Концепція багаторівневого врядування (multilevel governance – MLG) виникла на початку 1990-х років для опису розподілу влади між кількома територіальними рівнями, особливо в контексті європейської інтеграції. Був введений термін, який пояснює, як влада розподіляється між наднаціональними, національними та субнаціональними утвореннями [1]. За даними наукових джерел [2; 3], MLG складається з двох ідеальних типів: Тип I, який має стабільні, універсальні юрисдикції, та Тип II, що складається з гнучких, специфічних для завдань юрисдикцій, які працюють на різних рівнях. Типології передбачають розуміння різних типів влади та конфігурацій прийняття рішень, як в унітарних, так і у федеральних системах, а також у транснаціональному управлінні. MLG дедалі більше еволюціонує у дуже важливу концептуальну та прикладну основу для державного управління, порівняльної політики та міжнародних відносин і набуває дедалі більшої актуальності в ширших дискурсах глобалізації та сталого розвитку. Складні глобальні ризики, такі як пандемії, зміна клімату, міграція та транснаціональна злочинність, підкреслюють необхідність інтегрованих механізмів управління, які не можна визначити за традиційною ієрархічною структурою. Ця глобальна взаємозалежність вимагає ефективної координації та співпраці на різних рівнях управління, що співіснують у часи очевидної та гострої занепокоєності щодо того, чи достатньо однорівневого управління для вирішення викликів [2; 3; 4].
Потенційне значення MLG полягає у цілях сталого розвитку, оскільки воно вимагає, щоб для ефективного реалізації ЦСР існувала співдіяльність на різних рівнях національного, субнаціонального та міжнаціонального врядування для розв’язання проблем, що виникають через суперечливі цілі в економічній, соціальній та екологічній сферах [5]. MLG забезпечує основу для узгодженості політики та партисипативного плюралізму, що підтримує Порядок денний сталого розвитку до 2030 року. Усі ці етапи слугують для аналізу інтегрованої політики та забезпечення багаторівневого врядування [6]. Іншими словами, MLG глобалізує міжнародні цілі, яких потрібно досягти, у дії відповідно до місцевого контексту та реалій [7]. Воно також сприяє демократичному управлінню, підзвітності та легітимності у формуванні політики через різних зацікавлених сторін – від місцевих органів влади до неурядових організацій [8]. Багаторівневе врядування визнається ключовим у впровадженні Цілей сталого розвитку завдяки своїй здатності поєднувати національні цілі з місцевими можливостями [5].
З погляду державного управління, багаторівневе врядування пропонує ключову аналітичну перспективу для оцінки різних взаємодій і владних відносин між різними акторами на різних рівнях уряду, що формує політичні стратегії. Розуміючи концепції управління за межами регіонів, державні управлінці можуть розробляти політики, які оптимізують розподіл ресурсів і уникають дублювання, тим самим покращуючи надання державних послуг. Так само, як MLG додає цінність теорії в соціальних науках, описуючи динамічні взаємозв’язки між державними та недержавними акторами, воно також дозволяє більш повно зрозуміти сучасні системи управління [9].
Однак залишаються труднощі у балансуванні різних інтересів зацікавлених сторін і ресурсних міркувань, а також у вирішенні можливих неоднозначностей щодо підзвітності, які ускладнюють повне та ефективне впровадження такої моделі. Вирішення цих викликів вимагає надійних структур управління та процесів, які сприяють прозорому прийняттю рішень, адаптивним політичним механізмам і проактивному вирішенню конфліктів [10].
В умовах України багаторівневе врядування – це система взаємодії та розподілу повноважень між національним, регіональним, місцевим рівнями влади та зацікавленими сторонами (громадськість, бізнес, ОГС). Воно базується на принципах субсидіарності, партнерства та координації. Для України MLG є ключовим елементом децентралізації, відновлення та євроінтеграції, особливо в контексті Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки.
Реформа децентралізації 2014-2020 рр. створила сильний фундамент: громади отримали значні повноваження та ресурси, що продемонструвало ефективність у кризових умовах (війна, відновлення). Децентралізований підхід дозволяє краще враховувати локальні потреби, забезпечує прозорість використання коштів і швидше відновлення інфраструктури. В умовах повномасштабного вторгнення місцеве самоврядування проявило високу стійкість і самоорганізацію. Понад 77% громадян підтримують продовження децентралізації після війни.
Після отримання Україною статусу кандидата на вступ до Європейського Союзу важливість впровадження багаторівневого врядування значно зросла – MLG є обов’язковою вимогою ЄС (принципи Європейської хартії місцевого самоврядування, політика згуртування). Успішне впровадження може прискорити переговори про вступ.
Багаторівневе врядування має низку переваг, серед яких: підвищення стійкості – посилюється демократична стійкість, залучення громадян і адаптивність до викликів. На регіональному рівні регіони стають повноцінними суб’єктами політики, стимулюється міжмуніципальне співробітництво та інновації. Також відбувається посилення участі громадян і відкритості влади, що підвищує легітимність інституцій.
Водночас, відсутність конституційних змін щодо децентралізації, невизначеність статусу районів, слабка інституційна спроможність регіонального рівня та централізація рішень в умовах військового стану обмежують повноваження місцевого самоврядування. Також недостатня координація рівнів влади, брак фінансової автономії на всіх рівнях, корупційні ризики, руйнування, внутрішнє переміщення, дефіцит кадрів у громадах та нерівномірність розвитку територій гальмують впровадження моделі багаторівневого врядування в Україні.
Можна запропонувати наступні інструменти активізації процесів багаторівневого врядування в Україні:
- ухвалення оновленої Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади;
- посилення міжрівневої координації (національний - регіональний - місцевий) через платформи діалогу та спільне планування;
- розвиток учасницької демократії: громадські асамблеї, деліберативні інструменти, цифровізація участі;
- підвищення інституційної спроможності: навчання, обмін кращими практиками, підтримка ОГС;
- інтеграція MLG у регіональну політику та програми відновлення (DREAM, тощо).
Отже, перспективи впровадження багаторівневого врядування в Україні є позитивними, але залежать від політичної волі, завершення конституційної реформи та міжнародної підтримки. Успіх MLG стане одним з ключових чинників перемоги, ефективного повоєнного відновлення та повноцінної інтеграції в ЄС. Це не лише адміністративна реформа, а й інструмент зміцнення демократії та державності в умовах екзистенційних викликів.
Список літератури:
1. Hooghe L. Subnational Mobilization in the European Union. West European Politics. 1995. Vol. 18. P. 175-198.
2. Hooghe L., Marks G. Unraveling the Central State, But How? Types of Multi-Level Governance. In: Global Governance. Taylor & Francis, 2003a. P. 61-71. https://doi.org/10.4324/9781315254234-12
3. Hooghe L., Marks G. Differentiation in the European Union and Beyond. European Union Politics. 2023. Vol. 24, No. 1. P. 225-235. https://doi.org/10.1177/14651165221127885
4. Piattoni S. The Theory of Multi-Level Governance: Conceptual, Empirical, and Normative Challenges. The Theory of Multi-Level Governance: Conceptual, Empirical, and Normative Challenges. 2010. 9780199562923. https://doi.org/10.1093/acprof:oso/
5. Croese S., Oloko M., Simon D., Valencia S. C. Translating the Global to the Local: Challenges of Multi-Level Governance for Implementing Global Policy in Africa. International Journal of Urban Sustainable Development. 2021. Vol. 13, No. 3. P. 435-447.
6. Bäckstrand K., Koliev F., Mert A. Steering Partnerships for the SDGs: The Role of Institutional Capacity, Inclusion, and Transparency. In: Partnerships and the Sustainable Development Goals. Springer, 2022. P. 41-58.
7. Masuda H., Kawakubo S., Okitasari M., Morita K. Exploring the Role of Local Governments as Intermediaries to Facilitate Partnerships for the Sustainable Development Goals. Sustainable Cities and Society. 2022. Vol. 82 (July 2022). P. 1-12.
8. Singh B., Wongmahesak K. Multidimensional Democratization, Governance in Participatory Decision-Making and Strengthening Global Democracy: Institutional Reforms for Sustainable Development in the AI Era. In: Democracy and Democratization in the Age of Artificial Intelligence. IGI Global Scientific Publishing, 2025. P. 167-186.
9. Eising R. Multilevel governance in Europe. In: Routledge handbook of European politics. London : Routledge, 2014. P. 165–183.
10. Wiegant D., Dewulf A., Van Zeben J. Alignment mechanisms for effective governance of the Sustainable Development Goals. World Development. 2024. Vol. 182. https://doi.org/10.1016/j.worlddev.2024.106721.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter