Запалення та коагуляція – дві системи захисту організму, що виконують взаємодоповнюючі функції у знищенні патогенів, обмеженні ушкодження тканин і відновленні гомеостазу. Між цими системами існує тісний взаємозв’язок: запалення призводить до активації коагуляції, тоді як коагуляція істотно впливає на запальну активність [1]. Вони відіграють ключову роль у патогенезі судинних захворювань. Активація коагуляції та відкладення фібрину як наслідок запальної відповіді є добре відомим явищем і розглядаються як важливі складові захисту організму від патогенних агентів. Однак надмірна або недостатньо iконтрольована реакція може призвести до ситуації, коли коагуляція та тромбоз сприяють розвитку патології. Основним ініціатором утворення тромбіну, індукованого запаленням, є тканинний фактор – трансмембранний білок, який експресується на низці клітин організму. Переважно ці клітини локалізуються в тканинах, що не контактують безпосередньо з кров’ю. При порушенні цілісності судин або появі тканинного фактора на клітинах, присутніх у кровотоці, він вступає у взаємодію з фактором VIIa. Комплекс тканинного фактора з фактором VIIa каталізує перетворення фактора X у Xa, який, утворюючи протромбіназний комплекс разом із фактором Va, протромбіном (фактор II) і кальцієм, генерує тромбін (фактор IIa). Однією з ключових функцій тромбіну є перетворення фібриногену у фібрин [2]. Утворення тромбіну також активує додаткові тромбоцити, а активація тромбоцитів може посилювати утворення фібрину іншим шляхом. Експресія P-селектину на мембрані тромбоцитів не лише опосередковує адгезію тромбоцитів до лейкоцитів і ендотеліальних клітин, а й підсилює експресію тканинного фактора на моноцитах. Молекулярний механізм цього ефекту пов’язаний з активацією ядерного фактора κB, індукованою взаємодією активованих тромбоцитів із нейтрофілами та мононуклеарними клітинами. P-селектин може вивільнятися з поверхні мембрани тромбоцитів, і показано, що рівні розчинного P-селектину зростають під час гострих коронарних синдромів та системного запалення. Активовані тромбоцити відіграють важливу роль у розвитку запальної відповіді, зокрема при хронічному запаленні, пов’язаному з атеросклерозом. Одним із основних механізмів участі тромбоцитів у запаленні є їх адгезія до субендотеліального матриксу, яка сприяє ролінгу (котінню) лейкоцитів, їхній адгезії та трансміграції через взаємодію тромбоцитарного P-селектину з лігандом глікопротеїну лейкоцитів P-селектину-1. Відомо, що дефіцит P-селектину уповільнює формування атеросклеротичної бляшки. Стійка адгезія лейкоцитів до судинної стінки стимулюється опосередкованою фактором активації тромбоцитів активацією антигену макрофага-1 та його взаємодією з фібриногеном, зв’язаним із глікопротеїновим рецептором тромбоцитів IIb/IIIa. Крім того, активовані тромбоцити вивільняють різні прозапальні цитокіни та хемокіни, що активують інтегрини моноцитів і сприяють їх рекрутуванню до атеросклеротичних бляшок [3]. Тріада, запропонована Р. Вірховим, пояснила механізми утворення тромбів. Сучасні дослідження підтверджують, що крім трьох класичних чинників – уповільнення кровотоку, гіперкоагуляції та ушкодження судинної стінки – значну роль у розвитку тромбозу глибоких вен відіграє запалення. Воно є як причиною, так і наслідком стазу, гіперкоагуляції та ендотеліальної дисфункції при тромбозі глибоких вен. Цей процес додатково посилюється через участь прозапальних медіаторів та підвищену експресію тромбогенних факторів. Доведено, що лейкоцити є важливими учасниками патогенезу тромбозу – як завдяки своїм клітинним взаємодіям, так і через цитокіни, які вони вивільняють [4,5]. Наприклад, лейкоцити посилюють ушкодження ендотелію, а активовані нейтрофіли стимулюють ендотеліальні клітини до вивільнення нейтрофільних позаклітинних пасток [6].
Отже, тісний взаємозв’язок між запаленням і коагуляцією є ключовим механізмом, що забезпечує як захисні, так і потенційно патологічні ефекти. Надмірна активація цих систем сприяє розвитку тромботичних ускладнень і судинного ураження. Поглиблене вивчення молекулярних механізмів цього взаємозв’язку створює підґрунтя для розробки ефективних підходів до профілактики та лікування тромботичних і запальних судинних патологій.
Список використаних джерел
1. O’Brien M. The Reciprocal Relationship Between Inflammation and Coagulation. Topics in Companion Animal Medicine. 2012. Vol. 27, no. 2. P. 46–52. URL: https://doi.org/10.1053/j.tcam.2012.06.003
2. Role of Thrombin in Central Nervous System Injury and Disease / N. A. Shlobin et al. Biomolecules. 2021. Vol. 11, no. 4. P. 562. URL: https://doi.org/10.3390/biom11040562
3. Levi M., van der Poll T., Büller H. R. Bidirectional Relation Between Inflammation and Coagulation. Circulation. 2004. Vol. 109, no. 22.P. 2698–2704. URL: https://doi.org/10.1161/01.cir.0000131660.51520.9a
4. C-reactive protein is a predictor for lower-extremity deep venous thrombosis in patients with primary intracerebral hemorrhage / G. Wang et al. European Journal of Medical Research. 2024. Vol. 29, no. 1. URL: https://doi.org/10.1186/s40001-024-01842-3
5. Pathophysiology of deep vein thrombosis / S. Navarrete et al. Clinical and Experimental Medicine. 2022. URL: https://doi.org/10.1007/s10238-022-00829-w
6. Two sides of the coin: coagulation and inflammation in deep vein thrombosis – a prospective study on D-dimer and SIRI / E. Kahraman et al. Frontiers in Medicine. 2025. Vol. 12. URL: https://doi.org/10.3389/fmed.2025.1604286
|
Голосування 
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст мишкою і натисніть Ctrl + Enter