:: ECONOMY :: ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ГУМАНІТАРНОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН :: ECONOMY :: ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ГУМАНІТАРНОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
:: ECONOMY :: ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ГУМАНІТАРНОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
 
UA  RU  EN
         

Світ наукових досліджень. Випуск 30

Термін подання матеріалів

24 травня 2024

До початку конференції залишилось днів 22



  Головна
Нові вимоги до публікацій результатів кандидатських та докторських дисертацій
Редакційна колегія. ГО «Наукова спільнота»
Договір про співробітництво з Wyzsza Szkola Zarzadzania i Administracji w Opolu
Календар конференцій
Архів
  Наукові конференції
 
 Лінки
 Форум
Наукові конференції
Наукова спільнота - інтернет конференції
Світ наукових досліджень www.economy-confer.com.ua

 Голосування 
З яких джерел Ви дізнались про нашу конференцію:

соціальні мережі;
інформування електронною поштою;
пошукові інтернет-системи (Google, Yahoo, Meta, Yandex);
інтернет-каталоги конференцій (science-community.org, konferencii.ru, vsenauki.ru, інші);
наукові підрозділи ВУЗів;
порекомендували знайомі.
з СМС повідомлення на мобільний телефон.


Результати голосувань Докладніше

 Наша кнопка
www.economy-confer.com.ua - Економічні наукові інтернет-конференції

 Лічильники
Українська рейтингова система

ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ ГУМАНІТАРНОЇ ІНТЕРВЕНЦІЇ В ТЕОРІЇ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

 
27.09.2017 22:43
Автор: Шахова Оксана Антонівна, студентка, Київський університет імені Бориса Грінченка
[Секція 8. Світова економіка та міжнародні відносини;]

Кінець XX і початок  XXI століття характеризується зростанням кількості етнічних і релігійних конфліктів внутрішнього характеру, які переходять у запеклі громадянські війни. У процесі перебігу цих конфліктів відбуваються масові порушення основних прав багатьох людей. Тому не випадково світова спільнота шукає можливості ефективної протидії таким фактам. Миротворче і гуманітарне втручання є саме однією з таких можливостей. Проблема ролі і місця гуманітарної інтервенції в сучасній системі міжнародних відносин заслуговує уваги і вивчення перш за все тому, що подібна діяльність переживає в даний час період бурхливого зростання.

Концепція «гуманітарного втручання» є однією з основних проблем світової політики. Найбільший інтерес до неї з’явився після гуманітарної інтервенції НАТО у Федеративній Республіці Югославії, тобто наприкінці ХХ століття. 

У сучасній історіографії існує два основних трактування поняття «гуманітарна інтервенція». Перше, так зване «широке», найповніше та найбільш структуровано представлено в роботах Д.Шеффера [1]. Згідно з запропонованою ним класифікацією, гуманітарна інтервенція включає наступні види: примусова гуманітарна інтервенція (з використанням сили; без використання сили), непримусова гуманітарна інтервенція (озброєна, без використання сили). «Вузьке» розуміння даного терміну визначає гуманітарну інтервенцію як втручання у справи суверенної держави з метою захисту прав людини. Таке трактування найчастіше наводиться експертами з даного питання та обгрунтовується в роботах В.Д.Вервея [2], Д.Кріциотіса [3].

Проте чому інструментом зовнішньої політики була обрана саме гуманітарна інтервенція, адже вона прямо порушує один із основних принципів міжнародного права, закріплених у Статуті ООН – принцип державного суверенітету? Тут виключно важливим є розуміння точки зору західної ліберальної традиції, за якою вважається, що будь-які права держави – включаючи й право на суверенітет – є похідними від прав громадян, які в ній проживають. Саме з цього виникають принципи, зафіксовані в Хартії прав людини ООН – наприклад, право окремої особи обирати країну проживання [4]. Зрозуміло, що принцип суверенітету як такий не є абсолютним, а тим більше беззаперечним, оскільки першоджерелом його вважаються права людини. Система міжнародних відносин, побудована на ньому, із самого початку не може бути досконалою. Про це і свідчить практика – права багатьох держав свідомо обмежувалися іншими країнами, і особливо помітним це протиріччя стало наприкінці ХХ століття.

Розділяючи точку зору про законність інтервенції в ім'я гуманних цілей, значна кількість дослідників вважала, що право на подібну інтервенцію виникає не в односторонньому порядку, а в результаті рішення групи держав.

У період, що передує створенню Організації Об'єднаних Націй, обмеженою кількістю держав були укладені перші міжнародні угоди. До них належать договори і конвенції, що містять положення про боротьбу з рабством і работоргівлею, про припинення торгівлі жінками і дітьми, про захист релігійних, етнічних та мовних меншин, а також про певні права людини під час збройних конфліктів. Метою цих угод було не створення всесторонньої системи міжнародного захисту прав людини, а лише забезпечення деяких прав особи. Ще у 1945 році ООН визначила, коли і за яких умов гуманітарна інтервенція може бути проведена. Головний критерій подібної операції: військові підрозділи переслідують гуманітарні цілі – запобігання загибелі мирного населення. 

Отже, під гуманітарною інтервенцією вже слід розуміти здійснювані ззовні збройні дії в певній країні для запобігання або припинення там гуманітарної катастрофи, тобто масових акцій насильства з численними жертвами та біженцями. Як відомо, Статут ООН передбачає законну з точки зору міжнародного права можливість застосування силу тільки у двох випадках. Перший – індивідуальна або колективна самооборона у відповідь на збройний напад на члена ООН. Другий – з санкції Ради Безпеки при загрозі міжнародному миру і безпеці, рішення про наявність якої приймає сама Рада.

Таким чином, на сьогоднішній момент складається наступна ситуація: гуманітарна інтервенція, де-юре неприпустима без санкції ООН, де-факто є реальністю сучасної світової політики [5]. Але ключовою проблемою в сучасному міжнародному праві, а відтак і в міжнародних відносинах, виявляється відсутність загальновизнаних норм і принципів застосування гуманітарної інтервенції як інструменту зовнішньої політики держав.

Література:

1. Scheffer D. Post-Gulf War Challenges to the UN Collective Security System : Three Views on the Issue of Humanitarian Intervention / D. Scheffer. — Washington, DC: United States Institute of Peace, 1992. — 182 p.

2. Verwey W. D. Humanitarian Intervention under International Law / W. D. Verwey // Netherlands International Law Review. — 1985. — № 3. — P. 35 — 42.

3. Kritsiotis D. Reappraising Policy Objections to Humanitarian Intervention / D. Kritsiotis // Michigan Journal of International Law. –—1998. — № 4. — P. 37 — 41.

4. Братерский М.В. «Гуманитарная интервенция» во внешней политике Вашингтона / М.В.Братерский // США — Канада: экономика, политика, культура. — 2005. — №10 (430). — С.43 — 55.

5. Танья Г. Гуманитарная интервенция и гуманитарная помощь: эхо прошлого и перспективы / Г. Танья // Белорусский журнал международного права и международных отношений. — 1998. — № 4. — С. 32 — 56.

__________________________________

Науковий керівник: Баранова Н.В., канд.іст.наук, Київський університет імені Бориса Грінченка



Creative Commons Attribution Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License

допомогаЗнайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter


 Інші наукові праці даної секції
ПИТАННЯ СТОЛІТТЯ: КОМУ ВИННІ ВСІ КРАЇНИ СВІТУ?
26.09.2017 21:22
СУЧАСНІ ДОСЛІДНИКИ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ ТА АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМАТИКА В РАМКАХ ЄС
21.09.2017 08:25




© 2010-2024 Всі права застережені При використанні матеріалів сайту посилання на www.economy-confer.com.ua обов’язкове!
Час: 1.027 сек. / Mysql: 1396 (0.927 сек.)