В останній час основна увага приділяється людському фактору, так як сутність і ефективність бізнесу визначають люди. Грамотний менеджмент в даній області формує сприятливе середовище, в якому реалізується трудовий потенціал, розвиваються здібності кожного працівника, люди отримують задоволення від виконаної роботи і суспільного визнання своїх і колективних досягнень [1].
Для того, щоб викликати зацікавленість працюючих до праці, необхідно їх певним чином мотивувати.
Відтак, мотивація – важливий компонент організації будь-якого виробництва і суспільства в цілому.
У сучасних умовах проблемою мотивації є те, що на підприємствах їй не приділяють належної уваги. Хоча пріоритетним завданням соціальної політики України є збереження і відтворення трудового потенціалу, тому дана тема є досить актуальною.
Розгляд мотивації трудової діяльності більшість українських науковців здійснюють у трьох аспектах: як результат взаємодії об'єктивних і суб'єктивних факторів; як процес становлення усвідомлених причин трудової діяльності; як властивість особистості працівника [2].
Дослідження мотивації праці є передумовою розробки та впровадження на підприємствах України ефективних стимулюючих систем, що враховують різноманітні інтереси працівників, раціонально поєднують у собі методи матеріального і морального заохочення й забезпечують ефективну діяльність працівників в інтересах підприємства. На практиці застосовують безліч методів мотивації персоналу та їх комбінації, одними з найбільш поширених є:
- економічні методи управління, ґрунтуються на матеріальному заохоченні: заробітна плата, премії, надбавки і т.п., що дозволяють контролювати виконання плану робіт та покращувати якість роботи;
- адміністративно-правові методи, засновані на директивних вказівках; головною метою є гармонізація робочих зусиль трудового колективу для виконання поставлених цілей;
- соціально-психологічні методи, вживаються з метою підвищення соціальної активності співробітників.
Соціально-психологічні методи поділяють на три основні групи:
- соціальні, що регулюють відносини трудового колективу шляхом визначення і координації інтересів і цілей індивідуумів або команди загалом;
- соціально-психологічні, що забезпечують соціальні потреби людини, формують організаційну культуру спілкування, регулюють поведінку індивідів та міжособистісних стосунків колективу;
- психологічні, що регулюють відносини між індивідами шляхом раціонального підбору та розстановки персоналу за посадами (вік, характер, індивідуальне ставлення до праці).
Отже, методи мотивації є провідними аспектами, що мають безпосередній вплив на практику трудової діяльності, а їх повноцінне виконання спроможне суттєво впливати на трудову активність персоналу. Тому для кінцевого успіху велике значення має збіг цілей працівника та підприємства.
Список використаних джерел:
1. Гакова М.В. Концептуальні підходи до управління персоналом підприємств готельно-ресторанного господарства. Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. 2014. Вип. 4 (66). С.130-134.
2. Дьолог Т.І. Управління мотивацією у вітчизняних підприємствах: мотиваційний механізм, мотиваційні фактори і критерії ефективності мотивації. Економіка та держава. 2013. №10. С.16-18.
_______________
Науковий керівник: Гакова Міра Володимирівна, викладач Криворізького факультету Запорізького національного університету
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter