Актуальність дослідження. Сучасний футбол вимагає від гравців не лише високого рівня фізичної підготовки, техніко-тактичної майстерності, а й стійкості психічних функцій, здатності до саморегуляції, прийняття швидких рішень в умовах невизначеності та стресу. Особливо це актуально у віковій групі 14–16 років, коли формуються ключові психологічні якості, що визначатимуть подальший професійний розвиток футболіста. Ефективна підготовка футболістів даного віку неможлива без інтеграції психологічних методів у загальний тренувальний процес. Психологічна робота сприяє формуванню мотиваційної спрямованості, підвищенню концентрації уваги, розвитку емоційної стійкості, покращенню комунікації в команді та управлінню стресом під час змагань
Проблемі дослідження присвячені наукові праці зарубіжних (Д. Гамбл, Н. Майна, Е. Маккеррон, М. Спенсер) та вітчизняних науковців (К. Віхров, В. Воронова, А. Гринь, Р. Наконечний, С. Овчаренко, Е. Сивохоп, В. Соломонко, В. Чекас та ін.).
Незважаючи на значний науковий доробок дослідників (зокрема, в галузі спортивної психології та психолого-педагогічного супроводу юних футболістів), – проблема системного застосування психологічних методів у процесі підготовки футболістів 14–16 років залишається недостатньо вивченою, зокрема щодо інтеграції сучасних психодіагностичних, корекційних та розвиваючих підходів у структуру тренувального процесу з урахуванням їх віково-психологічних особливостей.
Отже, актуальність проблеми та потреба в її подальшому вивченні зумовили вибір теми магістерської роботи: «Застосування психологічних методів у процесі підготовки футболістів 14-16 років».
Метою дослідження є науково обґрунтувати ефективність застосування психологічних методів у підготовці футболістів 14–16 років для формування їхньої мотивації та емоційної стійкості..
Відповідно до мети виділені такі завдання дослідження:
1. Розглянути актуальні проблеми підготовки юних футболістів.
2. Проаналізувати вплив сучасних психологічних методів на розвиток стійкості та мотивації юних футболістів
Виклад основного матеріалу дослідження.
Застосування психологічних методів у підготовці футболістів 14-16 років повинно бути не лише систематичним, а й диференційованим, враховуючи індивідуальні особливості темпераменту, рівень психологічної зрілості, мотиваційну структуру, соціальний досвід та наявність або відсутність попереднього досвіду в командній грі. У межах реалізації практичного дослідження, було запроваджено інтегровану модель психологічної підготовки, що включала чотири основні блоки: мотиваційно-цільовий, емоційно-регуляторний, когнітивно-стратегічний та командно комунікативний. Кожен із блоків реалізується за допомогою комплексу методів, адаптованих до вікових та психологічних особливостей футболістів 14-16 років.
У мотиваційно-цільовому блоці ключовим інструментом є метод постановки SMART-цілей (Specific, Measurable, Achievable, Relevant, Time-bound), який дозволяє перетворити абстрактні бажання («стати кращим», «зіграти на зборах») на конкретні, вимірювані та контролювані завдання. Так, кожному футболісту впродовж 4 тижнів пропонується сформулювати 3 індивідуальні та 1 командну SMART-ціль на місяць («Підвищити точність передач ногою, що не є основною, з 62% до 78% за 4 тижні, виконуючи 15 хв. спецвправ щоденно після тренування»). Супровід даного процесу здійснюється за допомогою щотижневого короткого інтерв’ю (5–7 хв.) зі спортивним психологом, під час якого аналізується прогрес, перешкоди та коригувалися плани. Важливим елементом є візуалізація досягнень – створення «Дорожньої карти розвитку» кожного футболіста, де графічно фіксується прогрес у технічних, тактичних та психологічних показниках. Це не лише підвищує усвідомленість власного розвитку, а й стимулює саморефлексію.
У емоційно-регуляторному блоці основну увагу зосереджено на формуванні навичок саморегуляції через інтеграцію методів дихальної психогімнастики, прогресивної м’язової релаксації та когнітивної переоцінки. З огляду на те, що у 76% футболістів 14-16 років зафіксовано підвищений рівень тривоги перед контрольними іграми (за даними Competitive State Anxiety Inventory-2, CSAI-2), доцільним є запровадження 8-секундного «дихального якору» – короткої техніки, яку футболісти виконують безпосередньо перед виходом на поле: 4 секунди вдих через ніс → 2 секунди затримка → 6 секунди повільний видих через рот із легким звуком «ССС».
Дана техніка, адаптована з практики HRV-біофідбеку, дозволяє за 2–3 повторення знизити ЧСС на 12–15 уд/хв. та нормалізувати тонус вегетативної нервової системи. Прогресивна релаксація проводиться двічі на тиждень після тренувань у форматі аудіосесій тривалістю 12 хвилин, що сприяє зниженню загального рівня психоемоційної напруги (за шкалою PSS-10 – на 31,2% за 8 тижнів).
Найефективнішим, проте, може виявитися метод когнітивної переоцінки, реалізований через структуровані групові обговорення після поразок або помилок [2]. Замість типових фраз на кшталт «Не засмучуйся, це лише гра», футболістам пропонується відповісти на три питання:
1) Що саме сталося? (опис факту без оцінки).
2) Що я можу навчитися з цього? (пошук ресурсу).
3) Що я зроблю інакше наступного разу? (план дії).
Такий підхід, запозичений із когнітивно-поведінкової терапії та адаптований до спортивного контексту, значно знижує частоту катастрофічного мислення – за даними журналу реєстрації негативних автоматичних думок (NATs) [3], кількість таких думок після невдачі скоротилася з 8,4 до 3,1 на одного футболіста (p < 0,001).
У когнітивно-стратегічному блоці основним інструментом є метод візуалізації (ментальної репетиції), який реалізовується у двох форматах: короткі ментальні сценарії (3–5 хв.) перед виконанням спеціальних завдань (серія пенальті) та довготривалі інтегративні сесії (15–20 хв.) двічі на тиждень, спрямовані на відпрацювання тактичних рішень у грі. Особливу увагу приділено полімодальній візуалізації – уявленню не лише візуальних образів (поле, партнер, суперник), а й кінестетичних відчуттів (вага м’яча, контакт стопи з м’ячем, напруга м’язів), слухових (голос тренера, шум трибун), навіть вісцеральних (ритм дихання, прискорення пульсу в кульмінаційний момент).
Для контролю ефективності використовується Movement Imagery Questionnaire-Revised (MIQ-R), який демонструє, що за 12 тижнів здатність до кінестетичної візуалізації може підвищитися в середньому на 40,6%, що корелює із покращенням точності прийняття рішень у динамічних ігрових ситуаціях (за даними тесту Tactical Creativity Test, TCT – +22,3%). Додатково застосовується метод «мозкового штурму з обмеженням» – групові завдання, де футболістам 14-16 років пропонується вирішити тактичну задачу («як прорвати густу оборону за 8 секунд») за умови:
а) використання лише пасів ногою, що не є основною;
б) без включення певного гравця;
в) з обов’язковою участю трьох пасів.
Це розвиває когнітивну гнучкість та дивергентне мислення, що виявляється критичним у матчах проти команд з високою тактичною дисципліною.
У командно-комунікативному блоці проводяться регулярні тренінги невербальної комунікації, зокрема вправа «Гра без слів» – 15-хвилинні матчі у форматі 3×3 без права вимовляти жодного слова, що змушує гравців активно використовувати жести, погляди, позицію тіла для координації. Показники за шкалою Team Cohesion Questionnaire (TCQ) демонструють зростання інтеграції (на 29,8%) та зниження внутрішньо-командних конфліктів (на 44,1%).
Також доцільним є впровадження системи «ролевих змін» – кожен футболіст 14-16 років протягом сезону має зіграти принаймні в трьох різних амплуа (навіть якщо зазвичай виступає лише центральним захисником), що формує емпатію, розуміння обов’язків інших та комплексне бачення гри. Важливим компонентом також є тренінг конструктивного зворотного зв’язку за моделлю «плюс – мінус – питання»: після кожного тренування в парах (ротація) гравці обмінюються враженнями: «Я помітив, що ти добре… (плюс); мені було складно, коли… (мінус-спостереження, не оцінка); як ти вважаєш, що можна зробити, щоб у наступного разу було краще? (відкрите питання)». Даний формат значно підвищує якість комунікації та знижує оборонну реакцію на критику.
Зауважимо, що ефективність застосування інтегрованої моделі психологічної підготовки у процесі підготовки футболістів 14–16 років з метою оптимізації їхнього психічного розвитку, підвищення мотивації, емоційної стійкості, концентрації уваги та командної взаємодії, безпосередньо залежить від її інтеграції у загальний тренувальний процес. Найвищий ефект досягається, коли психологічні вправи проводяться не окремо, а в поєднанні з техніко-тактичними завданнями (виконання дихального якоря безпосередньо перед серією штрафних ударів; візуалізація розіграшу після аналізу відео власних помилок тощо).
Аналіз ефективності застосування інтегрованої моделі психологічної підготовки у процесі підготовки футболістів 14–16 років ґрунтувався на основі контрольного тестування (лютий 2025 р.) та порівняння динаміки змін у ЕГ та КГ. Статистичний аналіз (t-критерій Стьюдента для залежних та незалежних вибірок, ANOVA повторних вимірювань) виявив достовірні позитивні зміни саме в експериментальній групі [5].
Зокрема, рівень особистісної тривожності знизився на 23,6 % (p < 0,001), показник РСК зріс на 32,1 % (p < 0,01), а мотивація досягнення збільшилася на 28,3 %. Крім того, спостерігалося достовірне зниження агресивних реакцій у стресових ситуаціях (на 41,2 %).
Об’єктивні ігрові показники також покращилися: кількість вдалих передач зросла на 18,7 %, точність ударів – на 16,3 %, а частота втрат м’яча через емоційні збої – зменшилася на 34 %.
Навпаки, в КГ зміни були незначними або статистично недостовірними. Це підтверджує, що саме психологічна інтервенція, а не тренувальний процес загалом, спричинила позитивну динаміку.
Динаміка психологічних показників у ЕГ після експерименту (M ± σ, n = 20) (Див. табл.1).
Таблиця 1
Динаміка психологічних показників у ЕГ після експерименту (M ± σ, n = 20)
Дані таблиці 1 наочно демонструють високу ефективність застосування інтегрованої моделі психологічної підготовки у процесі підготовки футболістів 14–16 років, адаптованої до вікових та психологічних особливостей футболістів 14-16 років. Зокрема, істотне зниження тривожності та агресивності свідчить про формування стійкої стресостійкості; зростання РСК – про розвиток відповідальності та внутрішнього локус-контролю. Це корелює з покращенням прийняття рішень у грі, що підтверджено відеоаналізом ігрових епізодів (у середньому зменшення латентного часу прийняття рішення на 0,7 с).
Таблиця 2
Порівняння ігрових показників у ЕГ і КГ після експерименту (середнє за 3 контрольних матчі)
Дані таблиці 2 ілюструють трансляцію психологічних змін у реальну ігрову ефективність. В ЕГ спостерігається комплексне покращення всіх ключових індикаторів, тоді як у КГ зміни є статистично незначущими (p > 0,05). Найбільш виражене скорочення «емоційних втрат» (втрат м’яча через імпульсивність або параліч від стресу) підтверджує високу чутливість гри до психологічного стану футболіста 14-16 років. Зростання ефективності оборони свідчить про покращення злагодженості та взаєморозуміння в команді – наслідок групових тренінгів.
Проведений педагогічний експеримент довів, що цілеспрямоване застосування інтегрованої моделі психологічної підготовки у процесі підготовки футболістів 14–16 років є не просто доцільним, а необхідним компонентом сучасного тренувального процесу. Зміни стосуються не лише «психіки», а безпосередньо продуктивності та надійності гри. Результати дозволяють рекомендувати дану інтегровану модель до широкого впровадження у систему ДЮСШ та академій футболу в Україні, з обов’язковим супроводом кваліфікованим спортивним психологом.
Отже, проведений педагогічний експеримент підтвердив високу ефективність застосування інтегрованої моделі психологічної підготовки у процесі підготовки футболістів 14–16 років, оскільки саме в експериментальній групі були зафіксовані статистично достовірні позитивні зміни за всіма досліджуваними показниками. Зокрема, суттєво знизилися рівні особистісної тривожності та агресивності, що свідчить про формування стійкої стресостійкості та емоційної регуляції в умовах змагальної діяльності.
Одночасно відбулося значне зростання рівня суб’єктивного контролю, що вказує на розвиток внутрішнього локуса контролю та підвищення відповідальності за власні дії. Мотивація досягнення також продемонструвала виражену позитивну динаміку, що підтверджує успішність мотиваційного супроводу в рамках запропонованого комплексу.
Дані психологічні зрушення безпосередньо трансформувалися в покращення ігрових показників: зросла кількість вдалих передач, точність ударів, ефективність оборони та, що особливо важливо, зменшилася кількість втрат м’яча через емоційні збої. На противагу цьому, у контрольній групі, де психологічна підтримка не застосовувалася, зміни були незначними та статистично недостовірними, що підтверджує специфічний вплив саме психологічної інтервенції.
Виявлені початкові проблеми : висока тривожність, низький рівень суб’єктивного контролю, домінування тривожного та сумніваючого типів регуляції, а також низька кооперативна готовність – були успішно скомпенсовані завдяки цілеспрямованому, системному та віково-адаптованому підходу. Отримані результати свідчать, що психологічна підготовка є не допоміжним, а ключовим компонентом сучасного тренувального процесу для футболістів 14-16 років, оскільки вона безпосередньо впливає на їхню ігрову надійність, прийняття рішень та командну взаємодію.
Список літератури:
1. Карпа І.Я. Форми проведення тренувальних занять у навчально-тренувальному процесі кваліфікованих футболістів. Фізична культура, спорт та здоров’я нації: зб. наук. пр. Вінниця, 2018. 5(24). С. 211-217.
2. Стасюк В.А., Стасюк І.І., Войтенко С.М. Теорія і методика викладання футболу та футзалу: навчально-методичний посібник для факультетів фізичної культури закладів вищої освіти. Кам’янець-Подільський: Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, 2025. 358 с.
3. Сіренко Р.Р. Комплексний контроль працездатності юних футболістів: методика, оцінка та корекція. Київ: Федерац. футболу України: ВКФ «Комбі ЛТД», 2006. 116 с.
4. Фізичне виховання: проблеми та перспективи: монографія за загальною редакцією проф. Г. П. Грибана. Житомир: Рута, 2020. 384 с.
5. Соколова О.В., Омельяненко Г.А. Методи математичної статистики у фізичному вихованні (з використанням електронних таблиць): навчально-методичний посібник для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» напрямів підготовки «Фізичне виховання», «Спорт», «Здоров’я людини». Запоріжжя : ЗНУ, 2014. 94 с.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter