон України „Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» 2005 р. №6 ст. 147; Указ Президента України «Про першочергові заходи щодо захисту прав дітей» . – 2005 від 11.07 №1086; Постанова Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 року «Про затвердження Типового положення про центр соціально-психологічної реабілітації дітей» тощо.
Протягом останніх років державна політика спрямована на реформування системи інтернатних закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та влаштування їх у сімейні форми виховання дітей, до яких належить: усиновлення, опіка, піклування, прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу. Реалізація права цих дітей на виховання у сім'ї повинно бути пріоритетним в діяльності органів державної влади. З метою забезпечення соціального та правового захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, створення належних умов для їх зростання в сімейному оточенні шляхом влаштування у сім'ї громадян на виховання і спільне проживання, за ініціативи Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту починаючи з 2006 року в Україні запроваджено механізм фінансування з державного бюджету прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2006 року №106 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2006 році» та Постанови Кабінету Міністрів України від 31.07.2007 року №81 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, грошового забезпечення батькам-вихователям і прийомним батькам за надання соціальних послуг у дитячих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях за принципом «гроші ходять за дитиною» у 2007 році» (із змінами).
 Отже,  визначальним пріоритетом державної соціальної політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, у тому числі і дітей, передбачених розділом II Конституції України.

Список використаної літератури:
1. Карпенко, О. Законодавче забезпечення сімейних форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, за законодавством України / О. Карпенко // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 3 – С. 58 – 60.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини».
3. Указ Президента України  від 09 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
4. Ноздріна, О. Система державних органів соціального захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування / Ольга Ноздріна // Держава і право. Юридичні і політичні науки : зб. наук. пр. / редкол. : Ю.С. Шемшученко (голов. ред.) [та ін.]. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 33. – С. 262 – 271.
5. Указ Президента України від 6 квітня 2011 року №389/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство соціальної політики України».
6. Указ Президента України від 08 квітня 2011 року № 410/2011 «Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України».


Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
РЕФОРМУВАННЯ МІСЦЕВОГО ОПОДАТКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
28.04.2011 14:01
ПЕРЕГЛЯД ПРІОРИТЕТУ ПРИНЦИПІВ І ФУНКЦІЙ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В СВІТОВИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР
28.04.2011 11:28
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО ПОДАТКОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
28.04.2011 10:59
СКОРОЧЕННЯ БІДНОСТІ ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ
27.04.2011 00:27
ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС: ПЕРЕВАГИ ТА НЕДОЛІКИ
26.04.2011 11:53
ПРОБЛЕМИ БЮДЖЕТНОГО КОНТРОЛЮ ТА НАПРЯМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ
22.04.2011 20:40
ПЛАТНІ ПОСЛУГИ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ: ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ПОРЯДОК ВИКОРИСТАННЯ
21.04.2011 20:54
ЗМІСТ АКЦИЗНОГО ЗБОРУ
21.04.2011 20:44
ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА УКРАЇНИ: ПРИЧИНИ ТА НАПРЯМИ ДЕТІНІЗАЦІЇ
21.04.2011 20:32
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СПРОЩЕНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В КОНТЕКСТІ ПОДАТКОВГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ
20.04.2011 15:05




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 0.191 сек. / Mysql: 1396 (0.146 сек.)