Актуальність: Академічний стрес є невід’ємною частиною студентського життя, особливо в медичних університетах, де високі вимоги до навчання поєднуються з емоційним навантаженням. Він виникає через великий обсяг матеріалу, іспити, обмеження часу та інші фактори, що можуть призводити до емоційного виснаження, порушень сну та зниження когнітивних функцій. Дослідження показують, що хронічний стрес негативно впливає на пам’ять, увагу та швидкість прийняття рішень через підвищення рівня кортизолу, який пошкоджує гіпокамп та префронтальну кору. Зокрема, у студентів-медиків стрес асоційований з тривогою, депресією та зниженням академічної продуктивності.
Мета дослідження: Дослідити вплив академічного стресу на когнітивні функції студентів-медиків. Гіпотеза: Високий рівень стресу негативно корелює з самооцінкою когнітивних функцій та призводить до суб’єктивного погіршення.
Матеріали та методи: Дослідження проведено у формі анонімного онлайн-опитування через Google Forms. Вибірка: 69 студентів медичних спеціальностей. Опитувальник включав 25 питань: демографія (вік, стать, курс, хронічні захворювання), рівень стресу (5 питань за шкалою Likert 1-5), частота та джерела стресу, самооцінка когнітивних функцій (пам’ять, увага, швидкість мислення за шкалою 1-5; труднощі з довготривалою пам’яттю), когнітивні збої, спосіб життя (сон, активність, харчування, стимулятори), суб’єктивне погіршення когнітивних функцій та методи зменшення стресу. Аналіз наукової літератури.
Результати та обговорення: Дослідження охопило 69 студентів медичних спеціальностей, переважно третьокурсників (87%), з яких більшість становили жінки (78%), а основна спеціальність – «Лікувальна справа» (96%). Середній вік учасників склав 20,33 ± 4,20 роки; лише 9% мали хронічні захворювання, що не мало значного впливу на результати. Така вибірка є типовою для медичних факультетів, де високі навчальні вимоги часто поєднуються з особистими викликами, як це демонструють численні дослідження психологічного навантаження в медичній освіті.
Рівень академічного стресу серед респондентів виявився високим: середній сумарний бал за шкалами Likert (від 1 до 5) становив 19,57 ± 3,94 з 25 можливих. Найсильніше стрес викликали іспити (4,30), брак часу (4,00) та великий обсяг матеріалу (4,00); емоційне виснаження оцінили на рівні 3,97, а порушення сну – 3,57. Більшість учасників (54%) відчували стрес кілька разів на тиждень, а 22% – щодня. Основними джерелами стресу були іспити (94%), обсяг матеріалу (78%), усні відповіді (65%), обмеження часу (43%) та фінансові проблеми (25%). Ці результати узгоджуються з літературними даними, де подібні фактори часто призводять до хронічного стресу та вигорання серед студентів-медиків.
Самооцінка когнітивних функцій (пам’яті, уваги тощо) була середньою: короткочасна пам’ять – 3,33 з 5, концентрація – 3,12, швидкість мислення – 3,62; труднощі з довготривалою пам’яттю – 2,97 (де вищий бал вказує на гірший стан); сумарний бал – 13,10 ± 1,78 з 20. Під впливом стресу когнітивні збої, такі як плутанина в думках, відзначали 80% респондентів. Це можна пояснити гіперактивацією системи стресу, зокрема осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, та підвищенням рівня кортизолу, що негативно впливає на мозкові структури, як описано в нейробіологічних моделях.
Щодо способу життя учасників: 48% спали 5-6 годин на добу, 42% – 7-8 годин; фізична активність 1-2 рази на тиждень практикували 38%, а рідко – 23%; якість харчування оцінили на 3,36 з 5. Стимулятори, такі як кава, вживали 70% респондентів (часто – 30%). Погіршення когнітивних функцій під стресом помічали 82% (значно – 28%), а вплив на навчальні результати – 2,88 з 5. Для зменшення стресу студенти найчастіше зверталися до соціальної підтримки (61%), фізичних вправ (51%) та медитації (26%). Ці методи, як показують психологічні дослідження, сприяють підвищенню стійкості до стресу.
Аналіз виявив значну кореляцію між рівнем стресу та суб’єктивним погіршенням когнітивних функцій (r=0,366, p=0,002), хоча кореляція з базовою самооцінкою була відсутня (r=0,025, p=0,836). T-тест не показав відмінностей між групами з високим і низьким стресом (p=0,984), проте жінки мали вищий рівень стресу (p=0,006). Спостерігалися слабкі негативні кореляції з тривалістю сну (r=-0,025), фізичною активністю (r=-0,182) та якістю харчування (r=-0,172).
Отримані дані про високий рівень стресу (19,57 ± 3,94 бали) та скарги 80% студентів на когнітивні збої мають чітке патофізіологічне підґрунтя, базуючись на концепції загального адаптаційного синдрому Ганса Сельє [1]. У студентів-медиків, через іспити та великий обсяг матеріалу, цей синдром часто переходить у стадію дистресу. Зокрема, високий рівень стресу свідчить про стійку активацію гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі (ГГН), як наслідок – надлишковий викид кортизол. Хронічна гіперкортизолемія має нейротоксичний ефект, особливо для гіпокампу, який відповідає за пам’ять, що пояснює низьку оцінку довготривалої пам’яті (2,97) та погіршення когнітивних функцій у 82% респондентів під час напруженого навчання [3].
Крім того, низькі показники концентрації уваги (3,12) та скарги на «плутанину в думках» пов’язані з впливом катехоламінів (норадреналіну та дофаміну). Під час гострого стресу, наприклад на іспитах чи усних відповідях, їхній надлишок викликає тимчасове «когнітивне гальмування» у префронтальній корі, при цьому спостерігається перемикання мозку з аналітичного мислення на емоційні реакції, які керуються мигдалеподібним тілом (амигдалою). Це призводить до суб’єктивного зниження швидкості мислення та труднощів із зосередженням на складному матеріалі. Дефіцит сну, який спостерігався у 48% опитаних (лише 5-6 годин), створює додатковий патофізіологічний бар’єр, порушуючи роботу глімфатичної системи, яка видаляє метаболічні продукти з мозку. У поєднанні зі стресом це знижує нейропластичність, унеможливлюючи формування нових нейронних зв’язків, необхідних для засвоєння медичних знань [2].
Гендерні відмінності, з вищим стресом у жінок (p=0,006), можуть бути зумовлені біологічними особливостями, зокрема взаємодією естрогенів і кортизолу, що робить жіночу нейроендокринну систему чутливішою до психосоціальних стресорів.
Нарешті, висока частота вживання стимуляторів (70%) та слабкі кореляції з харчуванням вказують на спроби компенсувати енергетичне виснаження, але з патофізіологічної точки зору це призводить до виснаження симпатоадреналової системи, посилюючи когнітивний дефіцит у довгостроковій перспективі.
Результати узгоджуються з літературними даними про когнітивні проблеми, спричинені емоційним виснаженням та змінами в мозку. Водночас, дослідження має обмеження: суб’єктивні оцінки, невелика вибірка та одноразовий зріз даних.
Висновки: Результати підтверджують високий рівень академічного стресу серед студентів-медиків, узгоджуючись з літературою, де стрес пов’язаний з академічними вимогами та психологічними факторами. Академічний стрес високий серед студентів-медиків і асоційований із суб’єктивним погіршенням когнітивних функцій, хоча не з базовими самооцінками. Необхідні інтервенції для підтримки психічного здоров’я.
Список літератури:
1. Association Between Academic, Cognitive and Health-Related (2025). https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC12466569/
2. The relationship between academic stress, anxiety, and cognitive https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0001691825005475
3. Full article: Stress, working memory, and academic performance. (2024). https://www.tandfonline.com/doi/full/10.1080/10253890.2024.2364333
4. Stress and Its Effects on Medical Students: A Cross-sectional Study https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC3225114/
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter