Актуальність: Хвороба Тея-Сакса — це смертельне спадкове нейродегенеративне захворювання, спричинене дефіцитом ферменту гексозамінідази-А, що призводить до прогресуючого ураження нейронів. Цей стан проявляється у 3 формах: дитяча, юнацька та доросла. Саме дитяча форма хвороби Тея-Сакса є найважчою.
Мета: Описати біохімічні причини, клінічні особливості та ранні ознаки хвороби Тея-Сакса для забезпечення своєчасної діагностики; розрізняти різні форми хвороби Тея-Сакса (дитяча, юнацька, доросла) для відповідного підбору стратегій лікування.
Матеріали та методи: Джерелами для дослідження є літературні матеріали (навчальні підручники, наукові статті). Методи включали огляд літератури, аналіз та опис.
Результати: Хвороба Тея-Сакса — це аутосомно-рецесивне захворювання, спричинене мутацією в гені HEXA, який кодує фермент бета-гексозамінідазу А. Ген HEXA розташований у локусі 15q23. Було виявлено понад 130 мутацій, включаючи делеції, заміни, вставки, зміни сплайсингу, дуплікації та складні перебудови генів.
Хвороба Тея-Сакса викликана дефіцитом бета-гексозамінідази А (Hex A), відповідальної за розпад гангліозиду GM2. Альфа- та бета-субодиниці Hex A синтезуються в ендоплазматичному ретикулумі. Фермент транспортується до комплексу Гольджі після глікозилювання, утворення внутрішньомолекулярних дисульфідних зв’язків та димеризації в ендоплазматичному ретикулумі. Найважливішим етапом є посттрансляційна модифікація ферменту манозо-6-фосфатом, що допомагає лізосомі розпізнати фермент. Щоб фермент Hex A міг розщепити гангліозид GM2, потрібен активаторний білок GM2A. Він необхідний для того, щоб зробити фермент ліпофільним.
Дитяча хвороба Тея-Сакса є прототипом дегенеративних захворювань сірої речовини в дитинстві. Зазвичай дитина при народженні є здоровою, а симптоми починають проявлятися у віці від 3 до 6 місяців, але можуть з’явитися вже на 1-му тижні життя. Класичними початковими клінічними ознаками є легка моторна слабкість, дратівливість та гіперчутливість до слухових та інших сенсорних подразників. Перебільшена реакція здивування (слуховий міоклонус) вважається початковою та корисною ознакою для діагностики. «Вишнева» пляма на сітківці, яка виявляється під час огляду очного дна, є майже специфічною ознакою у пацієнтів із хворобою Тея-Сакса. До 12 місяців у пацієнта також розвиваються спастичність і судоми, як правило, тоніко-міоклонічного типу. У пацієнта також розвиваються атаксія, дискінезія, порушення сну, епізоди крику і дратівливість. До 18 місяців зазвичай розвивається макроцефалія. До 2 років стан пацієнтів погіршується, у них розвивається децеребраційна постава і дисфагія. Рідко спостерігаються кардіоваскулярні ускладнення.
Юнацька хвороба Тея-Сакса проявляється в ранньому дитинстві у віці від 2 до 10 років. Чим раніше з’являються симптоми, тим швидше прогресує хвороба. Ранні симптоми включають порушення координації, незграбність і м’язову слабкість. Інші поширені симптоми включають атаксію, дизартрію, дисфагію та прогресування спастичності. Червоно-вишневі плями спостерігаються не завжди.
Хвороба Тея-Сакса у дорослих є дуже рідкісним захворюванням, і діагноз часто ставиться із запізненням щонайменше на 8 років. Доросла форма є менш агресивною, що є наслідком невеликої мутації та високої залишкової активності гексозамінідази А, яка демонструє щонайменше 5–20 % нормальної активності. Уражені особи мають кілька різних фенотипів, включаючи прогресуюче захворювання нижніх моторних нейронів, когнітивні порушення, психіатричні симптоми або депресію, дистонію та мозочкові симптоми дизартрії, атаксії та тремору.
Терапевтичні методи лікування хвороби Тея-Сакса включають замісну ферментну терапію, трансплантацію клітин, терапію зниження субстрату, ферментопосилювальну терапію та генну терапію.
Висновки: Гангліозиди є основними гліколіпідами мембрани нейронів, що забезпечують нормальну клітинну активність. Експресія гангліозидів також відіграє важливу роль у модуляції іонних каналів і рецепторної сигналізації, забезпечуючи оптимальне функціонування та адаптацію нейронних ланцюгів, що беруть участь у передачі, нервових імпульсів, пам’яті та навчанні. Хвороба Тея-Сакса належить до групи аутосомно-рецесивних лізосомальних захворювань накопичення, які називаються гангліозидозами GM2. Гангліозиди GM2 накопичуються всередині лізосом, в першу чергу вражаючи нервову систему і призводячи до дисфункції нейронів та нейродегенерації.
_____________________
Науковий керівник: Токарик Галина Володимирівна, кандидат хімічних наук, доцент кафедри біологічної та медичної хімії імені академіка Г.О. Бабенка, Івано-Франківський національний медичний університет, Україна
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter