|
|
|
СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ПІДПРИЄМСТВ РЕГІОНІВ
| |
| 17.02.2012 18:09 |
|
Автор: Пушкарь Ірина Володимирівна, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри обліку і аудиту Запорізького національного університету
|
|
[Секція 2. Менеджмент. Маркетинг;] |
Аналіз існуючої ситуації, зокрема: спаду обсягів випуску та падіння технічного рівня підготовки виробництва до нововведень, втрати ринків збуту, деіндустріалізації економіки та майже повного знищення науково-технічного потенціалу, зниження темпів освоєння інвестицій, нарощення обсягів «тіньової» економіки тощо свідчить про необхідність визначення напрямів виходу із кризового стану, пріоритетів та етапів реалізації стратегій інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств [1]. Незважаючи на значну кількість проведених досліджень, проблематика формування та нарощення конкурентних переваг перебуває лише на початковому етапі. Для недопущення кризового стану у реальному секторі економіки слід сформувати відповідну систему управління забезпеченням економічної безпеки. Систематизація та групування конститутивно-ключових чинників впливу на систему управління промисловістю дозволяє встановити склад найвагоміших факторів впливу на збалансоване функціонування системи забезпечення економічної безпеки, а саме: фінансову, технологічну, енергетичну, сировинно-ресурсну, інвестиційну, інноваційно-інтелектуальну, соціально-трудову, продовольчу, медичну, зовнішньоекономічну, демографічну, військово-економічну, геополітичну, інформаційно-комунікаційну та екологічну [2,3].
Однак, в умовах постійного вибору стратегій розвитку економіки держави та внаслідок зміни внутрішніх політичних еліт й нарощення зовнішніх загроз світової фінансової кризи, реалізація економічних інтересів промисловості обумовлює нагальну необхідність формування системи показників-індикаторів для оцінювання-прогнозування масштабів розвиненості її стратегічного потенціалу (із обґрунтуванням їх порогових значень)[4]. На думку автора, існуюча система формування та нарощення конкурентних переваг підприємств, що пов’язана з управлінням стратегічного потенціалу підприємств в промисловості потребує інтенсифікації процесів реструктуризації, у т.ч. реінжинірингу, а саме: оптимізації структури; елімінації тих ланцюгів, механізмів і регуляторів бізнес- та виробничо-господарських процесів, які характеризуються низьким рівнем адаптації до змін у зовнішнього середовища або незначним впливом на трансформацію економічної сфери;розроблення інформаційно-методичного забезпечення та цільових програм діагностики стратегічного потенціалу підприємств. Це обумовлює необхідність визначення домінант формування, нарощення та практичного використання інформаційного потенціалу в якості стратегічного ресурсу трансформації виробничо-економічних систем. Зазначимо, що ключовою ознакою відновлення функцій виробничо-економічних систем є забезпечення алокаційної ефективності (перерозподілу), збереження і накопичення ресурсів і доходів, що уможливлює вибір та реалізацію оптимальної інноваційно-інвестиційної моделі розвитку.
Список використаної літератури:
1. Амоша А. И. Каноны рынка и законы экономики / А. И. Амоша, Н. Д. Прокопенко, Е. Т. Иванов. – Донецк : ИЭП НАН Украины, 2008. – 546 с.
2. Організаційно–економічний механізм розвитку промисловості підприємств / за ред. А. Мельник. – Тернопіль: Економічна думка, 2003. – 608 с.
3. Покропивний С. Ф. Регулювання територіального розвитку : стратегія і ефективність / С. Ф. Покропивний , В. М. Колот. – К. : КНЕУ, 2003. – 352 с.
4. Царенко О. В. Адаптивне моделювання процесу інкорпорації стратегічного потенціалу промислових комплексів у єдину макроекономічну систему / О. В. Царенко // Економіка та держава. – 2010. – № 7. – С. 40–44.
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter