У сучасних умовах децентралізації та трансформації системи публічного управління молодіжна політика набуває особливого значення як стратегічний напрям розвитку територіальних громад. Молодь виступає не лише об’єктом соціальної політики, а й активним суб’єктом місцевого розвитку, носієм інноваційного потенціалу та чинником соціальної згуртованості. Водночас ефективність реалізації молодіжної політики значною мірою залежить від наявності та дієвості інституційних механізмів, що забезпечують системну взаємодію органів місцевого самоврядування з молоддю. Аналіз практик формування та реалізації стратегічних документів розвитку територіальних громад засвідчує, що питання молодіжної політики часто мають фрагментарний характер, обмежуючись декларативними положеннями або поодинокими заходами [1].
Інституційні механізми реалізації молодіжної політики охоплюють сукупність організаційних структур, нормативно-правових інструментів, фінансових ресурсів та управлінських процедур, спрямованих на створення умов для самореалізації молоді та її участі в житті громади [2]. До таких механізмів належать: молодіжні ради, консультативно-дорадчі органи, програми підтримки молодіжних ініціатив, інститути неформальної освіти, молодіжні центри, а також механізми партнерства між владою та громадянським суспільством. Ефективність зазначених механізмів визначається не лише їх формальною наявністю, а й реальним залученням молоді до процесів прийняття управлінських рішень. У цьому контексті особливої ваги набуває перехід від епізодичних форм взаємодії до сталої системи співпраці, що передбачає довіру, спільну відповідальність та орієнтацію на довгостроковий розвиток громади. Практика реалізації молодіжної політики в територіальних громадах свідчить про те, що органи місцевого самоврядування переважно зосереджуються на типових інструментах, зокрема конкурсах на отримання грантів та періодичних зустрічах з представниками молоді, такі заходи мають позитивний ефект, вони не забезпечують системного залучення молоді та не сприяють формуванню сталих молодіжних спільнот.
Відсутність у стратегічних документах конкретних пропозицій щодо активної співпраці з молоддю призводить до зниження рівня довіри між молодими громадянами та владою, а також до міграційних настроїв серед молоді. У сучасних умовах війни, післявоєнного відновлення та європейської інтеграції такі тенденції становлять серйозний виклик для розвитку територіальних громад [3].
Одним із ключових напрямів удосконалення молодіжної політики є створення нових молодіжних просторів, які слугуватимуть осередками громадянської активності, неформальної освіти та соціальної взаємодії. Такі простори виконують інституційну функцію «точок зростання», довкола яких формується свідома та активна молодь, здатна ініціювати й реалізовувати проєкти місцевого розвитку. Важливим елементом інституційного забезпечення є фінансування патріотичних вишколів, спрямованих на формування національної свідомості, громадянської відповідальності та лідерських якостей молоді. В умовах повномасштабної війни та загроз національній безпеці такі заходи набувають стратегічного значення, оскільки сприяють консолідації суспільства та зміцненню ідентичності молодого покоління. Не менш важливим механізмом є залучення молоді до стажувань в органах місцевого самоврядування та комунальних установах. Стажування виступає ефективним інструментом професійної соціалізації, формування практичних управлінських компетентностей і кадрового резерву громади. Водночас забезпечує безпосереднє залучення молоді до процесів публічного управління та підвищує її зацікавленість у подальшій роботі на благо громади.
У сучасних соціально-економічних та політичних умовах інституційні механізми реалізації молодіжної політики мають виконувати не лише соціальну, а й стратегічну функцію. Активна співпраця з молоддю сприяє формуванню людського капіталу, підвищенню інноваційної спроможності громад і зміцненню демократичних засад публічного управління. Таким чином, реалізація запропонованих рекомендацій, а саме: від створення молодіжних просторів до впровадження програм стажування дозволить перейти від формального підходу до комплексної моделі молодіжної політики, заснованої на партнерстві, відповідальності та взаємній довірі.
Інституційні механізми реалізації молодіжної політики є ключовим чинником ефективного розвитку територіальних громад, удосконалення яких передбачає системний підхід, орієнтований на реальні потреби молоді та виклики сучасного суспільства. Активне залучення молоді, створення сприятливого інституційного середовища та інвестування в її розвиток забезпечувтимуть сталий розвиток громад у довгостроковій перспективі.
Література:
1. Бородін Є. І., Куйбіда В. С. Молодіжна політика в системі публічного управління: теорія, методологія, практика. Публічне управління та адміністрування. 2020. № 4. С. 5–15.
2. Про Національну молодіжну стратегію до 2030 року : Указ Президента України від 12 березня 2021 року № 94/2021 /Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/94/2021#Text
3. Про основні засади молодіжної політики : Закон України від 27.04.2021 №1414-ІХ / Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20#Text
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter