|
|
|
ПРИРОДНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА УМОВ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ СКОТАРСТВА В КАРПАТСЬКОМУ РЕГІОНІ
| |
| 28.11.2014 13:10 |
|
Автор: Макар Ірина Анатоліївна, аспірант кафедри менеджменту, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. З. Гжицького, м. Львів, Україна
|
|
[Секція 1. Економіка та підприємництво;] |
Досліджуючи розвиток галузі скотарства виникає необхідність проаналізувати природно-економічні умови, які впливають на виробництво продукції. Це зумовлено тим, що « ... завдяки відомому положенню нашої планети відносно Сонця, – зазначав В. В. Докучаєв, – завдяки обертанню Землі, її кулястості – клімат, рослинність і тварини розподіляються по земній поверхні, по напрямку з півночі на південь, у строго визначеному порядку, із правильністю, що допускає поділ земної кулі на пояси – полярний, помірний, субтропічний, екваторіальний» [1, с. 17]. Ці слова видатного природознавця, геолога і вченого-грунтознавця випливають з більш широкого вчення про віковічний, генетичний і завжди закономірний зв’язок, який існує між тілами, явищами і силами, між живою й мертвою природою, між мінеральними, тваринними й рослинними царствами, що відображає сутність його учення про зони природи.
Традиційно територія України поділяється на шість природно-економічних зон: Полісся, Лісостеп, Північний і Центральний Степ, Південний Степ, Передгірні і гірські райони Карпат, передгірні і гірські райони Криму, які різняться грунтово-кліматичними й економічними умовами, густотою населення та наявністю виробничого й ресурсного потенціалу [2, с. 16].
Також на території нашої держави виділяють і економічні райони, основою формування яких є територіальний поділ праці, що визначає спеціалізацію певних територій. До основних умов виділення і розвитку економічних районів можна віднести такі як: природні і трудові ресурси; особливості географічного і економічного положення території; господарське освоєння території та інші.
Щодо Карпатського регіону, то він розташований на крайньому заході України і межує з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Специфічні природні умови досліджуваного регіону, а особливо прикордонне положення, вплинули на формування його народногосподарського комплексу.
До Карпатського регіону прийнято відносити території: Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей, на яких розташовані Українські Карпати. Площа даного регіону займає 56,6 тис. км. кв., що становить 9,3% території України, тут проживає близько 6,4 млн. чоловік, що становить 12,3 % населення України [3, с. 237].
Карпатський регіон є справжньою природною перлиною нашої країни, де зосереджено 22% лісів, 26% земель природно-заповідного фонду, формується 36% водних ресурсів річкового стоку, розташовано 42% унікальних і рідкісних родовищ підземних мінеральних вод, притаманні несприятливі природно-господарські особливості: низькі питомі показники забезпечення орними землями, погіршена транспортна доступність, ускладнені для господарювання кліматичні й гідрологічні умови [4, с. 36].
Клімат регіону помірно теплий з достатньою кількістю вологи. В горах спостерігається висотна поясність. Саме тут випадає найбільша в Україні кількість опадів [5, с. 37].
Природні умови регіону дуже різноманітні, що переважно пов'язано з проходженням Карпат в усіх його областях. Карпатський регіон має найбагатші в країні лісові ресурси. Найбільша лісистість спостерігається у Закарпатській області (близько 50%) [6, с. 218].
Ґрунти регіону теж різноманітні: сірі, світло-сірі, дерново-підзолисті, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні – на рівнинах: бурі лісові і гірсько-лучні – в горах [6, с. 218].
Таблиця 1
Земельний фонд і його розподіл у Карпатському регіоні в 2012 році*
Примітки: * – тут і надалі використано матеріали статистичного щорічника [7].
Карпатський регіон порівняно має невеликий земельний фонд, але враховуючи фізико-географічні особливості є досить освоєним з точки зору ведення сільського господарства – 61,1% займає рілля в площі сільськогосподарських угідь (2012 р.) (табл. 1). Стан сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі, є важливим показником при оцінці природної характеристики умов виробництва продукції скотарства. Сінокоси, пасовища та орні землі виступають невід’ємним атрибутом у кормовиробництві.
Сільськогосподарські угіддя Чернівецької і Львівської областей займають більшу частину своєї загальної земельної площі і становлять відповідно – 58,1% і 58,0%. Це обумовлює те, що важливою складовою народногосподарського виробництва Львівської та Чернівецької областей є агропромисловий комплекс.
Дані таблиці 1 показують, що частка ріллі є найвищою у Чернівецькій області (70,5 %), а у Закарпатській – найнижчою (44,2 %), це пояснюється тим, що у цій області близько 80 % території займають гори Карпати, де переважають ліси та пасовища.
Отже, враховуючи ґрунтові і агрокліматичні фактори Карпатського регіону, можна стверджувати, що для розвитку міцної кормової бази є усі передумови. А це у свою чергу може служити реальним поштовхом в ефективному розвитку виробництва продукції скотарства.
Список використаних джерел:
1. Докучаев В.В. К учению о зонах природы. Горизонтальные и вертикальные почвенные зоны / В.В. Докучаев. – СПБ, 1899. – 28 с.
2. Розміщення і спеціалізація сільського господарства Української РСР; за ред. П. Г. Дубінова та ін. – К.: Урожай, 1967. – С. 16.
3. Химинець В. В. Концептуальні засади сталого розвитку Карпатського регіону України / В. В. Химинець // Вісник національного університету водного господарства та природокористування / Збірник наукових праць. Випуск 4(60). Економічні науки. – 2012. С. 237-249.
4. Жук П. Проблеми розвитку гірського карпатського регіону у фокусі уваги науковців і практиків / П. Жук // Місцеве самоврядування та регіональний розвиток в Україні / Науково-практичний журнал. Грудень 2012 року (пілотний випуск). – С. 35-38.
5. Регіональна економіка: Підручник / за ред. Є.П. Качана. – К. : Знання, 2011. – 670 с.
6. Жук М.В. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України / М.В. Жук, В.П. Круль: Підручник. К.ІКондор, 2004. – 296 с.
7. Статистичний щорічник України за 2012 рік. / [за ред. О. Г. Осауленка]. – Київ: Державна служба статистики України. – 2013. – 551 с.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter