Миколаївська область належить до регіонів України з високим аграрним потенціалом, де рослинництво виступає провідною галуззю сільськогосподарського виробництва. Основу структури посівних площ області формують зернові та зернобобові культури, соняшник, ріпак, а також овочеві культури. Водночас специфічні природно-кліматичні умови південного степу, зокрема дефіцит вологи, часті посухи, висока розораність земель і деградація ґрунтів, зумовлюють необхідність удосконалення управління ресурсним забезпеченням рослинництва на засадах сталого розвитку [1, с.71].
Сталий розвиток аграрних підприємств Миколаївської області передбачає поєднання економічної результативності виробництва з екологічною безпекою та соціальною стабільністю сільських територій. У цьому контексті ефективне управління ресурсами є ключовою умовою збереження продуктивного потенціалу рослинництва та підвищення конкурентоспроможності регіонального аграрного сектору.
Земельні ресурси є основним засобом виробництва в рослинництві області. Значна частина сільськогосподарських угідь характеризується зниженням вмісту гумусу, проявами водної та вітрової ерозії. Управління земельними ресурсами на засадах сталого розвитку передбачає впровадження науково обґрунтованих сівозмін, мінімалізацію обробітку ґрунту, використання сидеральних культур та органічних добрив. Такі заходи сприяють відновленню родючості ґрунтів та забезпечують довгострокову ефективність використання земельного фонду [2].
Особливого значення для аграрних підприємств Миколаївської області набуває управління водними ресурсами. Кліматичні зміни та обмеженість водних ресурсів зумовлюють потребу у впровадженні водозберігаючих технологій, модернізації зрошувальних систем та оптимізації режимів поливу. Раціональне водокористування дозволяє зменшити ризики втрат урожаю та підвищити стабільність виробництва продукції рослинництва в умовах посушливого клімату.
Матеріально-технічне забезпечення рослинництва в аграрних підприємствах області потребує оновлення та модернізації. Значна частина сільськогосподарської техніки є фізично та морально зношеною, що негативно впливає на продуктивність та енергоефективність виробничих процесів. Управління матеріально-технічними ресурсами на засадах сталого розвитку передбачає використання сучасної енергоощадної техніки, оптимізацію застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин, а також поступовий перехід до екологічно безпечних технологій вирощування культур.
Фінансове забезпечення є важливою складовою ресурсного потенціалу аграрних підприємств Миколаївської області. Обмеженість власних фінансових ресурсів, нестабільність цінової кон’юнктури та високі виробничі ризики ускладнюють інвестиційну діяльність у рослинництві. Через це актуальним є залучення державної підтримки, кредитних ресурсів, грантових програм та інвестицій, спрямованих на впровадження інноваційних і ресурсозберігаючих технологій.
Управління трудовими ресурсами в аграрних підприємствах області має соціальне значення, оскільки сприяє збереженню зайнятості сільського населення та розвитку сільських територій. Підвищення рівня кваліфікації працівників, впровадження сучасних форм мотивації та покращення умов праці є важливими чинниками ефективного використання трудового потенціалу [3].
В умовах цифровізації аграрного сектору управління ресурсним забезпеченням рослинництва в Миколаївській області доцільно здійснювати із застосуванням сучасних інформаційних технологій. Використання елементів точного землеробства, GPS-моніторингу та аграрних інформаційних систем створює передумови для підвищення ефективності управління виробничими процесами в рослинництві. Застосування навігаційних систем і автоматизованого контролю руху сільськогосподарської техніки дозволяє зменшити перекриття під час виконання польових робіт, що сприяє економії пального, насіннєвого матеріалу, мінеральних добрив і засобів захисту рослин. Це, у свою чергу, забезпечує зниження собівартості продукції та підвищення економічної результативності діяльності аграрних підприємств [4, с. 215].
Аграрні інформаційні системи забезпечують збір, обробку та аналіз даних про стан ґрунтів, посівів і погодні умови, що дає змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення з урахуванням просторової неоднорідності полів. Диференційований підхід до внесення ресурсів сприяє більш раціональному їх використанню та запобігає надмірному агрохімічному навантаженню на ґрунти. Це особливо важливо для аграрних підприємств південних регіонів України, зокрема Миколаївської області, де природно-кліматичні умови вимагають ощадливого використання земельних і водних ресурсів.
Застосування GPS-моніторингу та елементів дистанційного контролю дозволяє оперативно відстежувати стан посівів і технічних засобів, своєчасно виявляти проблемні ділянки та реагувати на негативні чинники виробництва. Це сприяє зменшенню втрат урожаю, оптимізації технологічних операцій і підвищенню стабільності результатів виробництва. Водночас скорочення необґрунтованого використання ресурсів та зниження антропогенного навантаження на агроекосистеми відповідає принципам сталого розвитку та сприяє мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище [5].
Отже, управління ресурсним забезпеченням рослинництва в аграрних підприємствах Миколаївської області на засадах сталого розвитку є важливим напрямом підвищення ефективності аграрного виробництва. Реалізація комплексного підходу до управління земельними, водними, матеріально-технічними, фінансовими та трудовими ресурсами сприятиме стабільному розвитку рослинництва, збереженню природних ресурсів та соціально-економічному розвитку регіону.
Список літератури:
1. Стамат В.М., Дяченко А.Р. Формування системи управління виробництвом продукції рослинництва підприємств аграрної сфери економіки. Modern Economics. 2024. № 45(2024). С. 70-78. DOI: https://doi.org/10.31521/modecon.V45(2024)-10
2. Степаненко С. В. Ресурсний потенціал аграрних підприємств: елементи та особливості їх поєднання в сучасних умовах. Ефективна економіка. 2022. № 2. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=10039
3. Колесник В. М., Суслова А. Ю. Оцінка ефективності управління у сільськогосподарських підприємствах Арбузинського району Миколаївської області. Глобальні та національні проблеми економіки. 2015. № 8. С.1258-1264. URL : http://dspace.mnau.edu.ua/jspui/handle/123456789/2636
4. Руденко С., Ряснянська А., Семенов О. Продуктові, виробничі та управлінські інновації в системі розвитку економічного потенціалу аграрних підприємств. Український журнал прикладної економіки та техніки. 2023. Том 8. № 1. С. 213–217. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-1-31.
5. Роєва О., Онешко С., Суліма Н., Саєнко В., Макурін А., Суліма Н. Ідентифікація дигіталізації як напряму інноваційного розвитку сучасного підприємства. Financial and Credit Activity Problems of Theory and Practice. 2023. № 1(48). С. 312–325. DOI: https://doi.org/10.55643/fcaptp.1.48.2023.3968.
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter