У сучасних умовах інформація, що представляє собою комерційний інтерес, стає одним з основних фактором успішної роботи будь-якого підприємства, а забезпечення надійного її збереження – головним чинником стабільного становища і збереження конкурентних переваг.
Відповідно до Закону України «Про інформацію»від 02.10.1992 № 2657-XII, інформація за режимом доступу до неї поділяється на відкриту та обмежену. Тому доцільно зазначити, що комерційна таємниця є різновидом інформації з обмеженим доступом. Згідно зі статтею 505 ЦКУ комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить.
На підприємствах України за необхідності склад та обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначаються самостійно її власником або керівником підприємства з урахуванням постанови КМУ «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611. Для обмеження доступу до інформації комерційної таємниці керівник видає спеціальний наказ про введення заходів щодо охорони цих відомостей, встановлює коло осіб, які мають доступ до неї, і правила роботи з документами, які мають гриф "КМ". Співробітники підприємства повинні під розписку ознайомитись із наказом та додатками до нього.
Відповідно до законодавчої бази чітко затвердженого переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю в Україні немає, але вони можуть бути наступні: обсяги кредитів, які одержала або хоче одержати фірма;назви фірм-контрагентів;обсяги виробництва (місяць, квартал, рік);обсяги прибутку (місяць, квартал, рік);розподіл прибутку;цілі, завдання, тактика переговорів з партнерами і т.д.
До комерційної таємниці не можна відносити наступні документи: установчі документи;інформація за всіма встановленими формами державної звітності;дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків;відомості про кількість і склад працюючих, їх заробітну плату і т.д.
Всі види інформації, які можуть вважатися комерційною таємницею, умовно можна розділити на дві групи: технічна інформація і комерційна інформація. До першої групи належать незапатентовані науково-технічні розробки, бази даних та інші комп’ютерні програми тощо. До другої групи віднесено умови контрактів, дані про постачальників і покупців, інформація про переговори, маркетингові дослідження тощо.
За незаконні дії щодо розголошення комерційної таємниці підприємства передбачена як адміністративна, так і кримінальна відповідальність.
Отже, комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентоздатності підприємства. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від неправомірного використання. В Україні нормативно-правова база такого поняття як «комерційна таємниця» є досить нерозвиненою і потребує подальшого врегулювання.
Список використаної літератури:
1. Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 № 2657-XII зі змінами та доповненнями.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року зі змінами та доповненнями
3. Господарський кодекс України 16 січня 2003 р зі змінами та доповненнями
4. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” від 7 червня 1996 р. № 236/96 зі змінами та доповненнями
5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 9 серпня 1993 р. № 611.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter