|
|
|
ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ РИЗИК СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРОВИРОБНИКА
| |
| 26.11.2011 13:58 |
|
Автор: Лобова Оксана Миколаївна, аспірантка кафедри «страхування та ризик-менеджмент» Київського національного університету ім. Т .Шевченка
|
|
[Секция 5. Банковское дело. Финансы, денежное обращение и кредит;] |
Добровільне страхування сільгоспкультур за участю державної підтримки обмежує свою відповідальність тільки терміном, протягом якого урожай знаходиться «на корені», тобто фазою посівів. Отже, в момент укладення договору страхування застрахована особа не має ніякого реального майна (урожаю), яким він міг би володіти, користуватися чи, тим більше, розпоряджатися, і яке, тим не менш, береться на страхування. Договір страхування укладається в період посіву сільськогосподарських культур і єдиною реальною, речової субстанцією є не урожай, а посіви. Оскільки на момент укладання договору страхування, реального майна у вигляді врожаю не існує, при визначенні його страхової вартості користуються як показниками реальних майнових категорій (посівів), так і абстрактними майновими категоріями (середньорічний врожайністю сільськогосподарської культури за попередні п'ять років і її прогнозною вартістю). Для цього посівні площі послідовно множать на середньорічну врожайність і на її вартість, отримуючи в результаті вартість валового збору врожаю. Така методика застосовувалася при обов'язковому державному страхуванні врожаю. Ця ж методика використовується при введенні добровільної форми даного виду страхування [2, c.293].
У цьому зв'язку слід зазначити, що аналогічна процедура визначення дійсної вартості майна застосовується при страхуванні ризику неотримання прибутку внаслідок вимушеної перерви у виробництві. У цьому випадку встановлюється середній розмір прибутку за певний період, що передує укладенню договору страхування. Як правило, такий період дорівнює 12 місяцям. При цьому страховик повинен мати документальне підтвердження отримання прибутку за контрольний період (ті самі 12 місяців), в іншому випадку страхове відшкодування при настанні страхової події може не виплачуватися.
Поняття «Фінансові ризики» являє собою більш широке поняття, ніж «Підприємницькі ризики». Виходячи з його об'єктів страхування та переліку груп страхових подій, можна зробити висновок про те, що підприємницький ризик є одним зі складових фінансових ризиків. Але якщо це так, то, на наш погляд, цілком можливо розглядати страхові події групи «Страхування фінансових ризиків» як страхові події при страхуванні врожаю. Тим більше що недобір врожаю може мати і має грошовий еквівалент [1, c.175].
У випадку зі страхуванням сільгоспкультур ми маємо справу з відповідальністю страховика, пов'язаної саме з несприятливими погодними умовами. Страховик зобов'язується відшкодувати грошовий еквівалент недобору врожаю, який є наслідком реалізації кліматичних і метеорологічних ризиків. Хоча грошова компенсація не може замінити собою недоотриманого врожаю, її наявність може вирішити інше завдання. Це завдання полягає у виконанні зобов'язань сільськогосподарського товаровиробника перед своїми партнерами, якщо коштів від реалізації зібраного врожаю бракує для їх погашення. У цьому полягає особливість страхування підприємницького ризику при страхуванні сільгоспкультур.
В умовах державного обов'язкового страхування врожаїв ніколи не ставилося питання про страхування підприємницького ризику, хоча страхування врожаю «на корені» (інакше кажучи - посівів) завжди відмежовувалася від страхування вже зібраного врожаю. При цьому розділялися і ризики. Для страхування посівів це були переважно несприятливі погодні умови, для страхування зібраного врожаю у складі основних і обігових коштів ризики були іншими. Методологічна опрацювання цього питання ніколи не проводилася, оскільки фаза підприємницького ризику (дозрівання майбутнього врожаю) займала невеликий проміжок часу. За своїм характером та страхування підприємницького ризику, і страхування вже зібраного врожаю відноситься до майнового страхування. У цьому страхова методологія порушена не була. Для нового страхового права включення страхування врожаю в систему страхування конкретного майна, звичайно ж, помилкова. І ця помилка має не тільки характер методологічного прорахунку, а й практичну значимість. Віднесення виду страхування до тієї чи іншої групи Класифікації має принципове значення, оскільки від цього залежать способи формування страхових резервів страховика [3, c.37].
Bcі основні параметри страхової технології, пов'язаної зі страхуванням врожаю за участю державної підтримки, відповідають страхуванню підприємницького ризику. Об'єктом страхування за участю держпідтримки повинен бути не валовий збір сільськогосподарських культур, а ризик збитків від підприємницької діяльності - підприємницький ризик, який може бути виражений натуральними і вартісними показниками недобору врожаю. Тому в Класифікації за видами страхової діяльності страхування сільгоспкультур має перебувати в групі фінансових ризиків.
Список використаної літератури:
1. Левченко М.О. Генезис та класифікація ризиків у діяльності промислових підприємств// Вісник Хмельницького національного університету № 5 ’2009 / Т. 2. С.174 - 178.
2. Основи підприємницької діяльності та агробізнесу: Навч. посібник / М. М. Ільчук, Т. Д. Іщенко, В. К. Збарський та ін.; За ред. М. М. Ільчука. —К.: Вища освіта, 2002. — 398 с.
3. Хохлов Н.В. Управление риском: Учеб. пособие для вузов. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 239 с.
E-мail: flox_777@rambler.ru
|
|
 Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
|
|
|
Голосування 
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter