В умовах війни соціальна згуртованість територіальних громад України визначає їх здатність адаптуватися і реагувати на зовнішні загрози через самоорганізацію, мобілізацію ресурсів і збереження соціальної цілісності. У цьому контексті особливого значення набуває синергія соціальної згуртованості, яка проявляється у перевищенні сукупного ефекту спільних дій над рівнем та обсягом зусиль соціальних акторів. Така синергія формується на базі зміцнення горизонтальних зв’язків між мешканцями, активної участі громадян у житті громади, ефективної комунікації та партнерства між органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями, бізнесом та мешканцями.
Сучасними механізмами синергії у територіальних громадах України є інклюзивний діалог і міжкультурне партнерство, що сприяють довірі та колективній ідентичності навіть у громадах з високою соціальною різноманітністю; участь внутрішньо переміщених осіб у місцевих ініціативах, що посилює соціальні мережі і сприяє інтеграції; формування ініціативних груп за участю активістів, місцевих лідерів та ВПО як мікромодель спільної дії, що підсилює здатність громади до спільного вирішення проблем.
Крім того, синергетичні ефекти соціальної згуртованості тісно пов’язані з ресурсами культурної спадщини та соціальної роботи, що виступають як каталізатори інтеграції різних соціальних груп, зниження соціальної напруги і формування спільної ідентичності, що важливо в умовах збройної агресії і післявоєнного відновлення.
Значущими стають освітні та соціальні проєкти, які посилюють соціальні зв’язки між різними віковими та соціальними групами населення, вищими та профтехосвітніми навчальними закладами, кваліфікаційними центрами в регіонах України. Надважливим є створення безбар’єрних умов для отримання освітніх послуг учасникам бойових дій, ветеранам війни. У цьому контексті «Є потреба у пошуку нових інструментів та удосконалення механізмів соціальної політики, наповнюваності спектру професій у найкритичніших сферах економіки, змін напрямів та освітніх програм підготовки фахівців у закладах вищої освіти, у тому числі, Інститутах підвищення кваліфікації та профорієнтації, активізації їх діяльності через співпрацю з бізнесом, роботодавцями, Центрами зайнятості.» [1].
Практика реалізації проєктів соціальної згуртованості в українських громадах демонструє, що координація дій різних суб’єктів дозволяє досягати значно ширших результатів, ніж окремі ізольовані ініціативи. Саме це і є проявом синергійного ефекту.
Значний досвід формування, зміцнення міжнародного партнерства, зокрема в контексті транскордонного співробітництва мають територіальні громади прикордонних регіонів. Так у громадах Закарпатської та Львівської областей, лише у 2024 р. укладено 257 та 226 міжнародних договорів відповідно [2].
Однією із територіальних громад Закарпатської області, де проєктна діяльність розвивалась ще до повномасштабного вторгнення російських військ, є Колочавська територіальна громада. Переважаючими факторами є вигідне геополітичне та географічне положення, міжнародна співпраця з Польщею та Чеською Республікою. Станом на 2024 р. реалізовано понад 10 проєктів у співпраці з міжнародними і вітчизняними партнерами. Частина з них реалізовувались упродовж 2014–2021 рр., що стало потужним досвідом партнерства і підґрунтям для формування адаптаційного потенціалу і участі громади у нових проєктах воєнного періоду 2022–2024 рр. [3].
В умовах сьогодення, місцева влада Колочавської територіальної громади докладає максимум зусиль для розвитку території, залучення інвестицій та розширення міжнародного партнерства. Реалізація проєктів дає можливість нарощувати соціальний капітал, вирішувати нагальні проблеми громади, підвищувати рівень синергії соціальної згуртованості, як всередині громади, так і за її межами. Організована співпраця з громадами-побратимами за кордоном, активна участь у міжнародних програмах і успішна реалізація проєктів роблять громаду прогресивною і престижною. У 2025 р. с. Колочава і с. Синевирська Поляна увійшли до рейтингу найкращих туристичних сіл за версією ООН.
Приклади практик свідчать про конкретні способи реалізації соціальної згуртованості на місцевому рівні:
• Інклюзивні проєкти для ВПО та людей з інвалідністю («Соціальна згуртованість в дії» на Вінниччині) — вони об’єднують громаду, місцеву владу, громадські організації та допомагають інтегрувати у громаду вразливі групи, створюючи мультиплікаційний ефект підтримки та солідарності.
• Освітні ініціативи, орієнтовані на соціальну згуртованість, такі як проєкт «Preparing Schools for Social Cohesion», спрямований на зміцнення соціальних зв’язків через активну участь шкіл у громадському житті під час війни.
• Діалогові та культурні практики у громадах сприяють створенню нових горизонтальних зв’язків і довіри між різними соціальними групами.
Ці практики демонструють, що синергія соціальної згуртованості виникає не автоматично, а як результат координованих зусиль різних суб’єктів громади, спрямованих на інтеграцію, співпрацю та спільну відповідь на виклики.
Маркерами трансформації суспільства в територіальних громадах за умов війни стає збереження єдності, цілісності поглядів і формування нових наратив, цінностей громадянського суспільства, культури волонтерства, створення безбар’єрних умов соціального розвитку, підтримка релокованого бізнесу, зміцнення міжгромадівського партнерства, розширення векторності у створенні та реалізації міжнародних проєктів.
Таким чином, синергія соціальної згуртованості у територіальних громадах України в умовах війни є ключовою детермінантою соціального капіталу, локальної стійкості та здатності до відновлення, що побудована на спільній дії, взаємній підтримці, конструктивному діалозі та мобілізації локальних і зовнішніх ресурсів для досягнення загального добробуту громади. Соціальна згуртованість у громадах України під час війни – це динамічний соціальний ресурс, який включає довіру, взаємодію, почуття спільноти та солідарність.
Гнучкість у синергії співпраці соціальних інститутів, місцевої влади, громадських організацій, мешканців громад сприяють швидкій адаптації суспільства у кризових умовах. Практичні приклади показують, що інклюзивні проєкти, діалогові практики та освітні ініціативи є важливими механізмами створення та зміцнення соціальної згуртованості в умовах війни. Соціальна згуртованість є не лише інструментом внутрішньої єдності, але й важливим чинником стійкості, відновлення, відбудови й розвитку громад у післявоєнний період.
Список літератури:
1. Сергієнко В.П., Головко Л.В., Головко В.В. Соціальна згуртованість у створенні безбар’єрності надання освітніх послуг в умовах війни. Ефективна економіка, № 11. 2025. http://doi.org/10.32702/2307-2105.2025.11.31
2. Моніторинг процесу децентралізації влади та реформування місцевого самоврядування (2024). Портал «Децентралізація». URL: https://decentralization.ua/mainmonitoring
3. Головко Л., Худинець В., Головко Т. Проєктна діяльність в територіальних громадах (на прикладі Колочавської територіальної громади Закарпатської області). Демографія та соціальна економіка, №1 (59) 2025. С. 35–54. https://doi.org/10.15407/dse2025.01.035
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter