В умовах ринку, що характеризуються нестабільністю цілей підприємства, обумовленою мінливістю попиту та пропозиції, цін на товари і фактори виробництва, змінами в конкурентному середовищі й іншими макро- і мікроекономічними факторами, однією з першочергових задач керівництва підприємства стає формування й оцінка поточних і перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу. Фінансово-економічний потенціал підприємства – це показник ефективності управління ресурсною складовою на мікрорівні і, перш за все, мінімізація ризиків та стабільність функціонування будь-якого суб`єкта господарювання [8].
Дослідженню формування й оцінки потенціалу суб'єктів господарювання вагомий внесок у розробку теоретичних та методичних засад внесли вчені-економісти: О.Я. Базілінська, Л.Д. Буряк, Ф.Ф. Бутинець, К.Г. Воблий, С.Г. Стумилін, А.М. Поддєрьогіна, Г.І. Кіндрацька, М.Я. Коробов, Г.О. Крамаренко, Г.В. Савицька, О.О. Терещенка, О.О. Шеремет та ін.
У чисельних методиках фінансового аналізу використовується критерій фінансової стійкості [4, 6], який розглядається у вузькому значенні через забезпечення достатньої частки власних джерел фінансування (капіталу) і їх відповідності структурі активів, що фінансуються. В цьому контексті можна визнати, що недоліками в управління і прогнозуванні потенціалу фінансової стійкості нерідко є відсутність планування відповідних показників нарівні не тільки практики, але й теорії загалом.
У наукових публікаціях та інструктивно-методичних матеріалах для оцінки фінансової стійкості підприємств пропонується використовувати декілька етапів: аналіз абсолютних, відносних показників, аналіз показників ліквідності і платоспроможності [2, 3, 5]. При цьому потрібно зазначити, що серед пропонованих показників досить часто використовуються дані про величину позикових і загальних ресурсів та коротко- і довгострокових кредитів і позик. Багато інтегрованих показників, що застосовуються при аналізі фінансової стійкості не мають єдиних поглядів щодо їх розрахунку. Наприклад, коефіцієнт фінансового левериджу дає змогу оцінити фінансову стабільність підприємства з точки зору структури фінансування необоротних активів і робочого капіталу. Занадто низьке значення показника свідчить про втрачену можливість використати фінансовий важіль - підвищити рентабельність власного капіталу за рахунок залучення в діяльність позикових коштів. Тому часто для адекватної оцінки фінансової стійкості використовуються відомі «золоті правила». [6] Але, не заперечуючи доцільність використання всіх перелічених показників, потрібно зробити висновок, що для вирішення завдань оцінки і прогнозування потенціалу фінансово-економічної стійкості необхідно визначитися з постановкою загальної задачі підвищення ефективності операційної діяльності суб’єкта господарювання для покращення його конкурентоспроможності і позиціонування на ринку реалізації товарів (робіт, послуг). Потенціальна можливість досягнення цієї мети полягає в збільшенні випуску конкурентоспроможної продукції, що користується постійним попитом, зниження її собівартості і збільшення виручки на гривну продажів.
Тут важливим індикатором оцінки потенціалу фінансово-економічної стійкості суб`єктів господарювання виступає точка беззбитковості, що показує, який розмір виробництва товарів/послуг є критичним для підприємства, при якому прибуток і збитки дорівнюватимуть нулю. Тому доцільно використовувати точку беззбитковості для аналізу фінансового стану: чим вище обсяг виробництва і продажів над критичною точкою продажів, тим краще платоспроможність і рівень захищеності основної діяльності, яким можна скористатися на випадок форсмажорних обставин [1].
Проводячи оцінку фінансової стійкості на підприємстві потрібно повною мірою використовувати всі комплексні методи, що дають можливість планувати обсяги залучення позикового капіталу, розміри зростання прибутку, співвідношення власного та позикового капіталу й забезпеченості запасів джерелами їх формування, здатність підтримувати стабільне функціонування при беззбитковому об’ємі виробництва, тому що фінансово-економічний потенціал підприємства - це, перш за все, мінімізація ризиків та стабільність функціонування. Головна умова мінімізації фінансово-економічних ризиків - це максимально швидке досягнення точки беззбитковості.
Список використаних джерел:
1. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія та практика: Навч. посібник - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 328 с
2. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник. - М.: Финансы и статистика, 2002 - 288 с.
3. Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навч. посіб. - Житомир: ПП «Рута», 2003. - 680 с.
4. Ковалев В.В. Финансовый анализ - М.: Финансы и статистика, 2000. -511 с.
5. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности: Научное пособие - М.:ИНФРА-М. - 2003., с. 169
6. Поддєрьогін А.М. та ін. Фінанси підприємств: Підручник - К. : КНЕУ, 2002.-571с.
7. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. -316 с.
8. Шеремет А.Д. Негашев Е.В. Методика финансового анализа, М.: ИНФРА - М, 2009. - 428 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter